Постанова № 39565477, 18.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 12» березня 2014 р. Справа №922/4114/13

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

При секретарі Голозубовій О.І.,

за участі представників сторін:

прокурор - Дудник В.В.,

позивача - Маринушкіна Л.В. за довіреністю № 08-11/5890/2-13 від 30.12.2013 року

відповідача - Стриж Л.А. за довіреністю б/н від 17.02.2014 року

третьої особи - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №77Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2013 року по справі

за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків,

до ПАТ "Зірка України", м. Харків,

про стягнення 156894,32 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2013 року у справі №922/4114/13 (судді Доленчук Д.О.) відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Зірка України" на користь Харківської міської ради 156894,32 грн. заподіяних збитків (упущеної вигоди) за використання земельної ділянки, що розташована по в'їзду Дорошенківському 2-му, 2 у м. Харкові. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Зірка України" на користь державного бюджету України 3137,89 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2013 року у справі №922/4114/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Стягнути на користь відповідача з державного бюджету України судовий збір у розмірі 1568,94 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема, скаржник не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що не укладення договору оренди виникло з вини відповідача внаслідок його бездіяльності, у зв'язку з чим використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.

Від прокурора до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №717 від 27.01.2014 року), де прокурор заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Харківська міська рада звернулась до суду із відзивом на апеляційну скаргу, де позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

До судового засідання, яке відбулося 12.03.2014 року, з'явились прокурор, позивач та відповідач. Третя особа не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте третя особа не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника третьої особи за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Згідно інформації КП "Харківське міське БТІ" (вих. № 6700 від 10.08.2012 р.) за відповідачем по в'їзду 2-му Дорошенківському, 2 зареєстровані нежитлові будівлі: літ. А-3 площею 750,1 кв.м., літ. Б-1 площею 429,9 кв.м., літ. В-1 площею 510,2 кв.м., літ. Г-1 площею 242,0 кв.м. на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 03.09.2003 р., акту прийому - передачі від 03.09.2003 р.

01.06.2012 року ПАТ "Зірка України" до Харківської міської ради надана заява щодо укладення договору оренди земельної ділянки, з метою здійснення відповідачем обов'язків по оплаті користування земельною ділянкою комунальної власності та належного оформлення правовідносин користування між відповідачем та позивачем.

На даний час ПАТ «Зірка України» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5460 га по в'їзду Дорошенківському, 2-му, буд 2.

Згідно з Актом № 2612/12 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по 2-му Дорошенківському в'їзду, 2 у м. Харкові від 31.07.2012 р., затвердженим заступником директора Департаменту - начальником Управління земельних відносин Харківської міської ради 31.07.2012 р., було встановлено, що земельна ділянка по 2-му Дорошенківському в'їзду, 2 у м. Харкові загальною площею 0,5480 га огороджена, використовується з 19.01.2004 р. відповідачем в межах державного акту на право постійного користування землею від 11.09.2000 р. № 811 без оформлення документів, які посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

27.02.2013 року на 22 сесії Харківської міської ради 6 скликання прийнято рішення №1042/13 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки орієнтовною площею 0,5460 га по в'їзду Дорошенківському, 2-му, буд 2.

12.03.2013 року листом Харківської міської ради повідомлено відповідача про отримання останнім завдання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в управлінні Держземагенства у м. Харкові.

Згідно з Актом про визначення збитків № 263 від 14.08.2013 р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.09.2012 р. № 578, неодержаний міською радою дохід за використання земельної ділянки площею 0,5480 га по 2-му Дорошенківському в'їзду, 2 у м. Харкові складає 156894,32 грн.

Розрахунок збитків в розмірі 156894,32 грн., зроблений Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин 07.08.2012р. за період з 17.02.2012 р. по 01.08.2012 р., з урахуванням наданої ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова інформації про сплату відповідачем земельного податку в сумі 27870,55 грн. за період з 17.02.2012 р. по 01.08.2012 р.

Розмір збитків визначено відповідно до "Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 р. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

З інформації, наданої в листі Управління Держкомзему у місті Харків від 17.02.2012 р. № 978/08 вбачається, що в державний реєстр земель внесена інформація про припинення дії державного акту на право постійного користування землею ВАТ "Харківський Водоконалпроект" реєстр. № 811 від 11.09.2000 р. - з 20.01.2004 р. на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 р. № 555/11.

Також, з інформації, наданої в листі Управління Держкомзему у місті Харків від 26.07.2012 р. № 4554/07 вбачається, що в управління станом на 25.07.2012 р. не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку за відповідачем за адресою: 2-й Дорошенківський в'їзд, 2.

Листом Управління земельних відносин від 02.08.2012 р. № 9477/0/84-12 відповідача було запрошено на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, яке відбудеться 14.08.2012 р. з приводу використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, в'їзд Дорошенківський 2-й, 2 з порушенням земельного законодавства та законодавства про плату за землю, але представник відповідача на засіданні комісії був відсутній.

З метою врегулювання даного спору у досудовому порядку листом-повідомленням Управлінням земельних відносин Харківської міської ради від 15.10.2012 року №12012/0/84-12 відповідачу було запропоновано добровільно відшкодувати Харківській міській раді збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що не укладення договору оренди виникло з вини відповідача внаслідок його бездіяльності з чого також вбачається протиправна поведінка та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою у вигляді не отриманого доходу. При цьому, суд керувався ст.ст. 116, 122, 124, 125, 126, 156, 157 Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 225 Господарського кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з наступного.

Перш за все слід зазначити, що, розглядаючи позовні вимоги про стягнення збитків, суд повинен встановити правові підстави для стягнення з відповідача недоотриманого доходу.

Відповідно до ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 цієї статті, яка кореспондується із ст.22 Цивільного кодексу України, визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч.1 ст.225 Господарського кодексу України).

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Наведені правові норми вказують на те, що недоотриманий прибуток, який просить стягнути прокурор, за своєю правовою природою є збитками.

У відповідності зі ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України.

У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2012 року ПАТ "Зірка України" до Харківської міської ради була надана заява щодо укладення договору оренди земельної ділянки, з метою здійснення відповідачем обов'язків по оплаті користування земельною ділянкою комунальної власності та належного оформлення правовідносин користування між відповідачем та позивачем.

27.02.2013 року на 22 сесії Харківської міської ради 6 скликання прийнято рішення №1042/13 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки орієнтовною площею 0,5460 га по в'їзду Дорошенківському, 2-му, буд 2.

12.03.2013 року листом Харківської міської ради повідомлено відповідача про отримання останнім завдання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в управлінні Держземагенства у м. Харкові.

На даний час ПАТ «Зірка України» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5460 га по в'їзду Дорошенківському, 2-му, буд 2.

Таким чином, відповідач, згідно вимог ст.ст.125 та 126 ЗК України, сумлінно виконував свої обов'язки та здійснював всі залежні від нього дії щодо оформлення права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Тобто, в період часу, за який позивач нарахував відповідачу збитки, тривала законодавчо визначена довготриваюча процедура оформлення оренди земельної ділянки ПАТ «Зірка України» і відповідач здійснив всі необхідні та залежні від нього дії для оформлення договору оренди спірної земельної ділянки.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Колегія суддів дійшла висновку про безпідставність висновку місцевого господарського суду в обґрунтування стягнення з відповідача збитків про не проведення відповідачем заходів щодо оформлення земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що факт здійснення відповідачем всіх необхідних та законодавчо визначених дій для укладення договору оренди земельної ділянки, виключає наявність вини з боку ПАТ «Зірка України».

На підставі аналізу наявних матеріалів справи у сукупності з вимогами зазначених норм чинного законодавства, колегією суддів встановлено, що позивач не довів належними доказами ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції протиправної поведінки відповідача, що повністю підтверджується матеріалами справи. Не надано суду належних та допустимих доказів протиправних дій або бездіяльності відповідача, як то протокол про адміністративне правопорушення, припис тощо.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність вини та протиправних дій відповідача є помилковим та передчасним.

Окрім того, необхідно враховувати, що відповідно до приписів ст.142 Господарського кодексу України прибуток суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язань.

Водночас, у позовній заяві спірна сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

За таких обставин, наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Окрім того, рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2011 року у справі №5023/9059/11 за позовом Харківської міської ради до ЗАТ «Зірка України» про стягнення коштів встановлено, що земельний податок по земельній ділянці орієнтовною площею 0,5460 га по в'їзду Дорошенківському, 2-му, буд 2 у м. Харкові сплачувало ВАТ «Харківський Водоконалпроект» на підставі державного акту на право постійного користування землею згідно з рішенням Виконкому Харківської міської ради №451 від 12.04.2000 року.

Слід зазначити, що встановлений факт сплати земельного податку є преюдицією в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, твердження прокурора та позивача про те, що плата за використання земельної ділянки не здійснюється, є безпідставним.

Таким чином, місцевий господарський суд при ухваленні рішення про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) за використання земельної ділянки не врахував, що Харківська міська рада отримувала кошти за спірну земельну ділянку у вигляді земельного податку, сплачуваного ВАТ «Харківський Водоконалпроект» на підставі державного акту на право постійного користування землею згідно з рішенням Виконкому Харківської міської ради №451 від 12.04.2000 року.

Матеріали справи свідчать, що прокурор та позивач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не довели розміру збитків.

Крім того, вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, необхідно з'ясувати, які заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати вживалися Харківською міською радою, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема, які обставини вказують, що міська рада зверталась з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди або про звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів.

Слід зазначити, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) дослідження та урахування заходів, вжитих кредитором щодо їх одержання є обов'язковою та необхідною умовою, передбаченою ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові від 17.12.2013 року у справі №922/1254/13.

Колегія суддів встановила, що позивачем не вживалися заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків. Зокрема, прокурор та орган місцевого самоврядування не надали жодних доказів звернення заявника з листом-пропозицією до відповідача про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення останнього - з позовом про спонукання до укладення договору оренди.

В той же час, свої вимоги прокурор та позивач обґрунтовують з посиланням на акт обстеження земельної ділянки №2612/12 від 31.07.2012, складений посадовими особами відділу самоврядного контролю Управління земельних відносин Харківської міської ради та акт комісії від 14.08.2013 №263 про визначення збитків, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.09.2012 №578.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції, на підставі зазначених актів, дійшов висновку про фактичне використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів (без оформлення договору оренди) та наявність підстав для відшкодування позивачу шкоди у вигляді неодержаної орендної плати.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки згідно ст. 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (у даному випадку таким органом є Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області), а згідно ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", складання актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства відносяться до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, але не до повноважень працівників виконавчого органу місцевої ради.

Водночас, відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Колегія суддів зазначає про те, що статтею 156 Земельного кодексу України, на відміну від п.5.1 наведеного вище Порядку, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування, в зв'язку з чим відповідний пункт Порядку суперечить імперативним приписам п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але аж ніяк не актами органів місцевого самоврядування. Тобто, законодавством не передбачено можливості встановлення органами місцевого самоврядування підстав для відшкодування шкоди.

В даному випадку Харківська міська рада діє не як публічний орган (орган місцевого самоврядування), рішення якого обов'язкові для виконання відповідно до її компетенції, а як сторона земельних правовідносин - землевласник. Тобто, Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 26.09.2012 р. №578 про визначення збитків є внутрішнім документом, що визначає в такий спосіб розмір збитків для звернення до суду, і не є правовою підставою для нарахування збитків.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові від 27.09.2011 року у справі №5023/338/11.

Таким чином, матеріалами справи доведено відсутність протиправної поведінки та вини відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, та, саме, шкоди.

Втім, місцевий господарський суд не дослідив та не врахував зазначених обставин, через що дійшов хибних висновків у рішенні.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 156894,32 грн. необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на які ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2013 року у справі №922/4114/13 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2013 року у справі №922/4114/13 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 17.03.2014 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.