Рішення № 39562425, 01.07.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" липня 2014 р. Справа № 906/552/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Карман Ю.В. (довіреність №1771 від 11.12.13.)

від відповідача: Дідківський В.Б. (довіреність №287/1-15 від 03.40.14.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м.Київ) Філії спеціалізованого електрозв'язку ПАТ "Укртелеком" (м.Київ)

до Департаменту цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир)

про стягнення 190140,00 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 190140,00 грн. заборгованості за надані послуги у 2013 році по договору №180-1-403 від 25.03.13.

У відзиві №406/1-14 від 15.05.14 відповідач зазначив про те, що зобов'язання взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав. Просив суд розстрочити виконання рішення суду відповідно до поданого графіку посилаючись на те, що відповідач має значну заборгованість перед позивачем, однак борг виник не з вини відповідача, у 2014 році у кошторисі департаменту затверджено на ці цілі лише 250000,00грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2013 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Філії спеціалізованого електрозв'язку ПАТ "Укртелеком" (виконавець/позивач) та Департаментом цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (замовник/відповідач) укладено договір №180-1-403 про надання послуг у сфері телекомунікацій щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку ЦО (а.с.8), відповідно до умов якого позивач (виконавець) надає послуги щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку ЦО, а відповідач оплачує вказані послуги. Перелік обладнання та розрахунки вартості обслуговування наведено у Додатках №1-6 до договору.

Відповідно до п.6.1 договору, термін дії договору встановлено до 31.12.13 та у відповідності до п.6.2 договору поширює свою чинність на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.13.

На виконання умов договору, позивач у 2013 році надав відповідачеві передбачені договором послуги на загальну суму 190140,00грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідно до п.3.2 даного договору, оплата за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури здійснюється відповідачем згідно з доданим до цього договору кошторисно-фінансовим розрахунком. Розрахунки проводяться з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Підставою для розрахунку за експлуатаційно-технічне обслуговування є акт приймання-передачі наданих послуг (п.3.3 договору).

За період з квітня 2013 по грудень 2013 року позивач надсилав на адресу відповідача акти виконаних робіт за період з січня 2013 по грудень 2013 і рахунки для оплати на загальну суму 190140,00грн., що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції (а.с.15-57).

Проте, відповідач акти не підписав, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого станом на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 190140,00 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги визнав але зазначив про відсутність відповідного державного фінансування, а зобов'язання взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.67-68), оскільки договір є чинним і підлягає виконанню сторонами не залежно від результатів господарської діяльності суб'єктів.

Відповідач доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду з липня 2014 по червень 2015 згідно графіку посилаючись на відсутність відповідних бюджетних асигнувань у 2014 році.

У пункті 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.12, зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Дослідивши матеріали, якими боржник обгрунтовує свою заяву про розстрочку виконання рішення, судом не встановлено обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (10014, м. Житомир, вул. Театральна, 17/20, код ЄДРПОУ 14373058) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії спеціалізованого електрозв'язку ПАТ "Укртелеком" (04071, м.Київ, Подільський район, вул. Нижній Вал,49-а, код ЄДРПОУ 26549551):

- 190140,00 грн. заборгованості за надані послуги;

- 3802,80 грн. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні заяви Департаменту цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про розстрочку виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу