Рішення № 39562460, 25.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8039/14 25.06.14

За позовом: Малого приватного підприємства "АГАТІС"

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 43.198,08 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Лебедєва Л.В. - за довіреністю від 13.01.2014 № 2;

відповідача: ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_3 виданий Оболонським РУГУ МВС України в м. Києві 12.11.2002.

С У Т Ь С П О Р У :

Мале приватне підприємство "АГАТІС" звернулося до Господарського суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього 43.198,08 грн. заборгованості.

Суть спору: позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 09.10.2013 № 27. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 43.198,08 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 09.10.2013 № 27 в сумі 43.198,08 грн, з яких: основна заборгованість складає 35.000,00 грн; пеня в сумі 2.192,19 грн; 5 % штрафу в сумі 5.500,00 грн та 3 % річних в сумі 505,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/8039/14. Розгляд справи призначено на 02.06.2014.

В судовому засіданні 02.06.2014 оголошено перерву до 25.06.2014.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи відповідача та представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між малим приватним підприємством "АГАТІС", як постачальником, (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 09.10.2013 № 27 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача сільгосптехніку: зернонавантажувач самопересувний ЗМ-100С (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що кількість, асортимент, ціна, термін та умови поставки товару, що поставляється за Договором визначається в рахунку-фактурі, та/або Специфікації на кожну партію товару.

Приймання товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими представниками позивача та відповідача відповідно до супровідних документів (п. 5.1 Договору).

Розрахунки, передбачені Договором, здійснюються з використанням національної валюти України - гривня в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позивача (п. 3.2 Договору).

Оплата за товар здійснюється на умовах 50 % попередньої оплати протягом трьох днів з моменту підписання Договору. Остаточний розрахунок здійснюється відповідачем до 10.11.2013 (п. 3.3 Договору).

Днем здійснення оплати за товар вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 6.1 Договору)..

У відповідності до п. 8.2 Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день виконання зобов'язань, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний банківський день прострочення, крім того відповідач сплачує штраф в розмірі 5 % від суми Договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, згідно видаткової накладної від 24.10.2013 № 133, яка підписана уповноваженим представником позивача, відповідачем та скріплена відбитками штампів останніх (засвідчена копія наявна у справі), поставив відповідачеві товар загальною вартістю 110.000,00 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 3.3 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача оплатив частково в сумі 75.000,00 грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 35.000,00 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 господарських санкцій у вигляді пені, розмір якої складає 2.192,19 грн.; штрафу в розмірі 5 % від суми Договору, що складає 5.500,00 грн; а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання, яка встановлена ст. 625 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення з останнього 3 % річних в сумі 505,89 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 35.000,00 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 35.000,00 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2.192,19 грн, штрафу в сумі 5.500,00 грн, а також 3 % річних в сумі 505,89 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь малого приватного підприємства "АГАТІС" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сємашко, буд. 7, кв. 1; ідентифікаційний код 30740930, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 35.000,00 (тридцять п'ять тисяч) грн 00 коп.; пеню в сумі 2.192,19 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн 19 коп.; штраф в сумі 5.500,00 (п'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.; 3 % річних в сумі 505,89 (п'ятсот п'ять) грн 89 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 липня 2014 року

Суддя С.В. Балац