Рішення № 39561576, 17.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/6142/13-ц 17.06.2014 17.06.2014 17.06.2014

Провадження №22-ц/784/1748/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у першій інстанції Селіщева Л.І.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю представника позивача- Ремішевського Є.А.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ „ПриватБанк") до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А

02 грудня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.

Позивач зазначав, що 29 травня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 було укладено договір б/н, згідно з яким Банк надав відповідачу кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості по кредиту.

Між тим, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2013 року складала 22133 грн.54 коп., з яких 5357 грн. 14 коп. - заборгованість за кредитом; 15 246 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та штраф 500 грн. - фіксована частина, 1030 грн.17 коп. - процентна складова.

Посилаючись на викладене та зменшивши у судовому засіданні позовні вимоги щодо розміру фіксованої частини штрафу з 500 грн. до 250 грн., представник Банку просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 21883 грн. 54 коп. та судові витрати.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 883 грн. 54 коп. та судові витрати у розмірі 229 грн. 54 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4- ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просив рішення суду змінити та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, представника позивача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_4 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим заборгованість за кредитом має бути стягнута у повному обсязі. Підстави для застосування строку позовної давності з врахуванням вимог договору немає.

Між тим, з таким висновком суду погодитися у повному обсязі не можна.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 29 травня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 було укладений договір б/н, згідно якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості по кредиту.

22 червня 2007 року збільшено кредитний ліміт до 3000 грн.

Як вбачається із витягу з особового рахунку останній платіж було здійснено 25 березня 2009 року.

Як пояснив у суді апеляційної інстанції представник позивача, картка, яка була видана відповідачу мала строк дії до 31 січня 2009 року.

Згідно наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_4 станом на 31 жовтня 2013 року складала 21883 грн. 54 коп., з яких 5357 грн. 14 коп. - заборгованість за кредитом; 15 246 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та штраф 250 грн. - фіксована частина, 1030 грн.17 коп. - процентна складова.

Із позовом про стягнення заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 02 грудня 2013 року.

Звертаючись до суду з даним позовом Банк одночасно надав до суду Умови та правила надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту заяви на отримання кредиту, відповідач звернувся до Банку з проханням надати платіжну картку з кредитним лімітом 500 грн. та базовою процентною ставкою 36% річних. Строк дії кредиту відповідає строку дії картки.

Тобто, дана заява, окрім розміру ліміту та процентної ставки за користування кредитом, інших умов надання кредиту та відповідальність позичальника за порушення умов кредитного договору не містить.

В той же час в заяві зазначено, що позичальник ознайомлений та погоджується з наданими Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною картою та тарифами Банку, які і складають в цілому договір про надання банківських послуг.

Між тим, надані ж до суду Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. А тарифи, які було погоджено сторонами, взагалі відсутні.

Умови та Правила надання банківських послуг стосуються усього спектру фінансових послуг, що надавалися Банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпис сторони, а також не містять жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника. У заяві не зазначено, що неврегульовані у ній питання регулюються відповідно до конкретно зазначених Умов.

Більш того, під час розгляду справи у суді першої інстанції Банком було надано інші Умови та Правила користування платіжними картами з яких: в одних передбачено стягнення штрафу за порушення клієнтом строків платежів та визначено строк позовної давності - 5 років( п.5.10 та 5.12)(а.с.37), а в інших - такі умови відсутні ( а.с.42).

Отже матеріали цивільної справи не містять доказів того, що підписуючи Заяву відповідачка розуміла вказані Умови та правила користування платіжною карткою, в тому числі щодо відповідальності сторін у разі порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, нарахування штрафу та погодила позовну давність тривалістю 5 років.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження вказаних у позові обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що кредитний договір на Умовах, які надано позивачем до суду між сторонами не укладався.

В силу ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

ОСОБА_4 з квітня 2009 року не виконує щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та сплати інших платежів за Договором.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ст.ст. 257,ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідач по справі - подав до суду заяву про сплив позовної давності та застосування її наслідків (а.с. 53).

З урахуванням викладених вимог закону та обставин справи, а саме: закінчення дії картки, внаслідок чого строк остаточного виконання зобов'язань позичальника настав 31 січня 2009 року, позовна давність для звернення з позовними вимогами щодо стягнення неповернутого кредиту закінчилась 31 січня 2012 року, тоді як до суду з позовом Банк звернувся 02 грудня 2013 року, тобто з пропуском визначеного законом строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дані вимоги заявлені поза межами строку позовної давності та безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5357 грн.14 коп.

За приписами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом та іншими актами цивільного законодавства.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики( ч.1 ст.1048 ЦК України)

За такого, враховуючи, що проценти за користування кредитом нараховуються з дати видачі кредиту до моменту його повернення, то в зв'язку з неповерненням суми кредиту позивач має підстави для нарахування й отримання процентів за користування кредитними коштами, але в межах визначеної законом позовної давності - 3 роки та без врахування 72%, які нараховуються Банком в зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Розмір відсотків за період з 02 грудня 2010 року по 02 грудня 2013 року становить 5785 грн.71 коп. ( 5357 грн.14 коп.х 108%(36х3)/100).

Що ж стосується вимог про стягнення з відповідача на користь Банку штрафу за порушення клієнтом строків платежів, то колегія суддів також не вбачає підстав для їх задоволення виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з ОСОБА_4 штраф за порушення нею строків платежів із розрахунку фіксованої частини 500 грн.( п.8.6 Умов та правил).

Під час розгляду справи до суду першої інстанції надано Умови та правила, які передбачають штраф у розмірі 250 грн.( п.5.10 Умов та Правил) ( а.с.71).

У заяві від 29 травня 2007 року про надання кредиту сторонами не передбачено розмір штрафу. А посилання у ній про ознайомлення відповідачки з умовами та правилами, які визначають розмір штрафу, з врахуванням матеріалів даної цивільної справи не дає можливості зробити категоричний висновок про те, що між сторонами взагалі було досягнуто домовленості щодо стягнення таких сум.

За такого в силу вимог п. 2,3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду необхідно змінити, стягнувши з відповідачки на користь Банку суму заборгованості за відсотками за кредитним договором б/н від 29 травня 2007 року - 5785 грн.71 коп. та відповідно з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України 57 грн.85 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за відсотками за кредитним договором б/н від 29 травня 2007 року - 5785 грн.71 коп. та 57 грн. 85 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: