Постанова № 39563841, 11.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/14691/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С.В.,

при секретарі Шимко Н.В.,

за участю

представника позивача - Гадалової Ю.І. (за довіреністю),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 67 735,15 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ФО-П ОСОБА_2, на момент звернення до суду, має податковий борг, який утворився у зв'язку із несплатою податкового зобов'язання у зазначеному вище розмірі з податку на доходи з фізичних осіб на підставі декларацій про доходи, податкових повідомлень - рішень, розрахунку та пені. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові, та письмові докази в підтвердження своїх позовних вимог і просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за фактичною адресою. Причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач суду не надавав. Письмових заперечень суду не надано. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, а представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні наявні докази, суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій. Зокрема, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону вони подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в доход держави заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону вони мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Пунктом 20.1.28. статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01 січня 2011 року та главою 9 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року. Згідно змісту зазначених нормативно-правових актів, стягненню з платника податків підлягає наявна в платника сума податкового боргу.

З огляду на те, що податковий борг відповідача виник до набрання чинності Податковим кодексом України, факт наявності податкового боргу у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.

Стаття 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом (п.1.6).

Статтею 2 Закону визначено, що платники вказаного податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідач - ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; АДРЕСА_1) зареєстрована як фізична особа - підприємець 27.08.1997 р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради.

Як платник податків ОСОБА_2 зареєстрований та обліковується у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 27.08.1997 р. за № 273, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків.

Згідно матеріалів справи, за ФО-П ОСОБА_2 рахується податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, який утворився на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи на 2010 рік від 24.02.2011 року № 117727, якою відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 262,69 грн.; податкової декларації про майновий стан і доходи на 2011 рік від 09.02.2012 року № 9016068895, якою відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15 203 грн.; розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності № 9016061031 від 09.02.2012 р. на суму 4 059,83 грн.; податкового повідомлення - рішення № 0000471740/0 від 19.03.2010 на суму 4090,50 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 2838/1740/НОМЕР_1 від 16.03.2010 р.; податкового повідомлення - рішення № 0002411740/0 від 13.09.2011 на суму 11 775 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 3016/1740/НОМЕР_1 від 29.08.2011 р.; податкового повідомлення - рішення № 0001471733 від 07.09.2011 на суму 26,27 грн., податкового повідомлення - рішення № 0001481733 від 07.09.2011 на суму 476,19 грн., податкового повідомлення - рішення № 0002401740 від 13.09.2011 на суму 31 342,06 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, не оскаржувалися, отже є узгодженими.

Згідно із пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначений розділом 4 Податкового кодексу України.

Пунктами 177.1, 177.2, 177.5, підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст. 167 цього Кодексу (ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування).

Об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб була нарахована пеня в сумі 499,61 грн., яка до теперішнього часу на сплачена.

Таким чином, заборгованість з податку на доходи фізичних осіб складає 67 735,15 грн., що підтверджується даними зворотнього боку облікової картки платника податків.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 110.1 ст. 110 ПКУ), зокрема: фінансову відповідальність (пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПКУ).

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПКУ).

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом. Пунктом 129.3 цієї статті встановлено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважається податковим боргом.

З огляду на наведене, оскільки податкові зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб відповідачем не сплачені в установлені строки, такі зобов'язання є податковим боргом.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового Кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

У зв'язку з наявністю податкового боргу, податковим органом на адресу ОСОБА_2 надіслано першу податкову вимогу № 1/1053 від 19.11.2009 р. на суму 1024,25 грн. Відповідач не погасив податковий борг протягом 30 днів і 11.03.2010 р. відповідачу була направлена друга податкова вимога № 2/406 на суму 4513,25 грн. податкового боргу. Податкові вимоги не оскаржувалися. Доказів про погашення податкового боргу суду не подано.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що на день звернення позивача до суду із позовом, позивачем були вчинені всі залежні від нього дії, направлені на стягнення наявної суми податкового боргу з відповідача, проте зазначені дії не призвели до позитивних результатів.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача суми податкового боргу є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь держави (р/р 33219800700005, код платежу 11010100, ЄДРПОУ 38034015, МФО 834016, банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач - місцевий бюджет, Калінінський район м. Донецька) кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 15 865 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 50 коп. з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь держави (р/р 33218801700005, код платежу 11010500, ЄДРПОУ 38034015, МФО 834016, банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач - місцевий бюджет, Калінінський район м. Донецька) кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 51 370 (п'ятдесят одна тисяча триста сімдесят) грн. 04 коп. та пені в розмірі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 61 коп. з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 17.12.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 11.12.2012р. в присутності представника позивача та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.