Постанова № 39558290, 24.06.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2008/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріОлійник І.А. за участі:представника позивача Романюка В.М. представників відповідача Калужської Н.О. і Кузнєцової Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання пртиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 08.05.2014 року №0002812203, яким збільшена сума грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 85862,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 21465,50 грн.

На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки базується на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання у 2012 році товару від ТОВ «Прометей Д» і ТОВ «Сварог Б.С.Д.».

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, а висновки щодо відсутності реального виконання господарських договорів, укладених з зазначеними господарюючими суб"єктами, суперечать вимогам Цивільного кодексу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають спірне податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 року №0002812203, законним, оскільки камеральною перевіркою встановлене порушення позивачем абзацу п.200.1, п.200.2, абзацу «б» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, абзацу 13 п.п.6. п.4 розділу V «Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року №678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за №2094/24626 (надалі - Порядку №678), внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету (рядок 25 декларації з ПДВ «0110» за лютий 2014 року) на суму 85862 грн. Зазначає, що позивачем при поданні податкової звітності з ПДВ не враховані результати попередньої виїзної позапланової та камеральних перевірок, якими встановлено безпідставне віднесення до податкового кредиту в листопаді-грудні 2012 року податку на додану вартість по операціях з придбання товару від ТОВ «Прометей Д» і ТОВ «Сварог Б.С.Д.», які фактично не здійснювались та не підтверджені документально.

На думку представника відповідача, про відсутність реальних наслідків господарських операції з поставки товару від ТОВ «Прометей Д» і ТОВ «Сварог Б.С.Д.» у листопаді-грудні 2012 року свідчать: відсутність у товарно-транспортних накладних, якими оформлене перевезення товару обов»язкових реквізитів (номера подорожнього листа, відомостей та підпису особи, яка відвантажила товар, номера та дати доручення на одержання вантажу), відсутність у постачальників складських приміщень та договорів на зберігання товару; відсутність трудових ресурсів та технічних можливостей для виробництва та поставок товару в зазначених у накладних обсягах, а також результати зустрічних перевірок цих контрагентів, оформлених актами від 02.07.2013 року та від 23.05.2013 року відповідно, складені податковими інспекціями за місцем їх податкового обліку.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" 30.08.2010 року зареєстроване Кам'янець-Подільською райдержадміністрацією. Перебуває на обліку як платник податків в Кам'янець-Подільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Основним видом діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів.

15.04.2014 року на підставі п.200.10 ст.200 працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за лютий 2014 року, результати якої оформлені актом №154/22-09-03/37000430.

На підставі акту №154/22-09-03/37000430 від 15.04.2014 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 року №0002812203, яким збільшена сума грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 85862,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 21465,50 грн., яке позивач оскаржив до суду.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті камеральної перевірки №154/22-09-03/37000430 від 15.04.2014 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог абзацу п.200.1, п.200.2, абзацу «б» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, абзацу 13 п.п.6. п.4 розділу V Порядку №678, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету (рядок 25 декларації з ПДВ «0110» за лютий 2014 року) на суму 85862 грн. у зв»язку з неврахуванням під час подання податкової звітності з ПДВ за листопад 2013 року - лютий 2014 року висновків попередніх перевірок позивача, а саме:

позапланової виїзної перевірки (акт №690/22-09-22-01/37000430 від 12.11.2013 року), якою встановлене порушення п.198.1, п.198.3 і п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ПК України та завищення залишку від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24.декларації) станом на 30.06.2013 року в сумі 373042,0 грн. у зв»язку з віднесенням до податкового кредиту за листопад - грудень 2012 року ПДВ в загальній сумі 431788,10 грн., в тому числі в сумі 11249,0 грн. по операції з придбання сої від ТОВ «Прометей Д» та в сумі 320539,0 грн. по операції з придбання сої від ТОВ «Сварог Б.С.Д.», які фактично не здійснювались,

камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за листопад 2013 року (акт №20/22-09-22-03/37000430 від 16.01.2014 року), якою встановлено порушення пп.4.6.7 п.4.6 розділу Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, зареєстрованим в Міністерстві фінансів України 20 грудня 2011 р. за №1490/2.0228, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ГІДВ) на суму 373042 грн.,

камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за грудень 2013 року (акт №43/22-09-22-03/37000430 від 13.02.2014 року), якою встановлено порушення пп.4.6.7 п.4.6 розділу V «Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011р. за №1490/20223 та п.200.1. п.200.2 та абзацу б) п.200.4 ст.200 розділу V ПК України, внаслідок чого платником завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на суму 375375 грн. та

камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за січень 2014 року (акт №124/22-09-22-03/37000430 від 20.03.2014 року), якою встановлене порушення абзацу «б» п.200.4 ст.200 розділу V ПК України і пп.4.6. п.4 розділу V Порядку №678, внаслідок чого завищено рядок 24 декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму 373042 грн.

За даними відповідача завищення податкового кредиту за лютий 2013 року на суму 85862 грн. у зв»язку з неврахуванням під час подання податкової звітності з ПДВ попередніх висновків відповідача щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту за листопад - грудень 2012 року ПДВ в загальній сумі 431788,10 грн., в тому числі в сумі 111249,0 грн. по операції з придбання сої від ТОВ «Прометей Д» та в сумі 320539,0 грн. по операції з придбання сої від ТОВ «Сварог Б.С.Д.», які фактично не здійснювались, задекларованого позивачем в січні 2013 року (уточнюючі розрахунки податкових зобов»язань з ПДВ за січень у зв»язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад-грудень 2012 року від 31.01.2014 року №9003593643 і № 9003629891)

Досліджуючи правомірність зазначених висновків та спірного податкового повідомлення-рішення, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до договору купівлі-продажу №20/12-2012 від 20.12.2012 року ТОВ «Сварог Б.С.Д.» зобов»язалось продати позивачу олійне насіння сої. Пунктом п.3.1. цього договору визначене місце та умови поставки - 32376, с.Панівці, вул.Маршала Харченка, 1а, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область на умовах EXW ІНКОТЕРМС 2010. Згідно до п.3.4. договору при доставці товару автомобільним транспортом, кількість поставленого олійного насіння сої визначається за показниками ваги Покупця в місці поставки. Товар вважається зданим по кількості після підписання товарно-транспортної накладної, по кількості після надання оригіналів документів згідно пункту 3.5. та за актом відбору проб якості насіння сої у лабораторії Покупця (п.5.1. Договору №20/12-2012).

Під час укладання договору купівлі-продажу від 20.12.2012 року позивач та ТОВ «Сварог Б.С.Д.» узгодили Протокол №1 по технічним умовам поставленої партії олійного насіння сої, урожаю 2012 року і специфікацію на олійне насіння сої №1, в якій визначили, що постачанню підлягало олійне насіння сої в кількості 1000 тон по ціні 4 400 грн. за 1 тону.

На виконання умов договору ТОВ «Сварог Б.С.Д.» в грудні 2012 року поставило на склад позивача олійне насіння сої на суму 2690251,0 грн., в тому числі ПДВ 448375,0 грн., відобразивши ці операції в податковому обліку у складі валових витрат та податкового кредиту, з них, за даними перевірок, позивач безпідставно включив до податкового кредиту у грудні 2012 року ПДВ в сумі 320539,20 грн. по операції з поставки ТОВ «Сварог Б.С.Д.» олійного насіння сої на суму 1923235,21 грн.

Суд з»ясував, що 22.12.2012 року ТОВ «Сварог Б.С.Д.» передало у власність позивача сою відповідно до видаткових накладних №Ж-00043 (24,9 тон сої по ціні 4 273,00 грн. на загальну суму 106397,40 грн.), №Ж-00045 (25,7 тон сої по ціні 4 260,30 грн. на загальну суму 109489,72 грн.) і №Ж-00044 ( 34,06 тон сої по ціні 4 222,20 грн. на загальну суму 143808,13 грн.); 24.12.2012 року відповідно до видаткових накладних №Ж-00046 (24,28 тон сої по ціні 4 241,25 грн. на загальну суму 102977,56 грн.), №Ж-00047 від 24.12.2012 року(24,38 тон сої по ціні 4 292,05 грн. на загальну суму 100348,13 грн.), 25.122012 року - згідно видаткових накладних №Ж-00048 (26.8 тон сої по ціні 4 400,00 грн. на загальну суму 117920,00 грн.), №Ж-00049 (25.12 тон сої по ціні 4 400,00 грн. на загальну суму 110528,00 грн.), №Ж-00050 (25.36 тон сої по ціні 4 275,80 грн. на загальну суму 108434,29 грн.), №Ж-00051 (12.9 тон сої по ціні 4 317,20 грн. на загальну суму 98863,88 грн.); 26.12.2012 року - згідно видаткових накладних №Ж-00053 (25,58 тон сої по ціні 4 400.00 грн. на загальну суму 112552,00 грн.), №Ж-00054 (24.92 тон сої по ціні 4 400,00 грн. на загальну суму 109648,00 грн.) і №Ж-00055 (22,6 тон сої по ціні 4 400,00 грн. на загальну суму 99440,00 грн.); 27.12.2012 року - згідно видаткових накладних №Ж-00056 (24.64 тон сої по ціні 4 317,20 грн. на загальну суму 106375,81 грн.), №Ж-00057 (22.94 тон сої по ціні 4 400,00 грн. на загальну суму 110936,00 грн.) і №Ж-00058 від 27.12.2012 року (37,3 тон сої по ціні 4 319,54 грн. на загальну суму 161118,76 грн.); 29.12.2012 року - згідно видаткової накладної №Ж-00061 (34.72 тон сої по ціні 4 172,30 грн. на загальну суму 144862,26 грн.) та 30.12.0212 року - згідно видаткової накладної №Ж-00064 (12.7 тон сої по ціні 4 172,30 грн. на загальну суму 55880,24 грн.). Отримавши зазначений товар, позивач здійснив його оплату, перерахувавши відповідні кошти на банківський рахунок постачальника.

Доставка зазначеного товару від його постачальника на склад позивача здійснена автомобільним на замовлення та за рахунок ТОВ «Сварог Б.С.Д». Зазначене підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.12.2012 року №133577, №133576 і №133600, від 24.12.2012 року № 133600 і №133579, від 25.12.2012 року №133404, №133405 і №133406, від 26.12.2012 року №730301А, №133408 і №780304, від 27.12.2012 року №133581, від 29.12.2012 року №730302 і від 30.12.2012 року №113406, в яких зазначені державний номер автомобіля, перевізник, замовник та вантажовідправник, пункт навантаження та розвантаження, вид товару та його вага, журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, в якому відображені відомості щодо автомобіля, постачальника та ваги товару, та якісними посвідченням №ПА-1284, №ПА-1272 і №ПА-1273 і №ПА-1274 від 22.12.2012 року; №ПА-1276 і №ПА-1277 від 24.12.2012 року; №ПА-1279 , №ПА-1280 від 25.12.2012 року, №ПА-1281 і №ПА-1282 від 25.12.2012 року; №ПА-1288, №ПА-1284 і №ПА-1286 від 26.12.2012 року; №ПА-1291 від 27.12.2012 року; №ПА-1317 від 29.12.2012 року і від 30.12.2012 року.

Придбане олійне від ТОВ «Сварог Б.С.Д» олійне насіння сої позивач використав в господарській діяльності для виробництва соєвої олії та шроту соєвого, що підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку, зокрема: відомостями використаних матеріалів на випуск готової продукції, звітами про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 208 і 631.

Таким чином, досліджені судом докази спростовують висновки відповідача щодо відсутності факту поставки у грудні 2012 року олійного насіння сої на суму 1923235,21 грн., в тому числі ПДВ 320539,20 грн. від ТОВ «Сварог Б.С.Д.».

Оприбуткувавши придбане від ТОВ «Сварог Б.С.Д» олійне насіння сої та оплативши його, на підставі виписаних цим постачальником податкових накладних №11 від 20.12.2012 року, №12 від 25.12.2012 року, №13 від 27.12.2012 року, №14 від 28.12.2012 рок, №15 від 29.12.2012 року і №18 від 30.12.2012 року позивач включив до податкового кредиту грудня 2012 року ПДВ в сумі 320539,20 грн.

Крім того, на підставі податкових накладних №4 від 23.11.2012 року і №1 від 03.12.2012 року, виписаних ТОВ «Прометей Д» , позивач включив до податкового кредиту за листопад - грудень 2012 року ПДВ в загальній сумі 111249,0 грн. по операції з придбання від ТОВ «Прометей Д» олійного насіння сої в кількості 400 т. в листопаді 2012 року на суму 1487965,0 грн., в т.ч. ПДВ 247994,17 грн. і в грудні 2012 року на загальну суму 179525,0 грн., в т. ч. ПДВ 29921,0 грн.

Факт поставки позивачу в листопаді - грудні 2012 року від ТОВ «Прометей Д» олійного насіння сої в кількості 400 т. на зазначену вище суму відповідно до договору купівлі-продажу №15/09-12 від 05.09.2012 року та факт правомірного включення позивачем до валових витрат вартості вказаного товару встановлений постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року по справі №822/44470/13-а по справі за позовом ТО «Агро-Еко ХХІ Плюс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2013 року №0003022202 і № 0003032202, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року, а відтак в силу ч.2 ст.14, ч.1 ст.72 і ч.2 ст.255 КАС України не підлягає доказуванню.

Позивач та його контрагенти ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д» відобразили операції з поставки сої у бухгалтерському та податковому обліку у складі податкового кредиту та, відповідно податкових зобов»язань з ПДВ. Зазначене не заперечується відповідачем.

За змістом підпункту «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.1 ст.200 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду, у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо така реєстрація є обов»язковою). Податкова накладна відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд встановив, що отримані позивачем від ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д» податкові накладні на поставку товару оформлені з дотриманням п.201.1 ст.200 ПК України, їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних не є необов»язковою. Зазначені накладні відображені позивачем та його контрагентами в податковому обліку.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази підтверджують, що господарські операції з придбання від ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д» олійного насіння сої спричинили зміни в структурі активів та зобов»язань позивача.

Факт поставки товару від ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д», його оплати, сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, використання позивачем зазначеного товару в господарській діяльності і отримання прибутку підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

При цьому суд враховує, що відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування доводів щодо поставки зазначеного товару іншими господарюючими суб»єктами.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальниками товару ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д», які засвідчують факт поставки товару від цих контрагентів, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в його ціні ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків господарських операції з поставки товару від ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д», а відтак і безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в його ціні в листопаді-грудні 2012 року, оскільки, досліджені судом докази свідчать про те, що позивач та його контрагенти виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» та встановлене постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 року по справі №822/4470/13-а.

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

В судовому засіданні відповідачем не спростований той факт, що товар, поставлений позивачу ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д» в листопаді - грудні 2012 року належав зазначеним суб»єктам господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Тому, що відсутність у контрагентів позивача складських приміщень для зберігання сої не може слугувати підставою висновків щодо відсутності факту продажу товару ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д». Відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності вказаних суб»єктів господарювання на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій та на час розгляду судом зазначеного спору ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д» перебувають в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мають свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Недоліки товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д», на які наполягає відповідач, також не є доказом відсутності поставки від вказаних контрагентів у зв'язку з наведеним.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт в Україні» визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом. В той же час у вказаному Законі відсутнє визначення переліку документів, наявність яких є обов'язковою для покупця товару, який не є замовником перевезення.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Таким чином, наявність товарно-транспортних накладних є обов»язковою для замовника перевезення та перевізника, які є учасниками процесу транспортування.

Суд встановив, що позивач та поніс жодних витрат на перевезення товару від його постачальників.

Суд враховує, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності покупець товару, який не є замовником перевезення та не несе пов»язаних з цим витрат, позбавлений права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Недоліки товарно-транспортних накладних на перевезення товару, не роблять ці накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів передачі товару та надання послуг з його перевезення, оскільки наявність товару у кількості та обсягах, зазначених у вказаних накладних підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку позивача і не заперечується відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Акти зустрічних перевірок контрагентів позивача з питань їх взаємовідносин з іншими господарюючими суб»єктами, які не входять в коло постачальників позивача (акт від 23.05.2013 року 3373/160/37614732 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сварог Б.С.Д.» з питань взаємовідносин з СФГ «Аграрій» за грудень 2012 року», і акт від 02.07.2013 року №468\160/38232341 «Про результати перевірки ТОВ «Прометей Д» з питань взаємовідносин з ТОВ «Віді-Пром» за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року»), в процесі яких взагалі не досліджувались жодні первинні документи, не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання сої від ТОВ «Сварог Б.С.Д.» і ТОВ «Прометей Д» в листопаді - грудні 2012 року, факт поставки якої підтверджується

передбачених розділом II цього Кодексу. матеріалами справи.

Суд також враховує, що з урахуванням приписів п.198.6 ст.198 ПК України за результатами перевірки платника податку податковий орган має право зменшити податковий кредит лише на суму, не підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п.75.1 ст.75 ПК України камеральні проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України). В силу п.76.1 ст.76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до п.10 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 року N 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228, який діяв на час існування спірних відносин, та пункту 10 наказу Міністерства доходів та зборів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 13.11.2013 року N 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 р. за N 2094/24626, який набрав чинності з 31.12.2013 року, до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, передбачено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

За змістом п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, п.201.6 ст.201 ПК України, покладає на податковий орган обов»язок під час камеральної перевірки податкової звітності платника податку перевірити відповідні дані податкової звітності його контрагента і у випадку встановлення розбіжностей в даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних позивача та його контрагента, надіслати відповідне повідомлення такому платнику податку та надати останньому можливість уточнення податкових зобов»язань без застосування штрафних санкцій,

Пунктом п.2.2 Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання платників ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 29 листопада 2013 року N 724, який є обов»язковим для відповідача, передбачено, що для здійснення заходів щодо забезпечення повного співставлення даних реєстрів податкових накладних з даними ЄРПН на другий робочий день після граничного терміну подання податкових декларацій підрозділом територіального органу Міндоходів, до функцій якого входять приймання та комп'ютерна обробка податкової звітності, до підрозділів доходів і зборів з фізичних осіб, оподаткування та контролю об'єктів і операцій (по суб'єктах господарювання, які декларують ПДВ до бюджетного відшкодування), податкового та митного аудиту та відповідних підрозділів центрального офісу з обслуговування великих платників податків за місцем обліку платника податку передаються сформовані засобами 1С "Податковий блок" реєстри платників ПДВ, що в установлений термін відповідно до вимог п. 201.15 ст. 201 Кодексу не надали РПН як з основної діяльності, так і спеціальних режимів (перше формування проводиться по деклараціях за жовтень 2013 року). В силу п. 2.4 зазначених Рекомендацій при проведенні перевірки даних із Системи співставлення працівниками підрозділів територіального органу Міндоходів додатково використовується закладка "Податкові накладні" в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів 1С "Податковий блок".

За змістом листа державної податкової адміністрації України від 23.03.2011 року N 8073/7/16-1617 «Щодо питань адміністрування податку на додану вартість» під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема:1) розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість:- арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків);- даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї; 2) розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних; 3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів; 4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних; 5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок; 6) розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних); 7) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних. За результатами проведених камеральних перевірок працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб проводять, зокрема, формування висновків за наслідками камеральних перевірок податкової звітності та опрацювання іншої наявної в базах даних та звітній частині облікової справи платника податкової інформації (результатів Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, розбіжностей у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних контрагентів, даних митних органів, інформації Єдиного реєстру податкових накладних тощо). Зазначені висновки направляються до структурних підрозділів відповідні висновки для проведення документальних перевірок та їх оперативного супроводження.

Таким чином, виявлені під час камеральної перевірки розбіжності даних податкової звітності є підставою для складання відповідних висновків про необхідність проведення документальної перевірки платника податків, а не підставою для позбавлення такого платника права на формування податкового кредиту без перевірки факту здійснення господарських операцій, за наслідками яких сформований такий потоковий кредит.

Проте, замість вчинення передбачених п.201.6 ст.201 ПК України дій, відповідач надіслав позивачу спірне податкове повідомлення - рішення, безпідставно позбавивши його права на податковий кредит в сумі 85862,0 грн., сформований на підставі належним чином оформлених податковий накладних, які підтверджують факт придбання товарів. При цьому, в судовому засіданні представники відповідача не довели факт наявності розбіжностей у податковій звітності позивача та його контрагентів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги про його скасування підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 08.05.2014 року №0002812203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" 215,0 грн. судового збору шляхом списання з рахунку Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2014 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук