Рішення № 39558394, 26.06.2014, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/2059/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2014 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

Головуючий - суддя Левко Т.Ю.

Секретар судового засідання Роман К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, у якому просить суд визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - виробничий будинок (овочева база), розташований по АДРЕСА_1 (будівля холодильника під літерою «А» загальною площею основи (забудови) 1945,2 кв.м., гараж під літерою «Б» загальною площею основи (забудови) 69,0 кв.м.).

На судовий розгляд справи особи, що беруть участь у справі, не з'явилися.

Позивач подав до суду письмову заяву, у якій просить розглянути справу без його участі, підтримав позов.

Від Виноградівської міської ради до суду надійшла письмова заява, у якій відповідач просить розглянути справу без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи позивача, дослідивши подані письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають юридичне значення для прийняття рішення по суті справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 24 травня 2004 року ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори, придбав будівлю овочевої бази за адресою АДРЕСА_1. Предмет договору - овочева база в цілому цегляна, загальною площею 1245,5 кв.м.

На підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації від 25.05.2004 року №195 право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно в цілому (будівля холодильника, А, 1245,5 кв.м.), розташоване за адресою АДРЕСА_1, зареєстровано у реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 5601522.

Характеристики будівлі овочевої бази (будівля холодильника літ.А загальною площею 1245,5 кв.м.) зафіксовані у Інвентаризаційній справі від 12.02.2003 року.

Рішенням виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 29.07.2008 року №484 (п.1.1.) вирішено присвоїти будівлі овочевої бази, власником якої є ОСОБА_1, адресний номер - АДРЕСА_1.

У 2007 році на земельній ділянці, на якій розташовувалася вказана будівля, ОСОБА_1 здійснив будівництво додаткових виробничих приміщень до будівлі овочевої бази, а також гаража, в результаті чого збільшено загальну площу будівлі овочесховища.

Так, відповідно до технічного паспорту, виготовленого Виноградівським районним БТІ 15.04.2014 року за результатами обстеження виробничого будинку - овочевої бази, за адресою АДРЕСА_1 в м.Виноградів розташовано одноповерховий виробничий будинок призначенням «овочева база», де під літерою «А» будівля холодильника загальною площею основи (забудови) 1945,2 кв.м.; під літерою «Б» гараж загальною площею основи (забудови) 69,0 кв.м.).

Загальна інвентаризаційна вартість нерухомого майна становить 74113 грн.

Суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені фактичні обставини, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про планування та забудову територій" (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Вирішуючи справу, суд також взяв до уваги роз'яснення Пленуму ВССУ, дані у Постанові від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом, серед яких, зокрема, є і такий спосіб захисту, як визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 10 ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом, а право власності на самочинно побудовані об'єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України.

Таким чином, порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Проаналізувавши встановлені обставини та положення ч.1 ст.376 ЦПК України, суд дійшов висновку, що будівництво має ознаки самочинного як таке, що було розпочате та здійснене у 2007 році на земельній ділянці, що на час будівництва не була відведена забудовнику для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Отже, суд зауважує, що такий спосіб захисту, як визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, передбачено цивільним законодавством і позивач, не будучи власником самочинно збудованих приміщень будівлі овочевої бази, правомірно звернувся до суду з метою набуття права власності на спірне майно.

Перевіривши обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявленої вимоги, суд встановив наступне.

Рішенням восьмої сесії міської ради шостого скликання від 28.07.2011 року №222 затверджено проект землеустрою щодо відведення забудованої земельної ділянки для комерційної діяльності по АДРЕСА_1 площею 1,2290 га, розроблений на замовлення ОСОБА_1

Цим рішенням ОСОБА_1 надано на умовах оренди терміном на десять років земельну ділянку площею 1,2290 га для обслуговування будівлі овочесховища, магазину складу з влаштуванням пожежної водойми по АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови).

На підставі цього рішення 31.08.2011 року між ОСОБА_1 та Виноградівською міською радою було укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для комерційної діяльності в м.Виноградів, АДРЕСА_1, кадастровий номер 2121210100:00:006:0153, площею 1,2290 га, на десять років.

За змістом умов договору земельна ділянка передається для обслуговування будівлі овочесховища, магазину-складу з влаштуванням пожежної водойми із передбаченням права забудови земельної ділянки орендарем. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Проаналізувавши наведені обставини, суд констатує, що позивачу у встановленому порядку було надано земельну ділянку у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення із передбаченням права забудови земельної ділянки.

Виноградівська міська рада не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за забудовником, про що свідчить надання забудовнику у користування земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, укладення договору оренди земельної ділянки із наданням права забудови.

При цьому суд встановив, що будівництво здійснено з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил та не суперечить містобудівній документації. Будівництво не порушує прав інших осіб.

Дані обставини підтверджуються висновком експерта з технічного обстеження будівель і споруд (кваліфікаційний сертифікат серія НОМЕР_1, виданий 31.07.2012 року) Яремко М.Є., даним станом на 19.06.2014 року за результатами технічного огляду конструкцій виробничих будівель овочевої бази по АДРЕСА_1, згідно якого самочинне будівництво обстежених приміщень виробничої будівлі здійснене без порушень вимог ДБН та їх експлуатація є можливою.

Отже, розглянувши цивільну справу у межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на нерухоме майно - виробничий будинок (овочева база), розташований по АДРЕСА_1 (будівля холодильника під літерою «А» загальною площею 1945,2 кв.м., гараж під літерою «Б» загальною площею 69,0 кв.м.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийТ. Ю. Левко