Постанова № 39562680, 02.07.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р. Справа № 914/4410/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Томкевич Н.М.

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів, б/н від 12.02.2014р. (вх. № 01-05/780/14 від 18.02.2014р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2014р.

у справі № 914/4410/13, суддя Король М.Р.

за позовом Приватного підприємства «Енерго-Ресурс», м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.02.2014р. у справі № 914/4410/13 позов задоволено. з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (79014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Енерго-Ресурс" (01601, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, 3-й під'їзд, оф. 306, код ЄДРПОУ 36087128) стягнуто 33686,67 грн. основного боргу, 1400,18 грн. грн. пені, 339,61 грн. 3 % річних, 1492,50 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1720,50 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2014р. у справі № 914/4410/13, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 12.02.2014р. (вх. № 01-05/780/14 від 18.02.2014р.).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.03.2014р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. на клопотання скаржника провадження у справі № 914/4410/13 було зупинено до набрання рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/4856/13 законної сили.

23 травня 2014р. на розгляд суду поступило клопотання позивача про поновлення провадження у справі у зв'язку з тим, що обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у справі - відпали.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2014р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 02.07.2014р.

В судове засідання, призначене на 02.07.2014р., сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 13.05.2013 року між Приватним підприємством "Енерго-Ресурс" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 132/П-Л, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на строк та на умовах даного договору приміщення, загальною площею 150,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Приміщення належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2009 року, посвідченого нотаріусом Львівського міського територіального округу ОСОБА_5 20.05.2009 року, за реєстровим № 2678, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 20.05.2009 року за № 3448574 (п. 1.2 договору).

Приміщення передається з метою використання його для магазину продуктових та непродуктових товарів (п.1.3 договору).

Як визначено п. 2.2. договору, його укладено строком з 13.05.2013 року по 12.05.2013 року. Позивачем подано письмове пояснення від 06.12.2013 року про те, що в договорі допущено описку стосовно дати закінчення строку договору. Слід вважати, що договір укладено до 12.05.2014 року.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Факт передачі об'єкта оренди орендарю підтверджується актом прийому - передачі приміщення від 13.05.2013 року.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата складає: за період з 13.05.2013 року - 31.05.2013 року: загальний розмір 120,00 грн.; з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року: загальний розмір за місяць складає 6700,00 грн.; з 01.07.2013 року по 01.06.2014 року: загальний розмір орендної плати за місяць складає 13000,00 грн. Пунктом 3.4 договору сторони узгодили, що орендар зобов'язується протягом 5-ти днів з дня підписання акту прийому - передачі приміщення сплатити авансом орендну плату за перший місяць оренди приміщення та гарантійний платіж у розмірі згідно пункту 3.1.3 договору. Гарантійний платіж враховується у якості оплати за останній місяць оренди приміщення, якщо сторони не домовляться про інше.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення в оренду до дня повернення орендарем приміщення орендодавцю по відповідному акту прийому-передачі, відповідно до п.п. 1.5 та 2.4 даного договору або припинення фактичного користування приміщенням орендодавця.

Як встановлено місцевим господарським судом і не заперечується сторонами, відповідач не здійснював орендних платежів за період з травня 2013 року по вересень 2013 року, внаслідок чого заборгував позивачу 33686,67 грн.

Заборговану орендну плату позивач нарахував з моменту передачі приміщення по вересень 2013 року із посиланням на лист (вих. № 273 від 01.08.2013 року) про дострокове припинення договору № 132/П-Л від 13.05.2013 року.

Із врахуванням викладеного позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 33686,67 грн. основного боргу, 1400,18 грн. нарахованої пені та 339,61 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на неможливість користування орендованим приміщенням у зв'язку з відсутністю електроенергії, що є наслідком відсутності договору між орендодавцем та енергопостачальною організацією. При цьому, відповідач вважає, що позивачем не доведено факт користування орендарем приміщенням, з огляду на що нарахування орендної плати є безпідставним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1 т.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до вимог ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачу приміщення, площею 150,0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2, і є об'єктом оренди на підставі укладено між сторонами договору оренди приміщення № 132/П-Л від 13.05.2013 року.

Як визначено п. 2.2. договору, його укладено строком з 13.05.2013 року по 12.05.2013 року. Позивачем подано письмове пояснення від 06.12.2013 року про те, що в договорі допущено описку стосовно дати закінчення строку договору. Слід вважати, що договір укладено до 12.05.2014 року.

Заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем факту користування орендованим приміщення, що звільняє орендаря від сплати орендної плати є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Необґрунтованим є посилання відповідача й на те, що причиною неможливості користування орендованим приміщенням є відсутність договору між орендодавцем та енергопостачальною організацією.

Так, відповідно до п. 3.6 договору, орендар відшкодовує усі витрати по утриманню та обслуговуванню орендованого приміщення, зазначені п.3.5 договору, орендодавцю. Відшкодування зазначених витрат проводиться в межах фактичного споживання на підставі рахунків орендодавця, до яких додаються документи постачальників послуг (підтвердження правомірності розрахунків та обсягів споживання послуг). У разі укладення орендарем договорів з постачальниками послуг, рахунки цих служб сплачуються орендарем самостійно по розрахунковим (платіжним документам) відповідних служб, які надають послуги.

Із врахуванням викладеного, суд виходить з того, що орендар не позбавлений права самостійно укладати договори з постачальниками послуг, в даному випадку з енергопостачальною організацією, про що сторони дійшли згоди при укладенні договору оренди.

Крім того, у акті прийому - передачі приміщення від 13.05.2013 р. зазначено, що технічний стан приміщення задовільний і дозволяє використання його в цілях, зазначених в договорі. Сторони при передачі майна претензій не мали.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення п.п. 3.1 договору, не вносив орендну плату за період з травня по вересень 2013 року, чим заборгував позивачу 33686,67 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім суми основної заборгованості позивачем правомірно нараховано 3% річних, що складає 339,61 грн. та 1400,18 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.3 договору, за затримку розрахунків з орендної плати та комунальних платежах більше, ніж на 5 робочих днів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Із врахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими та підставними позовні вимоги про стягнення 33686,67 грн. основного боргу, 1400,18 грн. грн. пені та 339,61 грн. 3 % річних.

Доводи скаржника про безпідставність прийнятого у справі судового рішення з посиланням, при цьому, на рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2014 р. у справі № 914/4856/13, яким визнано недійсним договір оренди приміщення №132/П-Л від 13.05.2013 р., на підставі якого заявлено позов у даній справі, є необґрунтованими, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2014р. рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2014 р. у справі №914/4856/13 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до норм ст. ст. 32-33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області у даній справі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.02.2014р. у справі № 914/4410/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 03 липня 2014р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.