Рішення № 39562434, 20.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9083/13 20.06.14За позовом Компанії "АССОФІТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД" (ASSOFIT HOLDINGS LIMITED)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання недійсними рішень виконавчого органу товариства

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача: Козлова Д.Д. довіреність б/н від 17.10.2012;

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явилися.

Суть спору: Компанія "АССОФІТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД" (ASSOFIT HOLDINGS LIMITED) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" про визнання недійсними рішень виконавчого органу товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є акціонером Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань", якому належить 99,9 % статутного капіталу, втім відповідачем протягом квітня 2012 року, без відома позивача було видано низку розпорядчих актів, які порушують його права та законні інтереси, як акціонера, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013 порушено провадження у справі №910/9083/13 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.07.2013 справу №910/9083/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/9083/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2013 справу №910/9083/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу №910/9083/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи до 30.09.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 30.09.2013 справу № 910/9083/13 передано на розгляд судді Любченко М.О., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/9083/13 прийнято до провадження суддею Любченко М.О. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2013 справу № 910/9083/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/9083/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу № 910/9083/13 передано на розгляд судді Ломаці B.C., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/9083/13 прийнято до провадження суддею Ломакою B.C. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу № 910/9083/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/9083/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи.

09.12.2013 третя особа подала через відділ діловодства суду пояснення по справі, в яких зазначила, що оскаржувані накази були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та умов статуту товариства, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному справу № 910/9083/13 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/9083/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного справу № 910/9083/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 справу №910/9083/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

24.01.2014 третя особа через відділ діловодства суду подала додаткові пояснення по справі, в яких наголосила на тому, що оскаржувані накази виконавчого органу прийняті у цілковитій відповідності до визначених умовами статуту повноважень генерального директора і вони жодним чином не порушують корпоративні права чи інтереси позивача.

27.01.2014 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення по справі, в яких наголосив на тому, що на підставі оскаржуваних наказів генерального директора було змінено склад виконавчого органу, тоді як зміна виконавчого органу належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, які будь-яких рішень про таку зміну не приймали.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.02.2014 справу № 910/9083/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку із виходом судді з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.04.2014 у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному справу № 910/9083/13 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 28.04.2014 справу №910/9083/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку із виходом судді з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 20.06.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, втім 14.04.2014 надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Третя особа в судове засідання 20.06.2014 своїх представників також не направила, про причини неявки суду не повідомила, хоча про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, незважаючи на те, що представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 20.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Статутний капітал Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" створено у розмірі 272200,00 грн. та поділено на 1000 простих іменних акцій бездокументарної форми номінальною вартістю 272,20 грн. Позивач є акціонером Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" (відповідача), який володіє 999 простими іменними акціями загальною номінальною вартістю 271927,80 грн., що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах станом на 4 квартал 2012 року та п. 1.1 Статуту товариства.

Згідно розділу 7 Статуту приватного акціонерного товариства «Дніпровська пристань» органами його управління є загальні збори та генеральний директор, який є одноособовим виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи 25.04.2012 генеральним директором ПрАТ "Дніпровська пристань" ОСОБА_1 видано наказ №10-к, яким переведено ОСОБА_4 з посади директора будівництва на посаду заступника генерального директора товариства, з наданням йому права виконувати повноваження без обмежень та права першого підпису всіх документів, а також правочинів від імені ПрАТ "Дніпровська пристань". Наказом генерального директора ПрАТ "Дніпровська пристань" №11-к від 25.04.2012 на підставі п. 7.60 Статуту ПрАТ "Дніпровська пристань" виконання функцій генерального директора товариства, під час його відсутності чи наявності інших підстав, що унеможливлюють виконання генеральним директором своїх функцій, покладено на заступника генерального директора ОСОБА_4 без обмеження повноважень (крім визначених статутом).

Наказом генерального директора ПрАТ "Дніпровська пристань" ОСОБА_1 № 12-к від 26.04.2012 зважаючи на подану заяву від 19.03.2012 про вирішення питання щодо звільнення 26.04.2012 за власним бажанням з посади генерального директора ПрАТ "Дніпровська пристань" на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, припинено виконання обов'язків генерального директора ПрАТ "Дніпровська пристань" 26.04.2012 та у зв'язку з цим на підставі наказу заступника генерального директора №13-к від 27.04.2012 ОСОБА_4 з 27.04.2012 приступив до виконання функцій та повноважень, якими наділяється генеральний директор згідно Статуту ПрАТ "Дніпровська пристань".

Позивач, посилаючись на те, що вказані накази прийняті всупереч Закону України "Про акціонерні товариства», Статуту ПрАТ "Дніпровська пристань" та порушують його права і інтереси як акціонера товариства звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними, оскільки вирішення питання щодо призначення, звільнення та усунення генерального директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Третя особа, заперечуючи позовні вимоги, вказала на законність спірних наказів з огляду на повноваження генерального директора, передбачені п. 7.60 Статуту товариства. Також на думку третьої особи, оскаржувані накази не порушують корпоративних прав позивача так як спірні правовідносини регулюються трудовим законодавством, оскільки прийняті у відповідності до Кодексу законів про працю України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний спір є корпоративним і вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Згідно ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В свою чергу, до трудових відносин, відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України, належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами; тобто трудові спори - це врегулювання розбіжностей, що виникають між працівником і роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) з питань застосування законодавчих та інших нормативних актів про працю, або між колективом працівників та роботодавцем про зміну умов праці, укладення чи виконання колективного договору, угод, умов трудового договору (контракту) та інші.

Для розмежування трудових та корпоративних спорів у справах, пов'язаних з рішеннями про обрання або звільнення, відкликання керівників та інших посадових осіб товариства, слід враховувати підстави подання позову. Трудовим є спір, пов'язаний із застосуванням норм Кодексу законів про працю України та з порушенням права позивача на працю; підставою ж виникнення корпоративного спору є порушення або оспорювання корпоративних прав учасників (акціонерів) господарських товариств, норм ЦК України, ГК України, Закону України "Про акціонерні товариства", вимог установчих документів господарських товариств (п. 1.12 рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Відтак, враховуючи суб'єктний склад сторін даного спору та підстави його виникнення, суд прийшов до висновку, що даний спір є спором учасника товариства (позивача) з товариством (відповідачем) з приводу перевищення виконавчим органом цього товариства - генеральним директором своїх повноважень, при прийнятті оспорюваних наказів, тобто корпоративним спором, а не трудовим спором, як помилково вважає третя особа.

Наведена правова позиція викладена і в постановах Вищого господарського суду України від 16.11.2011 у справі № 5023/3009/11 та від 12.10.2010 № К39/220-10(К7/70-10).

Пунктом 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Прийняття іншими органами товариства рішень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів (статті 145, 159 ЦК, стаття 41 Закону про господарські товариства), є перевищенням їхньої компетенції, а тому ці рішення можуть бути визнаними в судовому порядку недійсними.

Так, статтею 161 Цивільного кодексу України визначено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Пунктом 7.49 Статуту відповідача визначено, що одноособовим виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є генеральний директор.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про акціонерні товариства" повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів.

В даному випадку, пп. 27 п. 7.12 Статуту відповідача визначено, що обрання та відкликання (звільнення) генерального директора належить до виключної компетенції загальних зборів.

Пунктом 7.60 Статуту товариства також закріплено, що повноваження генерального директора припиняються за рішенням Загальних зборів.

Отже, аналіз умов статуту відповідача та чинного законодавства України свідчить про відсутність у генерального директора товариства повноважень щодо призначення, звільнення чи усунення генерального директора товариства - виконавчого органу, оскільки прийняття рішень з цих питань належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства, які за умовою п. 7.13 Статуту не можуть бути передані іншим органам товариства.

Таким чином, генеральний директор, видаючи спірний наказ №12-К про припинення повноважень генерального директора, перевищив свої повноваження, які передбачені Статутом та належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства, чим порушено передбачене ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" право позивача як акціонера товариства на участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, зокрема, права призначати, звільняти чи усувати генерального директора товариства від виконання обов'язків, яке передбачено пунктами 7.12 та 7.60 Статуту приватного акціонерного товариства «Дніпровська пристань».

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2011 у справі №5023/3009/11.

При цьому, під час розгляду справи ні відповідач, ні третя особа не надали суду самої заяви генерального директора про його звільнення з доказами її подання акціонеру відповідача - Компанії "АССОФІТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД" (ASSOFIT HOLDINGS LIMITED), про що зазначено в спірному наказі.

Отже, наявні порушення вимог чинного законодавства при формуванні складу виконавчого органу товариства відповідача, які зачіпають права акціонера товариства та сталися внаслідок присвоєння генеральним директором відповідача повноважень вищого органу управління - загальних зборів акціонерів і свідчить про наявність достатніх правових підстав для визнання наказу №12-к від 26.04.2012, а також наказу №13-к від 27.04.2012 на підставі якого заступник генерального директора ОСОБА_4, приступив до виконання функцій та повноважень Генерального директора, оскільки він є наслідком прийняття наказу №12-к недійсними, як таких що прийнятті з перевищенням повноважень, передбачених Статутом приватного акціонерного товариства «Дніпровська пристань» та чинним законодавством України.

Разом з тим, судом не встановлено підстав для визнання недійсними наказів №10-к від 25.04.2012 та №11-к від 25.04.2012, оскільки статтею 60 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства, а у разі неможливості виконання нею своїх повноважень, ці повноваження здійснюються призначеною нею особою, якщо інше не передбачено статутом або положенням про виконавчий орган.

За змістом п. 7.58 Статуту відповідача генеральний директор, як одноособовий виконавчий орган, здійснює оперативне керівництво діяльністю товариства, маючи при цьому організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження, зокрема, без довіреності діяти від імені товариства, в тому числі, представляти інтереси Товариства та передавати свої повноваження іншим працівникам, в порядку передбаченому Статутом.

Зокрема, п. 7.60 Статуту визначено, що у разі відсутності генерального директора чи наявності інших підстав, що унеможливлюють виконання генеральним директором своїх функцій, останні виконує заступник генерального директора на підставі наказу генерального директора, або на підставі рішення загальних зборів - інша особа, уповноважена ними. Обмеження повноважень особи, що тимчасово виконує функції генерального директора встановлюються у наказі генерального директора або в рішенні Загальних зборів Товариства.

Таким чином, статутом товариства, зокрема, п. 7.58, 7.60 генеральному директору було надано право покладати свої повноваження на інших працівників. При цьому, обмежень щодо покладення своїх обов'язків на іншого працівника, зокрема, на заступника генерального директора, статут товариства не містить. За нормами Статуту такі обмеження встановлюються у наказі генерального директора про покладення обов'язків на заступника генерального директора.

Як зазначалося вище, учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення (п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13).

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого права.

Так, для визнання недійсним рішення обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України, треба розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним актів виконавчого органу товариства акціонер повинен довести, яким саме чином оскаржувані акти порушують його права чи законні інтереси.

Позаяк, позивач оскаржуючи накази генерального директора №10-к від 25.04.2012 та №11-к від 25.04.2012 в частині надання ОСОБА_4 права виконувати повноваження без обмежень та право першого підпису всіх документів, а також правочинів від імені ПрАТ "Дніпровська пристань", не довів порушення його прав, у зв'язку з їх прийняттям, як і не довів їх невідповідність вимогам чинного законодавства та умовам Статуту товариства, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати належить покласти на сторони в рівних частках у зв'язку з частковою відмовою у позові в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки, позивач при поданні позовної заяви (надійшла до суду 15.05.2013) сплатив судовий збір у розмірі - 1147,00 грн. (платіжне доручення №PN 1301 від 29.04.2013), а з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено чотири немайнові вимоги, по кожній з яких має бути сплачено судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, що в даному випадку складає 1147,00 грн.*4 = 4588,00 грн., суд визнав за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету України грошові кошти у розмірі - 3441,00 грн. Вказане також підтверджується п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати наказ №12-к від 26.04.2012, виданий генеральним директором Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" та наказ №13-к від 27.04.2012, виданий заступником генерального директора Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" недійсними.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Компанії "АССОФІТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД" (ASSOFIT HOLDINGS LIMITED) (Кіпр, м. Нікосія, вул. Діагороу, 2, Ера Хаус, 1097; реєстраційний номер 220610) на користь Державного бюджету України 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 33, 13 поверх; ідентифікаційний код 30605029) на користь Компанії "АССОФІТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД" (ASSOFIT HOLDINGS LIMITED) (Кіпр, м. Нікосія, вул. Діагороу, 2, Ера Хаус, 1097; реєстраційний номер 220610) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення підписано 03.07.2014

Суддя Т.В. Васильченко