Рішення № 39563670, 20.01.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 року 2/425/3/14

1224/951/12

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

21 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 05.11.2012 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем Cherry, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась по вулиці Миру в місті Рубіжне, здійснюючи маневр правого повороту на вулицю Будівельників, не впоралась з керуванням, виїхала на зустрічну смугу руху та скоїла зіткнення з автомобілем Renault Megan Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_2, належного ОСОБА_1, внаслідок чого належний позивачу автомобіль зазнав механічних ушкоджень, та позивачу було спричинено матеріальну та моральну шкоду. Також, в позові ОСОБА_1 зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Аско-Донбас Північний» та згідно постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.11.2012 року ОСОБА_2 визнано винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

В липні 2013 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» та заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з ПрАТ «СК Аско-Донбас Північний» недоплачену страхову виплату у розмірі 16485,00 гривень, стягнути з ОСОБА_2 різницю між страховою виплатою та розміром спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 5543,84 гривні, моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень, також просить стягнути солідарно з відповідачів витрати по евакуації та зберіганню транспортного засобу у розмірі 1435,00 гривень, витрати на правову допомогу 3000,00 гривень, витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1689,12 гривень та судовий збір у розмірі 331,53 гривень. Ухвалою суду від 01.08.2013 року було залучено до участі у справі другого відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (а.с. 141)

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підпримують та просять суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову, надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких позовні вимоги не визнає, зокрема посилається на те, що цивільно-правова відповідальністю відповідача ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Аско-Донбас Північний», тому в межах страхової виплати (страхового відшкодування) у розмірі 50000,00 гривень ОСОБА_2 не може нести відповідальності. Зазначає, що витрати позивача на послуги евакуатора та витрати за зберігання автомобіля також входять до складу сум страхового відшкодування, які сплачує страхова компанія, стягнення з відповідача банківської комісії у розмірі також не підлягає задоволенню, оскільки не спрямовані на відновлення порушеного права позивача. Також, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди, так як ці вимоги є необґрунтованими та не зазначені мотиви, з яких виходила позивач, визначаючи її розмір. В судовому засіданні 08.10.2013 року представник відповідача заявив клопотання про повернення позивачем замінених пошкоджених частин відповідачу ОСОБА_2

Представник відповідача ПрАТ «СК Аско-Донбас Північний» заперечує проти позову в повному обсязі, просить суд відмовити в його задоволені в повному обсязі, подала до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що позивачу було сплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 33844,89 гривень, виходячи з висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 16.11.2012 року, з розміром матеріальної шкоди, визначеному судовим експертом, не згодна, зокрема, зазначає, що судовим експертом проведена експертиза з порушенням Методики товарознавчої експертизи. Також, заперечує проти стягнення вартості проведеної судової експертизи та витрат на евакуацію та зберігання пошкодженого автомобіля, оскільки не було підстав для евакуації транспортного засобу та зберігання його на стоянці. Заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу за незаконністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні судовий експерт Луганського відділення Донецького НДІ судових експертиз ОСОБА_6 надав пояснення, що ним було проведено судову автотоварознавчу експертизу та визначено розмір матеріальної шкоди у сумі 55543,84 гривні та вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 50509,34 гривень, про що складено висновок № 262/27 від 21.05.2013 року. При проведенні експертного дослідженням ним було дотримано вимоги діючого законодавства, яке регламентує проведення таких судових експертиз, в тому числі й Методику товарознавчої експертизи, при визначені розміру матеріальної шкоди та вартості відновлювального ремонту автомобіля судовим експертом були враховані доаварійні пошкодження автомобіля та його фізичний знос, вартість запчастин, зазначена у висновку, була встановлена за цінами, зазначеними у найближчому до дати ДТП оприлюдненому в Бюлетні автотоварознавця за жовтень 2012 року. Висновок судового експерта було перевірено та ліцензовано, зауважень по проведеню експертизи не було.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом сторонам були створені усі умови для подання доказів в підтвердження обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, сторонами по справі неодноразово заявлялися різноманітні клопотання, які були задоволені судом, втім це не призвело до надходження нових доказів до справи, зокрема, 16.10.2013 року представником відповідача ПрАТ «Аско-Донбас Північний» було заявлено клопотання про призначення повторної експертизи, проте, сторони при розгляді клопотання судового експерта надали пояснення про різні та неоднозначні вихідні дані для проведення судової експертизи, що в свою чергу призвело до неможливості проведення повторної судової експертизи, що розцінюється судом як намагання сторін затягнути розгляд цієї справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тому, з врахуванням вищенаведеного, суд розглядає дану цивільну справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що 05 листопада 2012 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем Chery, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухалась по вулиці Миру в місті Рубіжне, здійснюючи маневр правого повороту на вулицю Будівельників не впоралась з керуванням, виїхала на зустрічну смугу руху та скоїла зіткнення з автомобілем Renault Megan Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, в результаті чого ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.11.2012 року, затвердженою в.о.керівника Рубіжанського МВ УМВСУ в Луганській області 14.11.2012 року, відмовлено в порушені кримінальної справи за ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_2 за відсутністю в їх діях складу злочину та постановлено притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (а.с. 7).

Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 автомобіль Renault Megan Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить позивачу ОСОБА_2 (а.с. 5).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.11.2012 року ОСОБА_2 визнана винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова набрала законної сили (а.с. 8).

Відповідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина відповідача ОСОБА_2 у заподіянні шкоди позивачу ОСОБА_1 встановлена постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.11.2012 року, та відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно звіту № 01/11 від 07.11.2012 року про оцінку транспортного засобу, складеного ФО-П ОСОБА_7 експертом-оцінщиком, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Renault Megan Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 07.11.2012 року становить 29629,89 гривень (а.с. 57-71).

Згідно доповнення до звіту № 01/11 від 07.11.2012 року, корегування вартості матеріальної шкоди у бік збільшення складає 4215,37 гривень (а.с. 72-75).

Згідно полісу АВ № 5310635 цивільно-правова відповідальность відповідача ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «СК Аско-Донбас Північний», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 50000,00 гривень, розмір франшизи 500,00 гривень (а.с. 43).

19.11.2012 року та 04.12.2012 року ПрАТ «СК Аско Донбас-Північний» було складено два страхові акти № 972/12/ГО, відповідно до яких було вирішено сплатити позивачу страхове відшкодування в загальній сумі 33344,89 гривень (29129,89 грн. + 4215,00 грн. = 33344,89 грн.), яке було перераховано позивачу у повному обсязі у розмірі 33344,89 гривень (а.с. 25, 26).

Також позивачу ОСОБА_1 було сплачено франшизу у розмірі 500,00 гривень відповідачем ОСОБА_2, що визнається сторонами у справі.

Отже, відповідачами позивачу було сплачено в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 33844,89 гривень, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Згідно висновку № 262/27 від 21.05.2013 року судового експерта Луганського відділення Донецького НДІ судових експертиз ОСОБА_6, вартість матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП власнику автомобіля Renault Megan Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 55543,84 гривні, вартість відновлювального ремонту автомобіля - 50509,34 гривні (а.с. 87-106).

Пошкоджений автомобіль позивача було відремонтовано ТОВ «Прайм Кар», про що було підписано акти виконаних робіт від 17.05.2013 року на загальну суму 53779,26 гривень (а.с. 157, 158), вартість відновлювального ремонту була сплачена позивачем ОСОБА_1 у сумі 53779,26 гривень, що підтверджується квитанціями № 19 від 13.03.2013 року та № 47 від 17.05.2013 року (а.с. 160, 161).

Згідно звіту № 01/11 від 07.11.2012 року та доповнення до звіту № 01/11 від 07.11.2012 року ФО-П ОСОБА_7, загальна вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику пошкодженого автомобіля складає 33344,89 гривень (а.с. 57-75).

З зазначеного звіту вбачається, що огляд автомобіля було проведено 05.11.2012 року в темний час доби при штучному освітленні на території гаражних боксів, при складанні доповнення до висновку експертом взагалі не було зазначено дату складання цього доповнення та не було оглянуто пошкоджений автомобіль, в доповненні до звіту зазначено, що це доповнення було складено на підставі рахунку на оплату, оформлених станцією технічного обслуговування (а.с.59, 73).

Суд критично оцінює звіт № 01/11 від 07.11.2012 року та доповнення до звіту № 01/11 від 07.11.2012 року, оскільки суд вважає, що експертом ФО-П ОСОБА_7 під час складання доповнення до звіту не було зазначено дату його складання, не було здійснено огляд автомобіля, чим було порушено п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, в якому зазначено, що визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки. Доказів наявності відповідного рішення органу (посадової особи), яка здійснювала судове чи досудове слідство, на визначення матеріального збитку без огляду автомобіля суду надано не було.

Враховуючи наведене вище, судом відхиляється звіт № 01/11 від 07.11.2012 року та доповнення до звіту № 01/11 від 07.11.2012 року, як недопустимий доказ спричиненої позивачу шкоди.

Разом з тим, судом приймається як належний доказ висновок судового експерта № 262/27 від 21.05.2013 року, складений після огляду 13.05.2013 року пошкодженого автомобіля Renault Megan Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_2, який було проведено в світлий час доби на території автосалону за участю позивача. Зазначений висновок підтверджує розмір матеріальної шкоди, спричиненої ДТП автомобілю позивача у розмірі 55543,84 гривні та вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в розмірі 50509,34 гривень (а.с. 87-106).

Заперечення представника страхової компанії та представника відповідача ОСОБА_2 стосовно неправильності висновку експерта в частині визначення вартості запчастин станом на травень 2013 року, неправильності розрахунку фізичного зносу, неправильного визначення та застосування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля відхиляються судом, оскільки були спростовані поясненнями судового експерта наданими в судовому засіданні 08.10.2013 року, доказів в підтвердження неправильності висновку експерта представниками відповідачів суду не надано.

Також судом не приймаються до уваги заперечення представників відповідачів щодо неправильності висновку експертизи з причини того, що при проведенні судовим експертом огляду пошкодженого автомобіля була присутня тільки позивач, оскільки на час проведення судової експертизи представник відповідача ОСОБА_2 знав про призначення судом судової експертизи та мав можливість бути присутнім при огляді пошкодженого автомобіля експертом, але з невідомих причин не скористався цим. Також ПрАТ «СК Аско-Донбас Північний» була залучена в якості співвідповідача до участі у справі 01.08.2013 року, тобто після проведення судової експертизи.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 3 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, розгляд справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі з урахуванням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (надалі Закон України № 1961-ІV), має здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зродила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик в межах суми страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 32.7 ст. 32 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Отже, суд приходить до висновку, що ПрАТ «СК Аско-Донбас Північний» як страховик відшкодовує позивачу вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача, яка відповідно до висновку судової експертизи складає 50509,34 гривні, в межах встановленого у страховому полісі ліміту відповідальності в розмірі 50000,00 гривень з вираховуванням франшизи у розмірі 500,00 гривень, з вирахуванням часткової сплати страхового відшкодування у розмірі 33344,89 гривень, тобто 16155,11 гривень (50000,00 - 500,00 - 33344,89 = 16155,11 грн.).

Відповідач ОСОБА_2, як особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, зобов'язана сплатити позивачу ОСОБА_1 як потерпілій особі вартість відновлювального ремонту автомобіля, що перевищує ліміт відповідальності страхової компанії, франшизу та втрату товарної вартості автомобіля, тобто 6043,84 гривні (509,34 + 500,00 + 5034,50 = 6043,84 грн.). В судовому засіданні було встановлено, що позивачу було сплачено франшизу у сумі 500,00 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача Прат «СК Аско-Донбас Північний» 16155,11 гривень є обґрунтованими, доведеними та такими що підлягають до задоволення судом, в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 5543,84 гривень також є обґрунтованими та доведеними, тому підлягають задоволенню судом (6043,84 - 500,00 = 5543,84 грн.).

В частині стягнення з ПрАТ «СК Аско-Донбас Північний» банківської комісії в розмірі 329,89 гривень, яка була утримана з позивача при знятті нею з власного рахунку перерахованих страховиком коштів, суд вважає за необхідне відмовити за безпідставністю. В цій частині позовних вимог суд приймає заперечення представника ПрАТ «СК Аско-Донбас Північний», що позивач не була позбавлена можливості здійснити безготівкове перерахування цих коштів на рахунок організації, яка здійснювала ремонт пошкодженого автомобіля, а не знімати страхове відшкодування в банкоматі з вирахуванням вартості послуг банку за таку операцію.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку витрат, пов'язаних з евакуацією та зберіганням пошкодженого автомобіля позивача у розмірі 1435,00 гривень, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні виходячи з того, що позивачем не доведено суду необхідності евакуації та розміщення пошкодженого автомобіля на стоянку, як передбачено ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Причини евакуації автомобіля та зберігання його за плату на стоянці, які були зазначені позивачем, на думку суду не є поважними.

08.10.2013 року в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 було заявлено клопотання про передачу відповідачу замінених пошкоджених запчастин автомобіля.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 15 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення

про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

В ході розгляду цієї справи представником відповідача ОСОБА_2 не було заявлено клопотання про оцінку цих пошкоджених запчастин, також представник відповідача ОСОБА_2 при розгляді питання про призначення судової експертизи за клопотанням позивача не скористався правом подати судові відповідне питання, як то передбачено ч. 3 ст. 143 ЦПК України. Також, представником відповідача не було подано ці питання й при призначені судом повторної експертизи за клопотанням представника страхової компанії.

Суд вирішуючи питання про передачу відповідачу ОСОБА_2 пошкоджених деталей, приходить до висновку, що представником відповідача не доведено наявності будь-якої цінності замінених пошкоджених запчастин, тому це питання не може бути вирішено судом на користь відповідача ОСОБА_2

Щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заподіяної позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Судом було встановлено, що винуватою у дорожньо-транспортній пригоді є відповідач ОСОБА_2, тому, суд приходить до висновку, що майно позивача - Renault Megan Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_2, було пошкоджено внаслідок дій відповідача ОСОБА_2

В обґрунтування наявності спричинення позивачу моральної шкоди вона в позовній заяві та судовому засіданні посилається на те, що їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв'язку з пошкодженням її автомобіля.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоровя потерпілого, тяжкість вимущених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд вважає, що визначений розмір моральної шкоди позивачем у 5000,00 гривень є завищеним, при цьому судом приймаються пояснення позивача, що пошкодження автомобіля з вини відповідача ОСОБА_2 завдало позивачу багато незручностей та необхідності докладення додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя, позивач є матір'ю двох неповнолітних дітей, пошкодження автомобіля позбавило її на тривалий час можливості жити в звичному для неї ритмі, порушився встановлений раніше уклад її родини.

Суд враховує конкретні обставини даної справи, глибину душевних страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 гривень, в іншій частині слід відмовити.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати, які складаються з 331,56 гривень судового збору, 1689,12 гривень за проведення судової експертизи, 3000,00 оплата за надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, судовий збір, витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані з залученням спеціалістів та проведенням судових експертиз тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

В підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано договір про надання юридичних послуг № 3-3011/12 від 30.11..2012 року, який укладено між позивачем та ПП ЮФ «Іващенко та партнери», рахунок-фактуру № 158 від 30.11.2012 року та квитанцію № 79 від 30.11.2012 року про прийняття від ОСОБА_1 3000,00 гривень (а.с. 18-23).

З договору про надання юридичних послуг вбачається, що ПП ЮФ «Іващенко та партнери» зобов'язується надати ОСОБА_1 юридичні послуги, зокрема, по здійсненню представницькіх повноважень, захист її прав та законних інтересів, надання правової допомоги по цивільній справі в Рубіжанському міському суді за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Позивач за вказаним договором сплатила 3000,00 гривень відповідно до квитанції від 30.11.2012 року та вважає їх витратами на правову допомогу.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, така особа має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Отже, суд вважає, що витрати, які сплатила позивач за зазначеним договором не є витратами на правову допомогу, оскільки позивач не заявляла відповідного клопотання про допущення ОСОБА_10 до участі у справі як особи, яка надає правову допомогу та ОСОБА_10 не був відповідно допущений судом ухвалою до участі при розгляді цієї справи відповідно до вимог ст. 56 ЦПК України, тому директор юридичної фірми ОСОБА_10 не є особою, яка надає правову допомогу в розумінні зазначених норм ЦПК.

Разом з тим, ОСОБА_10 приймав участь у розгляді цієї справи як представник позивача відповідно до ст.ст. 38, 40 ЦПК України, що підтверджується наявністю у справі довіреності від імені позивача на імя ОСОБА_10, яка оформлена відповідно до вимог ч. 2 ст. 41 ЦПК України (а.с.17).

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 3000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Загальна сума позовних вимог позивача складає 26698,95 гривень, судом частково задоволені позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ «СК Аско-Донбас Північний» 16155,11 гривень та з ОСОБА_2 7543,84 гривень (5543,84 + 2000,00), тобто позовні вимоги задоволені на 89,55%. Відсоткова частка задоволених позовних вимог з страхової компанії складає 68,17%, з ОСОБА_2 31,83%, тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, документально підтверджені судові витрати в загальній сумі 2020,68 гривень, які складаються з судового збору у сумі 331,56 гривень та витрат за проведення експертизи 1689,12 гривень на наступним чином: з ПрАТ «СК Аско-Донбас північний» в розмірі 1233,55 гривень та з ОСОБА_2 у розмірі 575,97 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (місцезнаходження: 84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Леніна, будинок 37) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) матеріальну шкоду у розмірі 16155,11 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) матеріальну шкоду у розмірі 5543,84 (пять тисяч п'ятсот сорок три) гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (місцезнаходження: 84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Леніна, будинок 37) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 1233,55 гривень (одна тисяча двісті тридцять три) гривні 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 575,97 (п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 97 копійок.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова