Ухвала суду № 39564889, 01.07.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«01»липня 2014р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Дембіцька О. О.

суддів Марчака В.Я.,Кифлюка В.Ф.

секретаря Пислар О.Р.

Учасники судового провадження:

прокурор Хоміцька Т.Б.

адвокати ОСОБА_1,ОСОБА_2

потерпілі ОСОБА_3,ОСОБА_4

обвинувачена ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_1 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2014 року у кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12013270080000494 по обвинуваченню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Тарашани, Глибоцького району, Чернівецької області, мешканки АДРЕСА_1 за ст.286 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України і їй призначене покарання у виді штрафу в розмірі 5 тис. грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Задоволено цивільний позов прокурора Глибоцького району та стягнуто з ПрАТ АСК «Інго Україна» на користь Глибоцької ЦРКЛ витрати на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4.в розмірі 14 тис. 165 грн.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ПрАТ АСК «Інго Україна» про стягнення моральної та матеріальної шкоди, заподіяної злочином.

Провадження №11-кп/794/232/14 Головуючий у І інстанції: Григорчак Ю.П.

Категорія: ст.286 ч. 1 КК України Суддя-доповідач: Дембіцька О.О.

Стягнуто з ПрАТ АСК «Інго Україна» матеріальну шкоду: на користь ОСОБА_3 -37 тис. 997 грн. 78 коп. ,ОСОБА_4 - 27 тис. 970 грн. 86 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі по 8 тис. грн. на кожного потерпілого.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 4 тис. 452 грн. 32 коп.

Вирішено долю речових доказів.

На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_1В.в її інтересах.

Обвинувачена ОСОБА_5 у апеляційній скарзі просить вирок суду змінити з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про її особу,зменшити до мінімального розмір штрафу як основного покарання та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами,оскільки це позбавить її можливості використовувати автомобіль в роботі під час поїздок по Чернівецькій області та в повсякденному житті, оскільки друге місце проживання в с. Тарашани.Також вважає,що судом неправильно вирішений цивільний позов у частині відшкодування моральної шкода,яку, згідно закону, належить стягнути із страхової компанії у розмірі по 5 тис грн. на користь кожного із потерпілих,а в іншій частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди -відмовити,оскільки ДТП сталась із вини також і самого потерпілого ОСОБА_3,як вважає апелянт.

Адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити.Мотивує тим,що суд дав неправильну оцінку фактичним обставинам справи,оскільки прийняв у основу вироку показання потерпілого,які,на думку апелянта,є технічно неспроможними та не узгоджуються із слідовою інформацією,зафіксованою на місці ДТП.Вважає,що дорожньо-транспортна пригода сталась саме із вини потерпілого ОСОБА_3,який порушив вимоги ПДР України ,оскільки перевищив допустиму швидкість руху та не прийняв своєчасно міри для зупинки свого транспортного засобу у дорожній обстановці,що склалась.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченої та її захисника,які підтримали подані ними апеляційні скарги,позицію прокурора,потерпілих та їх представника про відсутність підстав для зміни чи скасування вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої підлягає частковому задоволенню,а подана захисником апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнана винуватою у тому, що 16 листопада 2013 року приблизно о 15 год. 00 хв., керуючи власним автомобілем НОМЕР_1, на автодорозі сполученням «Чернівці-Тереблече» в с. Тарашани, Глибоцького району, Чернівецької області у напрямку м.Чернівці, в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України перед виконанням маневру повороту ліворуч з метою заїзду на СТО, проявила злочинну недбалість, не переконалась, що це буде безпечним і не

створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхала на зустрічну смугу руху, та допустила зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по зустрічній смузі та мав перевагу у русі.Внаслідок ДТП ОСОБА_3,а також пасажир його автомобіля ОСОБА_4 отримали кожен середньої тяжкості тілесні ушкодження,що спричинили тривалий розлад здоров»я.

Судова колегія вважає,що висновок районного суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 є правильним,грунтується на належних та допустимих доказах,які безпосередньо та повно досліджені районним судом,і таким доказам у вироку надана правильна юридична оцінка.

При цьому апеляційний суд виходить із наступного.

Частково визнаючи вину у вчиненні злочину,ОСОБА_5 у районному та апеляційному суді показала,що 16.11.2013 року у с.Тарашани,керуючи автомобілем«Skoda-Fabia» та маючи намір повернути ліворуч до СТО,увімкнула відповідний сигнал та почала здійснювати маневр.При цьому бачила автомобіль ВАЗ,що рухався по зустрічній смузі,однак була впевнена,що встигне завершити маневр,оскільки автомобіль був на значній відстані.У момент,коли її авто знаходилось на смузі зустрічного руху,відбулось зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_3Вважає,що потерпілий також є винуватим у ДТП,оскільки рухався із перевищенням допустимої швидкості руху та не прийняв своєчасно міри до зупинки керованого ним транспортного засобу.

Із показань потерпілого ОСОБА_3,даних у суді першої,а також апеляційної інстанції встановлено.що 16.11.2013 року приблизно о 15 годині рухався на автомобілі ВАЗ у с.Тарашани зі швидкість близько 50-60 км/год.у напрямку смт.Глибока.У салоні авто знаходилась також його дружина-ОСОБА_4. Доїжджаючи до АЗС,побачив,що автомобіль «Skoda-Fabia»,який рухався по зустрічній смузі,раптово почав повертати ліворуч,перетнувши його смугу руху.Він(потерпілий),застосував гальмування,однак відбулось зіткнення.В результаті ДТП йому та дружині заподіяні тілесні ушкодження.

Аналогічні показання дала потерпіла ОСОБА_4

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 16.11.2013року,схемою та фототаблицею до нього зафіксоване розташування автомобілів потерпілого та обвинуваченої після зіткнення,а також наявна слідова інформація.Зокрема,встановлено,що автомобіль під керуванням Наумця рухався ближче до правого краю правої смуги руху у напрямку смт.Глибока та до місця зіткнення гальмував,про що свідчать відповідні сліди довжиною 8,8м (а.с.44-51)

Із висновку експерта №609-а від 13.12.2013 року,яким здійснювалась транспортно-трасологічна експертиза, встановлено,що зіткнення автомобілів учасників ДТП відбулось на смузі руху авто ВАЗ 21099 під керуванням ОСОБА_3При початковому контактуванні поздовжні геометричні осі обидвох автомобілів перебували під кутом біля 110-+5 градусів,про що свідчить форма і характер пошкоджень та розташування зафіксованих на них слідів.При цьому початкове контактування відбулось передньою правою частиною автомобіля ВАЗ 21099 із правою передньою частиною авто «Skoda-Fabia» (а.с.110-122)

Висновком судової автотехнічної експертизи №46-а від 03.02.2014 року встановлено,що швидкість руху автомобіля ВАЗ 21099 під керуванням ОСОБА_3,виходячи із зафіксованих на місці ДТП слідів гальмування,визначається рівною значенням 46,0-48,3 км/год. При цьому ,при подальших розрахунках експертом була прийнята швидкість руху автомобіля ВАЗ 21099-- 50-60км/год.(зазначеним спростовується твердження апелянта про те,що ОСОБА_8 рухався зі швидкістю понад 80 км/год із перевищення швидкості руху).

Згідно проведених експертом досліджень,виходячи із довжини слідів гальмування та встановленої швидкості руху автомобіля ВАЗ,у момент виникнення небезпеки для руху водія ОСОБА_3-виїзду на його смугу руху автомобіля «Skoda-Fabia»під керування ОСОБА_5,-авто потерпілого знаходилось від місця зіткнення на відстані,що не давала водію ОСОБА_3 технічної можливості уникнути зіткнення шляхом зменшення швидкості руху,аж до зупинки керованого ним транспортного засобу.

Із проведених експертом розрахунків(а.с.162) встановлено,що відстань між автомобілями у момент виникнення небезпеки для руху для водія ОСОБА_3 була значно меншою,аніж 100 м,про що твердить обвинувачена.чим також спростовуються доводи апеляційних скарг сторони захисту(а.с.159-164)

Отже,експерт встановив,що у діях ОСОБА_3 за обставин та вихідних даних,які судова колегія вважає обгрунтованими,не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України,які могли б перебувати у причинному зв»язку із настанням ДТП.

Твердження апелянтів про те,що ОСОБА_3 такі порушення ПДР України були допущені(із посиланням на зазначений вище висновок №46-а від 03.02.2014 року) судова колегія відкидає,оскільки експертом висновки щодо імовірної наявності у діях ОСОБА_3 порушення вимог ПДР України,що знаходяться у причинному зв»язку із настанням ДТП,були зроблені на вихідних даних із показань обвинуваченої,які,на думку судової колегії,не відповідають фактичним обставинам провадження,в тому числі, зафіксованій на місці пригоди слідовій інформації.

Із висновків експерта №86 екс-Г від 27.12.2013 та 92 екс-Г від 24.12.2013 року,яким здійснювались судово-медичні експертизи,встановлено,що потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внаслідок ДТП заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження,що спричинили тривалий розлад здоров»я(а.с.81-82,84-85)

Отже,із врахуванням викладеного,судова колегія вважає,що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ст.286 ч.1 КК України відповідає фактичним обставинам провадження,які встановлені судом повно і об»єктивно та є правильним.Відтак,підстав для скасування вироку та закриття провадження у справі за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення,як про те просить у апеляційній скарзі захисник,колегія не вбачає.

Згідно ст.65 КК України,п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини , що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судова колегія вважає,що таких вимог районний суд дотримався у повній мірі.

Зокрема,судом враховано,що ОСОБА_5вчинила злочин невеликої тяжкості,раніше не судима,позитивно характеризується по місцю проживання та роботи,є особою молодого віку.

Як обставини,що пом»якшують покарання,суд врахував щире каяття обвинуваченої у скоєному та часткове відшкодування заподіяної шкоди.Обставин,що обтяжують покарання, не встановлено.

Зваживши на викладене,суд обгрунтовано призначив обвинуваченій найбільш м»який вид основного покарання(штраф),передбачений санкцією ч.1 ст.286 КК України у розмірі,ще не є максимальним.

Призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами,суд першої інстанції правильно врахував обставини,за яких ОСОБА_5,внаслідок недотримання вимог Правил дорожнього руху України, було вчинене кримінальне правопорушення,думку потерпілих із цього приводу. Судова колегія враховує,окрім того,незначний за терміном водійський стаж обвинуваченої(із квітня 2013 року-а.с. 52 ),а також ту обставину,що місцем проживання та реєстрації ОСОБА_5 є м.Чернівці(а.с.176-177),де обвинувачена і працює.

За таких обставин колегія суддів вважає,що призначене обвинуваченій додаткове покарання буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів проти безпеки руху.

Отже,підстав для задоволення в цій частині апеляційних вимог ОСОБА_5 колегія не вбачає.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди на користь кожного із потерпілих відповідає вимогам розумності та справедливості,тому твердження апелянта ОСОБА_5 про необхідності зменшення таких сум колегія вважає необґрунтованими.

Разом із тим,є слушними доводи апеляційної скарги обвинуваченої в частині неправильності визначення районним судом кола суб»єктів,які, згідно закону,зобов»язані відшкодувати моральну шкоду,заподіяну потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Із наявного у матеріалах провадження та дослідженого районним судом полісу №АС/1654095 від 13.05.2013 року встановлено,що цивільно-правова відповідальність обвинуваченої як власника забезпеченого транспортного засобу,була застрахована у встановленому законом порядку страховиком- ПрАТ АСК»Інго Україна».(а.с.53)

Відповідно до ст.22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004(зі змінами) у разі настання страхового випадку страховик у межах встановлених сум ,зазначених у страховому полісі,відшкодовує оцінену у порядку,встановленому цим законом шкоду,заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю,здоров»ю,майну третьої особи.

Згідно ст.23.1 цього Закону шкодою,заподіяною життю та здоров»ю потерпілого,є,зокрема,моральна шкода,що полягає у фізичному болю та стражданнях,яких потерпілий-фізична особа,зазнав у зв»язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.

Вимогами ст.26-1 зазначеного Закону передбачено,що страховиком(страховою компанією) відшкодовується потерпілому-фізичній особі,який зазнав ушкодження здоров»я під час ДТП,моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду,заподіяну здоров»ю.

Згідно умов,передбачених полісом №АС/1654095 від 13.05.2013 року,страхова сума за шкоду,заподіяну здоров»ю,передбачена у розмірі 100 тис грн. на одного потерпілого.

Отже,судова колегія вважає ,що визначений районним судом розмір моральної шкоди-по 8 тис грн.на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4,підлягає стягненню:- із ПрАТ АСК»Інго Україна»- у розмірі 5 тис грн. на кожного із потерпілих та із ОСОБА_5- по 3 тис грн., відповідно,оскільки обвинувачена в силу ст.1167 ЦК України несе відповідальність за заподіяну обидвом потерпілим моральну шкоду. Відтак,вирок районного суду в цій частині слід змінити з підстав,передбачених ст..408 КПК України,задовольнивши частково апеляційні вимоги обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,408, 418,419 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2014 року щодо ОСОБА_5 змінити в частині вирішення цивільного позову.

Стягнути із ПрАТ АСК»Інго Україна»(м.Київ,вул..Воровського,33) моральну шкоду: на користь ОСОБА_3-5(п»ять) тисяч гривень,на користь ОСОБА_4-5(п»ять) тисяч гривень.

Стягнути із ОСОБА_5 моральну шкоду: на користь ОСОБА_3-3(три) тисячі гривень,на користь ОСОБА_4-3(три) тисячі гривень.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: О.О.Дембіцька

Судді: В.Я.Марчак

В.Ф.Кифлюк