Рішення № 39562570, 24.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р.Справа № 922/2265/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків 3-я особаВійськова частина А-1215, м. Харків про стягнення 3377,72 грн. за участю представників сторін:

позивача - Сітаро О.В., довіреність № 01-42юр/1768 від 04.03.2014 року;

відповідача - не з'явився;

3-ої особи - Злотніков А.А., довіреінсть від 02.06.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Квартирно експлуатаційного відділу м. Харків кошти у розмірі 3377,72 грн., з яких: 2285,01 грн. пені, 452,14 грн. 3% річних, 640,57 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить покласти витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. на відповідача.

20 червня 2014 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи за вх. № 20705. Надані документи розглянуті та долучені судом до матеріалів справи.

23 червня 2014 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні, оскільки останній бере участь в іншому судовому засіданні Апеляційного суду Харківської області на той саме час.

У судовому засіданні 24 червня 2014 року присутній представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання 24 червня 2014 року не направив.

Представник третьої особи у судовому засідання залишає вирішення спору на розсуд суду.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронювальних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Твердження відповідача, викладене у клопотанні про відкладення розгляду справи щодо неможливості представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку з обов'язковою явкою останнього у судове засідання Апеляційного суду Харківської області на той саме час, суд вважає необгрунтованим, оскільки відповідач не позбавлений права надати повноваження для представництва його інтересів іншій особі.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України, представниками у судовому засіданні можуть бути особи, повноваження яких підтверджується довіренністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

На підставі вказаного, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача та третьої особи, судом встановлено наступне.

25 квітня 2005 року між АК "Харківобленерго" (позивач) та Військовою частиною А-1250 (третя особа) укладено договір про постачання електричної енергії № 11058 (надалі договір). Відповідно до п. 9.11. Договір пролонгований на 2014 рік.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

02 січня 2013 року та 08 січня 2014 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник), Військовою частиною А-1215 (споживач) та квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (платник) були укладені додаткові угоди до Договору, якими сторони змінили в п.пп. 4.1., 4.2., 4.4, 4.5, 6, 8, 10 додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" слова "Споживач" на "Платник", тобто платником за Договором № 11058 від 25.04.2005 року є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (відповідач).

Відповідно до умов додаткових угод від 02.01.2013 року та 08.01.2014 року (п.1) оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, здійснюється платником (відповідачем) протягом 10 операційних днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту звірки взаєморозрахунків.

Також пунктом 2 вищезгаданих додаткових угод передбачено, що плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3% річних, індекс інфляції, плата за надання Споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються Платником на поточний рахунок Постачальника в термін 10 операційних днів після отримання Споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року (далі "Правила"), Договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п. 1 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" від 01.11.2010 Споживачу встановлено розрахунковий період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Оплата обсягу спожитої електричної енергії, відповідно до п. 1 ст. 275 ГК України та п. 10.2 "Правил" є обов'язком відповідача, як платника згідно з умовами Додаткових угод від 02.01.2013 року та 08.01.2014 року.

Відповідно до п. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Пунктом 2.1.2, якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності Споживачу" та додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як постачальник виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, однак відповідачем умови Договору щодо сплати спожитої електричної енергії у період з серпня 2013 року по березень 2014 року у встановлені договором строки (протягом 10 операційних днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків) виконані несвоєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року, яка станом на 01.05.2014 року становить 3377,72 грн., з яких 2285,01 грн. пені, 452,14 грн.3% річних, 640, 57 грн. інфляційних втрат.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2285,01 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 4.2 додатку № 2 "Порядок розрахунків" (в редакції додаткових угод від 02.01.2013 року та від 08.01.2014 року) передбачено, що плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3% річних, індекс інфляції, плата за надання Споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються Платником на поточний рахунок Постачальника в термін 10 операційних днів після отримання Споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.5.5 цього Договору, з порушенням термінів визначених додатком № 2 "Про порядок розрахунків", споживач сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується Споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений додатком № 2 "Порядок розрахунків", до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

Перерахувавши суму пені відповідно до діючого законодавства, судом встановлено, що сума пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором складає 2285,01 грн., яка підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 452,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 640,57 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а також розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 452,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 640,57 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова ( 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280, п/р 35211001015404 ГУДКСУ в Х/о, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" ( 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 2600111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) - 2285,01 грн. пені, 452,14 грн. 3% річних, 640,57 грн. інфляційних втрат, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.07.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2265/14