Рішення № 39564245, 01.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10492/14 01.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 5192,30 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 01.07.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Іскра" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5192,30 грн. заборгованості, з яких: 4700,00 грн. - основний борг, 416,10 грн. - інфляційних втрат, 76,20 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/10492/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2014р.

17.06.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Іскра" надійшли документи по справі.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Іскра" в судовому засіданні 18.06.2014р. надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у судове засідання 18.06.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/10492/14 від 30.05.2014р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29891684.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. розгляд справи № 910/10492/14 відкладено на 01.07.2014р.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Іскра" в судове засідання 01.07.2014р. не з'явився.

Представник відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у судове засідання 01.07.2014р. не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30348315.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 01.07.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013р. між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Іскра" та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписано заявку №603 на надання транспортних послуг.

Відповідно до п.12. Заявки, вартість перевезення вантажу становить 8 700,00 грн.

Відповідно до п.13 Заявки, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату послуг наданих позивачем протягом 14-ти (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання оригіналів документів від позивача.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що на виконання взятих на себе зобов'язань, ним було надано відповідачу послуги на загальну суму 8700,00 грн.

10.12.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру № ТІ-0001862 від 29.11.13 року, міжнародну товарно-транспортну накладну № 057187 від 26.11.2013 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТІ-0001862 від 29.11.13 року, що підтверджується витягом з журналу вихідної кореспонденції позивача та списком поштових відправлень № 713 від 10.12.2013 року. З наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №79066 03891290 відповідач отримав вищевказані документи 14.12.2013р.

Факт прийняття послуг загальну суму 8700,00 грн. підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТІ-0001862 від 29.11.13 року, що підписаний та скріплений печатками сторін, копія якого наявна в матеріалах справи та оригінал наданий для огляду в судовому засіданні.

29.01.13 року, позивачем на адресу відповідача направлено лист-претензію № 262/11 від 17.02.14 року з вимогою про сплату заборгованості.

Відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань, 21.03.2014р. було здійснено часткову оплату наданих послуг, а саме, у розмірі року 4000 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, копія якої наявна в матеріалах справи.

Враховуючи те, що заборгованість у розмірі 4700,00 грн. відповідачем не погашена, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5192,30 грн. заборгованості, з яких: 4700,00 грн. - основний борг, 416,10 грн. - інфляційних втрат, 76,20 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг згідно з заявки № 603 від 25.11.2013р.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши, рахунок-фактуру № ТІ-0001862 від 29.11.13 року, міжнародну товарно-транспортну накладну № 057187 від 26.11.2013 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТІ-0001862 від 29.11.13 року, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався надати позивачу послуги, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості за надані послуги згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТІ-0001862 від 29.11.13 року належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Відповідно до Заявки, відповідач зобовязаний здійснити оплату послуг наданих позивачем протягом 14-ти (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання оригіналів документів від позивача.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, письмових пояснень чи доказів оплати заборгованості за надані послуги не надав.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 4700,00 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 4700,00 грн. заборгованості, підлягає задоволенню.

Також позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 416,10 грн., нарахованих з січня 2014 року по березень 2014 року та за квітень 2014 року та 3% річних у розмірі 76,20 грн., нарахованих з 08.01.2014р. по 20.03.2014р. та з 21.03.2014р. по 23.05.2014р.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем є арифметично вірними, у зв'язку з чим, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 416,10 грн. та 3% річних у розмірі 76,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03134, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) 4700 (чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 416 (чотириста шістнадцять) грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 76 (сімдесят шість) грн. 20 коп. - 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.07.2014р.

Суддя О.В. Гулевець