Постанова № 39565523, 03.07.2014, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3673/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 травня 2014 року на підставі ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» спеціалістами управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі з відома начальника відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції та в присутності державного виконавця проведено ознайомлення зі станом виконавчого провадження по виконавчому листу Луганського окружного адміністративного суду № 812/1677/13-а від 22.05.2013 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1312,71 грн.

При ознайомленні зі станом реалізації виконавчого провадження по примусовому виконанню вищезазначеного виконавчого документа державним виконавцем не вживалися заходи, передбачених ст. 32 Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, при проведенні виконавчих ді щодо примусового виконання виконавчого документа управління.

Так, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення згідно вимог ч. 1 ст. 31 Закону України № 2677.

В матеріалах виконавчого провадження присутні запити до територіальних органів ВДАІ, БТІ, МДПІ. які направленні були 20.08.2013, але відповіді відсутні, тобто на протязі всього строку здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем належним чином не був перевірений майновий стан (наявність коштів) боржника.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо вчинення державним виконавцем дій щодо винесенні постанов про накладення штрафу або порушення строків надання інформації, та направлення до правоохоронних органів матеріалів з питань невиконання вимог державного виконавця або їх ігноруванні боржником. Також, державним виконавцем не було направлено до суду подання про розшук боржника -фізичної особи та тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, тощо.

У відповідності до ч. 2 ст. 30 Закону України №2677 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішень протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкритті виконавчого провадження. До теперішнього часу державним виконавцем не проведено дієвих дій пов'язаних з примусового виконання вимоги управління, що є перешкодою повному та своєчасному наповненню бюджету Пенсійного фонду України.

Позивач просить суд визнати противоправною бездіяльність та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції вжити виконавчі дії згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 812/1677/13-а від 22.05.2013 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1312,71 грн.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув до суду, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув до суду, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не прибула, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 травня 2014 року на підставі ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» спеціалістами управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі з відома начальника відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції та в присутності державного виконавця проведено ознайомлення зі станом виконавчого провадження по виконавчому листу Луганського окружного адміністративного суду № 812/1677/13-а від 22.05.2013 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1312,71 грн., про що складено протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження від 19.05.2014 (а.с.3).

Згідно із протоколом ознайомлення з виконавчим провадженням, на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 812/1677/13-а від 22.05.2013 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1312,71 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2013 № 39303528.

Також, з протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження від 19.05.2014 вбачається, що державним виконавцем 20.08.2013 були направлени запити до територіальних органів ВДАІ, БТІ, а також здійснено виклик державного виконавця (а.с.3, 3 на звороті).

Зазначений акт підписаний представниками сторін, в розумінні вимог ст. 70 КАС України є належним та допустимим доказом дій, вчинених відповідачем на момент ознайомлення позивачем з матеріалами виконавчого провадження.

З протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження від 19.05.2014 вбачається, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення; державний виконавець не здійснював вихід за адресою боржника, не було отримано інформації від ДПА про наявні розрахункові рахунки боржника, не отримано інформації від відділу земльних ресурсів про наявність земельних ділянок, відповідач не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням, до відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Луганській області щодо надання відповідних відомостей відносно боржника.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним у даній справі є питання несвоєчасного та не в повній мірі проведення виконавчих дій відповідачем щодо примусового виконання виконавчого документу. З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Тобто, Закон України «Про виконавче провадження» являється спеціальною нормою, яка регулює питання примусового виконання рішень.

На підставі ч. 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно положень ч.1 Закону України "Про виконавче провадження" (ВР України, від 21.04.1999, № 606-XIV) (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі , що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, і здійснюється державними виконавцями, що визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Отже, аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що державний виконавець повинен своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 12 Закону України "Про виконавче провадження " визначені права стягувача, до яких зокрема відноситься ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ст. 19 Закону України « Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (п. 1.5. Інструкції).

Сторона виконавчого провадження (її представник) може знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі ДВС у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вона бажає, за усним клопотанням до державного виконавця (п.2.12).

З огляду на вищевказані норми законодавства, суд вважає за потрібне зазначити, що державний виконавець відділу державної виконавчої служби Новоайдарького районного управління юстиції протягом строку визначеного Законом України «Про виконавче провадження» для вчинення виконавчих дій, а саме протягом шости місяців : були направлени запити до територіальних органів ВДАІ, БТІ, державним виконавцем здійснено виклик боржника.

Суд вважає доречним визначити термін - «бездіяльність». Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.

Суду не надано доказів надіслання постанов про відкриття виконавчого провадження стягувачу та боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення; державний виконавець не здійснював вихід за адресою боржника, не було отримано інформації від ДПА про наявні розрахункові рахунки боржника, не отримано інформації від відділу земельних ресурсів про наявність земельних ділянок, відповідач не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за вимогами, відповідач не звертався до відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Луганській області щодо надання відповідних відомостей відносно боржника.

Судом встановлено, що відповідач в порушення ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не вжив заходів щодо своєчасного і повного вчинення виконавчих дій у шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

З вищенаведеного вбачається, що відповідачем не здійснено в повній мірі заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчих документів, передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», тобто суб'єктом владних повноважень було допущено бездіяльність.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача - відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції, підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача вжити виконавчі дії згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 812/1677/13-а від 22.05.2013 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1312,71 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.

Таким чином, вчинення державним виконавцем всіх передбачених законом виконавчих дій щодо своєчасного та повного виконання рішень є його обов'язком та способом реалізації наданих йому повноважень.

Права державного виконавця, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», є дискреційними та не можуть тлумачитись як безумовні обов'язки, а суд не вправі зобов'язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167,181 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції щодо здійснення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 812/1677/13-а від 22.05.2013 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1312,71 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Т.І. Ковальова