Ухвала суду № 39566502, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17014/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 року № 711/17-20 та від 16.04.2013 року № 548/17-20.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що на підставі листа ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС ( №5667/ДПІ/07-10/3 від 29.12.2012 року) відповідно до листа Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України № 6421 від 09.11.2012 року ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 05.04.2013 р. № 415/17-20/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 36, п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем не задекларовано та не нараховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 776 846,61 грн..

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 16.04.2013 року № 548/17-20, яким нараховано позивачу суму податкових зобов'язань податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 776 846,61 грн. основного платежу та 442 211,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 29.04.2013 року № 711/17-20 про нарахування аналогічних сум зобов'язань.

Відповідачем було зауважено, що рішення від 16.04.2013 року №548/17-20 прийнято помилково, воно є відкликаним, а тому дійсним рішенням слід вважати рішення від 29.04.2013 року № 711/17-20.

Вирішуючи правомірність спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що за договором відшкодувального надання послуг від 01.10.2009 року № 01/10 (далі - договір) замовник юридична особа компанія «BALTCOMTRADING SIA», резидент Латвії, доручає за винагороду знайти покупця мазута толочного марки М-100 з січня 2010 року по грудень 2010 року з можливістю пролонгації даного договору (п. 1 договору «Предмет договору») та зобов'язаний сплатити податки з перерахованих сум винагороди згідно з законодавством України і своєчасно надати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2010 рік (п.п. 3.2.4 п. 3 договору «Зобов'язання сторін»).

За актом прийому-передачі виконаних послуг від 01.04.2010 року №1 ОСОБА_2 отримав у 2010 році комісійну винагороду (безготівково) у сумі 1 495 851 доларів США (11 845 644,07 грн. за офіційним курсом НБУ на кінець виплати доходу 30.10.2010 року (1 долар США = 7,919 грн.)).

На виконання договору позивач уклав з компанією «BALTCOMTRADING SIA» резидент Латвії угоду про встановлення платіжних реквізитів для отримання комісійної винагороди, як фізична особа, від 01.04.2010 року б/н.

Разом з тим, ОСОБА_2 не надав фінансові документи на підтвердження виконання пункту 3 Договору «Зобов'язання сторін», та забезпечення виконання податкових зобов'язань, як це передбачено п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 170.11 ст. 170, п. 171.2 ст. 171 ПК України.

Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2010, 2011 роки фізичною особою ОСОБА_2 станом на 05.04.2013 року до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не подана, сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування не здійснено.

Висновком Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.08.2013 року №1520/8/26-15-10-04-06 повідомлено, що в провадженні слідчого відділу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС знаходяться матеріали досудового розслідування стосовно ухилення від сплати податків фізичною особою ОСОБА_2 за актом документальної позапланової перевірки від 05.04.2013 року, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110100000142 від 18.04.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України. По кримінальному провадженню №32013110100000142 триває досудове розслідування та проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії.

За ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, іноземні доходи.

Згідно п. 4.1 статті 4 Закону загальний річний оподатковуваний дохід платника податку - резидента України складається із суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. Доходи, визначені пунктом 4.3 статті 4 Закону, що не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, поширюються лише на доходи, одержані платником податку в Україні.

Іноземний дохід - це дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з України (п. 1.4 ст. 1 Закону).

Згідно з пп. 9.9.1 п. 9.9 ст. 9 Закону, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.

Зі змісту пп. 9.9.5 п. 9.9 ст.9 Закону слідує, що сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента в Україні розраховується на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу), визначення якого надано у п. 4.1 ст. 4 цього Закону за ставкою оподаткування, визначеною у п. 7.1 ст. 7 Закону.

Виходячи з положень п. 3.3 ст. 3 Закону, при нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Нацбанку України, діючим на момент одержання таких доходів .

Відповідно до п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку; подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку; надавати особам, які згідно з цим Законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг; у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності; у разі зміни отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені цим Законом; своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.

За пп. «б» п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Аналіз зазначених вище правових норм дає всі підстави для судової колегії погодитися з висновком суду першої інстанції, що в порушення п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 36, п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, апелянтом не задекларовано та не нараховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 776 846,61 грн..

Апеляційна інстанція також критично оцінює доводи апелянта щодо неправомірності дій податкового органу при складанні акту перевірки, зокрема, наявності помилок у вказаному акті, оскільки відповідачем було зазначено, що за даним фактом було здійснено службове розслідування та притягнено до відповідальності особу, з вини якої допущені помилки, які, в подальшому були виправлені.

З приводу посилань апелянта на надання відповідачем підроблених документів, судова колегія не може взяти їх до уваги, оскільки позивачем не надано жодних доказів принаймні оскарження цих документів в судовому порядку, подання заяв до органів внутрішніх справ, СБУ або прокуратури стосовно їх підроблення або ж принаймні клопотання про призначення експертизи щодо достовірності цих документів та підписів на них.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено обґрунтованість і законність прийняття податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 26.06.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.