Рішення № 39562594, 24.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р.Справа № 922/1486/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" в особі філії у м. Харкові Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" , м. Харків про стягнення 15769,09 грн. за участю представників сторін:

позивача - Коваленко А.О. довіреність № 1850 від 27.09.2013 року;

відповідача - Храмов Я.М., довіреність № 7 від 02.01.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії "Інго Україна" в особі філії у м. Харкові - Приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії "Інго Україна" суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15769,09 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. просить покласти на відповідача.

19 червня 2014 року до канцелярії суду надійшов лист МТСБУ з відповіддю на запит суду за вх. № 20564, який долучений до матеріалів справи.

23 червня 2014 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив за вх. № 20978, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та просить зарахувати зустрічні однорідні вимоги. Надані документи долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24 червня 2014 року представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24 червня 2014 року заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розглянути заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27 жовтня 2011 року між позивачем та ПФ "ГАММА-55" було укладено Договір СНТ-К № 1301/12-20 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту). Відповідно до договору був застрахований автомобіль "Renault Master", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, від дорожньо-транспортних випадків та інших страхових ризиків, передбачених договором страхування.

10 липня 2013 року по вул. Героїв праці, в м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Renault Master", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ПФ "ГАММА" ОСОБА_3, та автомобіля "Land Rover" державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4 В результаті ДТП застрахований автомобіль "Renault Master", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, чим його страхувальнику ПФ "ГАММА-55" була спричинена матеріальна шкода в розмірі 16238,29 грн., що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 6658 від 06.08.2013 року ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правова відповідальність власників наземних транспортних засобів» у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Такий порядок встановлено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Постановою КМУ №8 від 05.01.1998 року «Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому розрахунок суми збитку повинен бути проведеним відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Мінюста №142/5/2092 від 24.11.2003 року.

За результатом розгляду заяви страхувальника ПФ "ГАММА-55" до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про виплату страхового відшкодування та доданих до неї матеріалів, уповноважена комісія дійшла висновку про наявність страхового випадку та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, що підтверджується страховим актом № 6799 від 12.08.2013 року.

Згідно з умовами страхування та страхового акту № 6799 від 12.08.2013 року загальний розмір страхового відшкодування, обрахований шляхом віднімання від розміру матеріального збитку, завданого власнику застрахованого засобу, суми франшизи, вставленої за договором, склав 15769,09 грн. Вказана сума страхового відшкодування була сплачена на користь ПФ "ГАММА-55" 12.08.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням банку № 5987.

За приписом ст. 22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створило підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Крім того, відповідно до ст. 993 Цивільного Кодексу України та ст. 27 Закону Україні "Про страхування " від 04.01.2001 року № 2745-ІІІ до страховика, який виплатив страхові відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, які страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальній за заподіяний збиток.

Постановою Київського районного районного суду м. Харкова від 13.08.2013 року ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні ДТП, що мало місце 10 липня 2013 року по вул. Героїв Праці, в м. Харкові.

Згідно з Полісом АЕ/1113299 станом на 10.07.2013 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" в особі філії у м. Харкові здійснювало страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4, під час керування ним забезпеченим транспортним засобом ""Land Rover" державний номер НОМЕР_3. Вказаний факт підтверджується довідкою ДАІ № 38/1526/з від 17.07.2013 року.

05 листопада 2013 року позивач звернувся до головного офісу відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 2111 з пропозицією розглянути питання, щодо компенсації здійсненої страхової виплати в порядку регресу у розмірі 15769,09 грн. До претензії були додані всі документи, передбачені нормами ст. 35 Закону. Проте вимога позивача щодо компенсації страхової виплати в порядку регресу відповідачем задоволена не була. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 15769,09 грн.

Згідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правова відповідальність власників наземних транспортних засобів», передбачений обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правова відповідальність власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до Полісу № АЕ/1113299 обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 грн. на одного потерпілого. Також зазначеним Полісом передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн.

Тобто, нарахування суми страхового відшкодування необхідно здійснювати наступним чином: від вартості матеріального збитку, яка складає 15769,09 грн., необхідно вирахувати франшизу згідно Полісу у розмірі 510,00 грн.

Одже, сума страхового відшкодування за розрахунками суду складає 15259,09грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач вважає наявними між сторонами по справі зустрічних однорідних вимог та наполягає на їх зарахуванні, вказуючи той факт, що ним на адресу позивача була надана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.03.2014 року.

Також в обгрунтування наданої заяви, відповідач посилається на претензію від 23.12.2013 року № 4577, яку останній направляв на адресу позивача на суму 54108,00 грн. сплачених за договором страхування № 720533680.11 від 27.11.2011 року, в зв'язку з пошкодженням забезпеченого транспортного засобу "Мазда", д/н НОМЕР_4, під час ДТП 17.01.2012 року, що трапилась з вини водія автомобіля "ВАЗ", д/н НОМЕР_5, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ "Міжнародна страхова компанія" за полісом № АА/1480668, ліміт відповідальності - 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн. Зокрема зазначено, що за претензією № 4577 від 23.12.2013 року відповідач є кредитором, а позивач боржником на суму 49490 грн., з іншого боку позивач є кредитором за претензією № 2111 від 05.11.2013 року на суму 15259,09 грн., а відповідач боржником.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином суд зазначає, що зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

У статті 602 Цивільного кодексу України вказано вичерпний перелік підстав при наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається, зокрема:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Однак, позивач заперечує щодо заліку зустрічних однорідних вимог на підставі того, що позивач не вважає вимоги відповідача зустрічними однорідними, оскільки вони стосуються інших сторін у зобов'язанні, підстав виникнення, розміру та недоведені відповідачем.

Підставами для регресу у сторін є договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, факт ДТП, вини особи за полісом ОСЦПВ у боржника і наявність договору добровільного страхування транспортного засобу, страхового випадку (пошкодження такого ТЗ) і факт виплати страхового відшкодування за таким договором з боку кредитора.

Проте, виходячи з аналізу вказаних претензій вбачається, що вони базуються на зовсім різних договорах страхування як ОСЦПВ так і добровільного страхування, ДТП також були різні.

Так, Договір СНТ-К № 1301/12-20 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) від 27 жовтня 2011 року укладений між позивачем та ПФ "ГАММА-55". Відповідно до договору був застрахований автомобіль "Renault Master", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, від дорожньо-транспортних випадків та інших страхових ризиків, передбачених договором страхування.

Договір на який посилається відповідач, а саме Договір страхування наземних транспортних засобів № 720533680.11 від 27.11.2011 року, був укладений між відповідачем та ОСОБА_6 Відповідно до договору був застрахований транспортний засіб "Мазда", д/н НОМЕР_4, від дорожньо-транспортних випадків та інших страхових ризиків, передбачених договором страхування.

Одже, як у позивача, так і відповідача, відповідно до умов вищевказаних договорів існувало зобов'язання перед іншими особами щодо виплати страхової компенсації при настанні страхових випадків. Також, з матеріалів справи вбачається, що виплата страхової компенсації була здійснена сторонами по різним страховим випадкам відповідно до умов зазначених договорів іншим особам з якими й були укладені договори.

Тож, відповідач має довести, що між ним та позивачем існують зобов'язання передбачені ст. 601 ЦК України, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого та навпаки.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Проте, як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем жодних договорів та угод не укладалось, тож жодних договірних відносин між сторонами стосовно взаємного врегулювання регресних вимог також не існує.

Крім того, на думку суду, для застосування заліку зустрічних однорідних вимог, відповідачу необхідно довести існування права на вимогу до позивача щодо страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі вказаному у претензії № 4577 від 23.12.2013 року, а для цього суду необхідно з'ясувати всі обставини, що мають місце при розгляді даної вимоги: підстави виникнення та розмір страхового відшкодування, обсяги якої повинні бути визначені не під час провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, суд вважає, що однією з підстав для відмови відповідачу у заліку сум страхового відшкодування є нерівність розміру вимог, що ускладнює вирішення питання заліку, оскільки сторонами не визначено питання та не внесена ясність щодо різниці у сумах вказаних страхових відшкодувань.

На підставі вказаного суд не приймає до уваги заяву відповідача про зарахування зустрічних позовних вимог та відмовляє відповідачу у її застосуванні. Однак вказане не позбавляє відповідача права звернутись до господарського суду з відповідним позовом щодо відшкодування страхових виплат в порядку регресу в загальному порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення суми виплаченого страхового відшкодування частково, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 15259,09 грн. В іншій частині позовних вимог в стягненні 510,00 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 1187, ч. 1191, 993 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" ( 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) в особі філії у м. Харкові Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, літера А-3, код ЄДРПОУ 31236795, р/р 26508063109900 у ПАТ "УкрСіббанк", МФО 351005) - страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 15259,09 грн. та судовий збір у розмірі 1767,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 510,00 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 01.07.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/1486/14