Постанова № 39557762, 02.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Антоненко М.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року справа № 437/15897/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів апеляційного суду Арабей Т.Г., Василенко Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 26 грудня 2013 року у справі № 437/15897/13-а за позовом ОСОБА_3 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовною заявою до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 26 грудня 2013 року у справі № 437/15897/13-а (суддя Антоненко М.В.) позовні вимоги задоволені частково.

Зобов'язано Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_4, до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період з 15.04.2013 року по 26.08.2015 року з урахуванням проведених виплат.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що суд неповно з'ясував усі обставини, що мають значення для вирішення спору, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Департаменту доведені бюджетні асигнування лише для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2013 рік. З 01.01.2008 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як застрахованим так і не застрахованим особам призначається та виплачується згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» зі змінами та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року зі змінами внесеними Постановою від 22.02.2008 року № 57.

Також зазначає, що згідно ст. 15 вищевказаного Закону та п. 22 Порядку про призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, допомога виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Сторони, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у розгляді справи не заявлялось, у зв'язку з чим, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1, є матір'ю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, є матір'ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку з чим перебуває на обліку в Департаменті з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради та отримує грошову допомогу, як особа не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до довідки відповідача № 7131 від 02 жовтня 2013 року допомога по догляду за першою дитиною до досягнення нею трирічного віку склала наступні суми: січень 2013 року 1614,43 грн. (з них 955,21 при народженні, 659,22 - до 3-х років), лютий 2013 року 1614,43 грн. (з них 955,21 при народженні, 659,22 - до 3-х років), березень 2013 року 1614,43 грн. (з них 955,21 при народженні, 659,22 - до 3-х років), квітень 2013 року 1614,43 грн. (з них 955,21 при народженні, 659,22 - до 3-х років),, травень 2013 року 1614,43 грн. (з них 955,21 при народженні, 659,22 - до 3-х років), червень 2013 року 1614,43 грн. (з них 955,21 при народженні, 659,22 - до 3-х років), липень 2013 року 1552,16 грн. (з них 955,21 при народженні, 596,95 - до 3-х років), серпень 2013 року 1552,16 грн. (з них 955,21 при народженні, 596,95 - до 3-х років), вересень 2013 року 1552,16 грн. (з них 955,21 при народженні, 596,95 - до 3-х років), жовтень 2013 року 1552,16 грн. (з них 955,21 при народженні, 596,95 - до 3-х років).

27 вересня 2013 року позивач звернулась до відповідача із заявами про донарахування та виплати суми допомоги по догляду за дитиною (ОСОБА_4 та ОСОБА_5) до досягнення нею трирічного віку, виходячи із розміру прожиткового мінімуму на відповідний період, починаючи з моменту перебування на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, Департаменту з питань праці та соціального населення Луганської міської ради по теперішній час.

Листом Департаменту з питань праці та соціального населення Луганської міської ради № 01-18-13/5943/19-13 від 10 жовтня 2013 року відмовлено позивачу в проведенні донарахування.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок частково правомірним, а апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Тобто, Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 21.11.1992 № 2811-ХII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2811-XII) покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було передбачене призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі, що для соціально незастрахованих осіб дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення абз.3 ч.2 ст.56. її. 14 ст.71 Закону України «Про Держави бюджет України на 2007 рік», тобто була відновлена дія ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в частині виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, ст. 15 Закону Україні «Про державну допомогу сім'ям з дітьми була поновлена та діяла у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 рік, який набрав чинності з 01.01.2008 року були внесені зміни до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Вказані зміни не були вказані неконституційними. Однак, відповідно ст.ст.2,3 Бюджетного кодексу України закон про Держави бюджет України затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду, який становить один календарний рік, починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи з наведеного вищенаведені зміни, внесені Законом «Про державний бюджет України на 2008 р.» до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» діяли протягом бюджетного 2008 року.

Зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не вносилися Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік» та не передбачалися повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення розміру спірної допомоги по догляду за дитиною.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог за період з 15.04.2013 року по 26.12.2013 року, оскільки відповідач при призначенні допомоги позивачу по догляду за дитиною, повинен був керуватися положеннями ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, чинній на 31.12.2007 року, та повинен сплачувати вказану допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років.

Щодо зобов'язання здійснювати нарахування та сплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в зазначеному розмірі з 27.12.2013 року по 26.08.2015 року, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист. Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Оскільки позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснювати дії в майбутньому, коли останнім ще не було допущене порушення прав позивача, колегія суддів вважає, що в задоволені позовної заяви в цій частині слід відмовити.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції, згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 26 грудня 2013 року у справі № 437/15897/13-а - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 26 грудня 2013 року у справі № 437/15897/13-а за позовом ОСОБА_3 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - змінити.

У абзаці другому резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 26 грудня 2013 року у справі № 437/15897/13-а замість «по 26.08.2015 року» вказати «по 26.12.2013 року».

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

Л.А.Василенко