Постанова № 39560010, 24.06.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 червня 2014 р. Справа № 802/2099/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Яковенка Дмитра Олександровича,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Заплетнюка Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції

про: зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_3 до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 04 березня 2014 року головним держаним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Заплетнюком Б.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 78496,24 гривень, про яку останній стало відомо лише в травні місяці 2014 року.

Вказану постанову позивач вважає протиправною, оскільки вона винесена в зв'язку із винесенням в окреме провадження постанови від 05 квітня 2010 року про стягнення з боржника виконавчого збору, яку позивач не отримувала.

Крім того, в травні місяці 2014 року позивачу стало відомо про накладення виконавчою службою арешту на все її нерухоме та рухоме майно.

Рішення про накладення арешту на все майно позивач також вважає безпідставним, оскільки у відповідності до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Відтак, не погоджуючись із винесеними постановами, позивач звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору від 04 березня 2014 року, а також зняти арешт з майна боржника, а саме: 23/100 частки будинковолодіння, що знаходиться по проспекту Коцюбинського, 27 в місті Вінниці, автомобілі DAEWOO LANOS TF 69 Y, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 та CHEVROLET AVEO 1,5, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову. Надаючи пояснення, представник відповідача зазначив, що відповідачем у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" вчинялися дії з приводу виконання виконавчого напису №051007, виданого 18 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а тому обставини, наведені у позові, є необгрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.

В 2009 році ОСОБА_3 отримала кредит у товаристві з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна".

У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 18 грудня 2009 року видано виконавчий напис №051007 про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором.

З метою виконання виконавчого напису товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" подано заяву та виконавчий документ до органу державної виконавчої служби, в зв'язку із чим 29 березня 2010 року державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Плахотнюк Н.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №18393924, якою боржнику надано строк до 05 квітня 2010 року для добровільного виконання зазначеної постанови.

У зв'язку з несплатою у зазначений у постанові від 29 березня 2010 року строк суми боргу орган державної виконавчої служби 05 квітня 2010 року виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 78496,24 гривень.

В подальшому, протягом 2010 - 2014 років державною виконавчою службою вчинялися дії щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Однак, 27 лютого 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" надіслало до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції заяву вих. №106 про повернення виконавчого документа стягувачу.

04 березня 2014 року Староміським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим написом №051007, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 18 грудня 2009 року, а також постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Разом із тим, пунктом 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 04 березня 2014 року постанову від 05 квітня 2010 року №18393924 про стягнення з боржника виконавчого збору винесено в окреме провадження.

З метою вчинення необхідних виконавчих дій для виконання виконавчого документа, яким є постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 квітня 2010 року, Староміським відділом державної виконавчої служби 04 березня 2014 року відкрито виконавче провадження №42366813 з виконання постанови №18393924 від 05 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 78496,24 гривень.

Крім того, для забезпечення виконання виконавчого документа постановою органу державної виконавчої служби від 28 березня 2014 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника із забороною здійснювати його відчуження. Іншою постановою від 28 березня 2014 року орган державної виконавчої служби наклав арешт на 23/100 частки будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Окрему увагу суд звертає на те, що в ході судового розгляду судом встановлено, що автомобіль марки DAEWOO LANOS TF 69 Y, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 не належить на праві власності ОСОБА_3

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).

Так, статтею 17 Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (стаття 11 Закону).

Відповідно до статті 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 7 вказаної статті закріплено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

З аналізу наведених норм слідує, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень у разі ненадання боржником доказів добровільного їх виконання у зазначені державним виконавцем строки, внаслідок чого постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Більше того, у зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, що є наслідком для відкриття окремого виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Як встановлено судом, державний виконавець вчиняв дії по виконанню виконавчого напису нотаріуса №051007 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" і лише безпідставне невиконання виконавчого документа боржником спонукало орган державної виконавчої служби до винесення 05 квітня 2010 року постанови про стягнення із ОСОБА_3 виконавчого збору.

При цьому суд критично оцінює посилання позивача на неотримання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 квітня 2010 року як на підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 78496,24 гривень, оскільки, по-перше, позивачем не оспорюється законність прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 квітня 2010 року, а предметом спору у цій справі є оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача виконавчого збору, що є різними рішеннями органу державної виконавчої служби, а по-друге, недотримання органом виконавчої служби певної процедури не може слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення.

Відтак, позивачем не доведено того, що постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 04 березня 2014 року є протиправною, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача скасувати цю постанову задоволенню не підлягає.

Що ж стосується вимоги позивача про зняття арешту з частини майна, то суд зважає на таке.

Відповідно до статті 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Саме на цю норму посилається позивач як на підставу для скасування відповідачем постанови про накладення арешту на все її майно.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (пункт 3 частини 2 статті 57 Закону).

Аналіз наведених норм не дає підстав для зняття арешту з окремого майна позивача, зважаючи на те, що єдиною підставою для задоволення зазначеної вимоги позивач зазначає статтю 50 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається.

Однак, такий висновок позивача є хибним, оскільки дана норма містить виключення, які передбачають, що арешт, накладений на майно боржника, знімається, крім випадків, в тому числі, не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відтак, оскільки виконавчий збір по завершенню виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса не було стягнуто саме тому орган державної виконавчої служби цілком обґрунтовано постанову про стягнення виконавчого збору виніс в окреме провадження та з метою забезпечення реального виконання цього виконавчого документа наклав арешт на майно боржника вже в межах нового виконавчого провадження.

При цьому суд звертає увагу на тому, що позивач не посилається на будь-які інші підстави для зняття арешту з її майна.

Відтак, з урахуванням викладеного підстав для задоволення цієї вимоги немає.

Більше того, слід врахувати ту обставину, що автомобіль DAEWOO LANOS TF 69 Y, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 не належить на праві власності ОСОБА_3, що додаткового вказує на необгрунтованість вимоги в цій частині.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що орган державної виконавчої служби діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович