Постанова № 39557735, 27.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 922/4744/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

прокурора - Волик О.Г., посв. № 012011 від 30.10.2012 року;

1-го позивача - Фівкін П.М. дов. № 220/131д від 01.02.2014 року;

2-го позивача - Мартиненко А.М., дов. №297 від 21.01.2014 року;

1-го відповідача - Маринушкіна Л.В., довіреність № 336 від 28.01.2014 року;

2-го відповідача - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України (вх. № 811/1-28), апеляційну скаргу другого відповідача - ФОП ОСОБА_4 (вх. № 813/1-28) та апеляційну скаргу першого відповідача - Харківської міської ради (вх. № 879/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 13 березня 2014 року у справі № 922/4744/13

за позовом Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України в інтересах держави

в особі: 1. Міністерства оборони України, м. Київ;

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків;

до 1. Харківської міської ради, м. Харків;

2. ФОП ОСОБА_4, м. Харків;

про визнання недійсними пунктів рішення та договору оренди землі, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, в якому просить:

- визнати недійсними п. 8.2 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 р. в частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0,0523 га по АДРЕСА_1, та п. 1.4 додатку 3 в частині припинення права користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1;

- визнати недійсним п. 1.38 додатку 4 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 р. в частині надання громадянину ОСОБА_4 в оренду строком до 01.09.2030 р. земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1163165 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований Харківською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 р. за № 340667100125.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2013 р. у справі № 922/4744/13 до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено ФОП ОСОБА_4, а ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2014 р. ФОП ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості належного другого відповідача з відповідними процесуальними правами та обов'язками.

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2014 р. відмовлено в задоволенні клопотань представників першого та другого відповідачів (вх. 44720 та вх. 45132) про припинення провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2014 р. у справі № 922/4744/13 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсними п. 8.2 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 р. в частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1, та п. 1.4 додатку 3 в частині припинення права користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1. Визнано недійсним п. 1.38 додатку 4 рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 р. в частині надання громадянину ОСОБА_4 в оренду строком до 01.09.2030 р. земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Харківської міської ради на користь державного бюджету України 1147,00 грн. судового збору. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь державного бюджету України 1147,00 грн. судового збору.

Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 811/1-28 від 01.04.2014 р.), в якій вважає рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2014 р. у справі № 922/4744/13 неправомірним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи, просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1163165 грн., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, договір зареєстрований Харківською регіональною філією Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 р. за № 340667100125, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Другий відповідач, ФОП ОСОБА_4, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 813/1-28 від 01.04.2014 р.), в якій не погодився з рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2014 р. у справі № 922/4744/13 в частині задоволених позовних вимог та стягнення судового збору, з посиланням на порушення судом першої інстанції підсудності розгляду справ та підвідомчість спору юрисдикції адміністративних судів, та ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2014 р. у справі № 922/4744/13, якою відмовлено у припиненні провадження у справі та залучено ФОП ОСОБА_4 до участі у справі в якості другого відповідача, просить їх скасувати та припинити провадження у справі.

Перший відповідач, Харківська міська рада, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 879/1-28 від 03.04.2014 р.), в якій вважає рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2014 р. в частині задоволених позовних вимог неправомірними, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2014 р. у справі № 922/4744/13, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 р. у справі № 922/4744/13 апеляційні скарги прокурора, першого відповідача та другого відповідача були прийняті до провадження та призначені до розгляду на 13.05.2014 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. у справі № 922/4744/13 об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України, другого відповідача - ФОП ОСОБА_4 та першого відповідача - Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2014 р. у справі № 922/4744/13. Апеляційне провадження по скарзі другого відповідача в частині оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 22.01.2014 р. у справі № 922/4744/13 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи відкладено на 03.06.2014 р., у зв'язку з відсутністю відзивів на апеляційні скарги.

Розпорядженням в.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 р., у зв'язку з відпусткою судді Бондаренка В.П., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

Згідно п. 3.8 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 8 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі зміни складу суду, розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України у відзиві на апеляційні скарги першого та другого відповідачів від 02.06.2014 р. вх. № 4313 не погоджується з доводами відповідачів, викладеними у цих скаргах та просить відмовити у їх задоволенні. Посилається на Постанову Вищого Господарського Суду України від 28.05.2013 р. у справі № 922/127/13-г. якою встановлено, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та постійним землекористувачем якої на підставі Державного акту на право постійного землекористування серії ХР № 33-01-001736 від 09.07.1998 р. є 2-й позивач (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова), належить до земель оборони, тобто земель державної форми власності. Зазначає, що 1-й відповідач (Харківська міська рада), діяла з перевищенням наданих їй повноважень при прийнятті оспорюваного рішення Харківської міської ради від 28.09.2005 р. № 180/05 про переведення спірної земельної ділянки із земель оборони до земель житлової і громадської забудови, припинення права користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району вказаною земельною ділянкою та надання в оренду цієї земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, оскільки ні Кабінет Міністрів України, ні Міністерство оборони України згоди щодо припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою та передачі її в оренду не надавали.

Перший позивач, Міністерство оборони України, у відзиві на апеляційні скарги від 02.06.2014 р. вх. № 4312 просить задовольнити апеляційну скарги Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1163165 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований Харківською регіональною філією Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 р. за № 340667100125, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У задоволенні апеляційних скарг Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_4 просить відмовити.

Другий позивач, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, у відзиві на апеляційні скарги від 02.06.2014 р. вх. № 4314 погоджується з доводами Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України, викладеними в його апеляційній скарзі, просить задовольнити апеляційну скарги прокурора, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1163165 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований Харківською регіональною філією Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 р. за № 340667100125, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У задоволенні апеляційних скарг Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_4 просить відмовити.

Другий відповідач, ФОП ОСОБА_4, у запереченні на апеляційну скаргу Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері і Центрального регіону України (вх. № 3586 від 06.05.2014 р.) з доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2014 р. у справі № 922/4744/13 в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 19.06.2014 року на 11:00 год. у зв"язку із задоволенням клопотання другого відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про відкладення розгляду справи через неможливість його представника прийняти участь в судовому засіданні 03.06.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 р., у зв'язку із відрядженням судді Тихого П.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В..

Згідно п. 3.8 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 8 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі зміни складу суду, розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Прокурор у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу .

Представник Харківської міської ради в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу Харківської міської ради.

Представник ФОП ОСОБА_4 в судове засідання 19.06.2014 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 6102213137394 про вручення вказаному учаснику процесу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

При цьому, 18.06.2014 року від представника ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із її госпіталізацією .

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки у вказаному клопотанні не надано жодних доказів на підтвердження викладених в ньому обставин та не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином нез"явлення представника ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_5 унеможливить розгляд даної справи.

До того ж, в матеріалах справи наявна довіреність, видана ФОП ОСОБА_4 на іншого представника - ОСОБА_6, із строком дії до 08.04.2015 року.

При цьому, відповідно до пункту 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника другого відповідача - ФОП ОСОБА_4 за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Харківської міської ради - задовольнити частково в частині визнання недійсним пункту 4 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 13 березня 2014 року у справі № 922/4744/13, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.07.1998 на підставі рішень міськвиконкому №399 від 13.05.1998 Харківській квартирно- експлуатаційній частині району, (на даний час Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова), видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,4620 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, серія ХР номер 33-01-001736.

Зазначений державний акт було визнано чинним постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 року по справі №992/127/13-г та підтверджено приналежність даної ділянки до категорії земель оборони, тобто земель державної форми власності.

У вказаний Державний акт було внесено зміни у землекористуванні відповідно до рішень сесії Харківської міської ради, а саме: рішенням 2-ї сесії 5 скликання Харківської міської ради №41/06 від 31.05.2006 р., яким надано у користування земельну ділянку, загальною площею 0,0120 га ТОВ "Енергосервіс"; рішенням сесії Харківської міської ради №121/05 від 06.07.2005 р., яким надано у користування ТОВ фірма "Борець" земельну ділянку, площею 0,0237 га; рішенням сесії Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 р., яким надано у користування ОСОБА_4 земельну ділянка, площею 0,0528 га; рішенням сесії Харківської міської ради №176/05 від 28.09.2005, яким надано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку, загальною площею 0,0035 га.

На виконання рішення XL сесії IV скликання Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 р., яким надано у користування ОСОБА_4 земельну ділянка, площею 0,0528 га, між Харківською міською радою, орендодавцем, та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки від 02.06.2006 року.

Згідно з державним актом на право постійного користування серія ХР номер 33-01-001736 земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, надана Харківській квартирно-експлуатаційній частині для експлуатації та обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що військовий прокурор в обгрунтування позову посилається на те, що згода на припинення постійного користування спірною земельною ділянкою, або її складовою частиною, передачу її в оренду будь-якому суб"єкту господарювання ані Кабінетом Міністрів України, ані Міністерством оборони України не приймалась, у зв"язку з чим, оспорюване рішення Харківської міської ради в частині переведення спірної землі із категорії земель оборони до земель житлової і громадської забудови та припинення права користування цією землею Харківській КЕЧ, надання цієї землі гр. ОСОБА_4, а також укладений на підставі цього рішення спірний договір оренди землі, суперечать вимогам статей 77, 84, 141 Земельного кодексу України, статей 9, 14 Закону України "Про збройні сили України", статті 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України", пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002 року, пункту 45 Тимчасового положення про порядок отримання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основних правил користування ними, затвердженого наказом Міністерства оборони України №483 від 22.12.1997 року.

Окрім цього, прокурор вказує на те, що постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 року у справі №37/140-07, яка в силу частини 2 статті 35 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи, було встановлено факт того, що з 19.04.2006 року почалися повноваження новообраного Харківського міського голови Добкіна М.М., а повноваження колишнього міського голови ОСОБА_9, від імені якого було укладено спірний договір з боку Харківської міської ради, закінчилися відповідно в цей же день в порядку частини 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування". А тому, спірний договір було укладено з боку орендодавця особою, яка не мала повноважень на його укладення, що суперечить вимогам пункту 2 статті 203 та статті 268 Цивільного кодексу України.

А тому, на думку прокурора, з урахуванням положень статті 21, пунктів 1, 2 частини статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України, оспорюване рішення у вказаній частині, а також спірний договір оренди землі підлягають визнанню недійсними.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову про скасування оспорюваної частини рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 р., виходячи з наступного.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" встановлено, що військове майно, в тому числі і земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та інші.

Згідно із п. 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 483 від 22.12.1997р., передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України.

Згідно із ст.ст. 1, 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України є Центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для озброєного захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

Міністерство оборони України відповідно до рішення Конституційного Суду України №З-РП/99 є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В свою чергу начальники вищевказаних структурних складових Збройних Сил України є органами виконавчої державної і військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, а отже здійснюють відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

При цьому, частиною 3 статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать в тому числі землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Таким чином у комунальній власності можуть бути лише землі оборони під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення, всі інші земельні ділянки є державним майном.

Як вбачається зі змісту Державного акту на право постійного користування землею серія ХР номер 33-01-001736 земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, надана Харківській квартирно-експлуатаційній частині для експлуатації та обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд.

Згідно з Довідкою, підписаною начальником Квартирно-експлуатаційного відділу та в.о. головного бухгалтера, Квартирно-експлуатаційний відділ є бюджетною неприбутковою організацією Міністерства оборони України, тобто земельна ділянка, площею 0,0528 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 є державним майном.

Також, як свідчать матеріали справи, згода на припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,0528 га по АДРЕСА_1, або передачу її в оренду будь-яким суб'єктам господарювання Міністерством оборони України не приймалась, а тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у Харківської міської ради були відсутні правові підстави для прийняття пункту 8.2. рішення №180/05 від 28.09.2005 року в частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0.0528 га по АДРЕСА_1, та пункту 1.4 додатку 3 щодо припинення права користування КЄВ частиною земельної ділянки про АДРЕСА_1.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2012 року по справі №5023/9668/11

Згідно із частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

А тому, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними оспорюваної частини рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 року.

Окрім цього, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. (набрав чинності в січні 2012 року) - протягом 3-х років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

До того ж, відповідно до частини 1 пункту 4 статті 268 Цивільного кодексу України, який виключено з 15.01.2012 року, позовна заява не застосовується на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. В той же час відповідно до підпункту 3 пункту 5 Розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом,зокрема, про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Оскільки оскаржуване рішення прийнято 28.09.2005 року, до набрання чинності законом №4176(15.01.2012р.), яким виключено п.4,ст.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність на оскарження спірного рішення не сплинула.

При цьому, колегія суддів погоджується також із місцевим господарським судом про те, що з урахуванням вказаних норм, позивачем не пропущені строки позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсною оспорюваної частини і в будь-якому разі позовна давність на такі вимоги не поширюється.

А тому рішення місцевого господарського суду в цій частині позову є законним та обгрунтованим, у зв"язку з чим підлягає залишенню без змін.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 203 цього Кодексу .зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди землі був укладений на підставі оспорюваної частини рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 року.

А оскільки ця частина рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 року підлягає визнанню недійсною з наведених вище підстав невідповідності законодавству України, то спірний договір оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, у зв"язку з чим він не відповідає загальній вимозі, яка в силу пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України є необхідною для чинності правочину.

Крім того, слід зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 року у справі №37/140-07, яка відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи, було встановлено факт того, що з 19.04.2006 року почалися повноваження новообраного Харківського міського голови Добкіна М.М., а повноваження колишнього міського голови ОСОБА_9, від імені якого було укладено спірний договір з боку Харківської міської ради, закінчилися відповідно в цей же день, як того вимагає частина 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування".

А тому, спірний договір було укладено з боку орендодавця особою, яка не мала повноважень на його укладення, що суперечить вимогам пункту 2 статті 203 та статті 268 Цивільного кодексу України.

Таким чином, спірний договір в силу пунктів 1,2 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу підлягає визнанню недійсним.

При цьому, як вже зазначалося вище, відповідно до положень пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. та частини частини 1 пункту 4 статті 268 Цивільного кодексу України, позивачем не пропущені строки позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсною оспорюваної частини рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 року в будь-якому разі позовна давність на такі вимоги не поширюється.

Слід зазначити, що прийняття оспорюваної частини рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 року та укладення на її підставі спірного договору оренди, в силу статей 123-124 є нерозривно пов"язаними ланками процедури передачі землі комунальної власності в оренду, і визнання недійсним рішення без визнання недійсним договору, укладеного на його підставі не призводить до захисту права власності на землю, на який було спрямовано вимогу про визнання недійсним зазначеного рішення

У зв"язку з цим позовна вимога про визнання спірного договору недійним не може розглядатися окремо від позовної вимоги про визнання недійсним рішення, на підставі якого такий договір укладений і застосування статті 267 Цивільного кодексу України до вимоги про визнання договору недійсним не вимагається.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого Господарського Суду України від 15.05.2013 р. у справі № 5011-47/12739-2012.

До того ж, як вже зазначалося вище, спірний договір було підписано неуповноваженою особою, у зв"язку з чим він в будь-якому разі не може створювати прав та обов"язків для іншої сторони договору.

А тому, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову у позові в частині визнання недійсним спірного договору оренди недійсним у зв"язку із спливом строку позовної давності, про який було заявлено відповідачами.

А тому рішення в цій частині позовних вимог слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити.

ФОП ОСОБА_4 та Харківська міська рада в апеляційних скаргах посилалися на те, що оскільки спірний договір з боку орендаря було укладено ОСОБА_4 як фізичною особою, то враховуючи суб"єктний склад даної справи, така справа не могла розглядатися за правилами господарського судочинства, у зв"язку з чим провадження по ній підлягало припиненню на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України.

Однак, колегія суддів вважає, що такі посилання є безпідставними, оскільки як вірно встановив місцевий господарський суд, відповідно до витягу з ЄДРПОУ ОСОБА_4 є з 25.05.1999 року фізичною особою-підприємцем, основним видом підприємницької діяльності якого є надання в оренду та експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна.

При цьому, пунктом 2 спірного договору оренди передбачено, що спірна земельна ділянка в частині 0, 0371 га надається ОСОБА_4 під забудову, інших угідь - 0,.157 га.

До того ж, відповідно до пункту 3 спірного договору, на орендованій землі знаходиться житлова будівля літ. "Е-2", яка належить орендарю на праві власності.

Крім того, ОСОБА_4 Харківською міською радою надавався дозвіл на розміщення на спірній земельній ділянці торгово-розважального центру.

Таким чином, колегія суддів вважає, що умови та мета укладення спірного договору оренди відповідає основній економічній діяльності ОСОБА_4 саме в статусі фізичної особи-підприємця, яким він вже наділений ще до винесення оспорюваного рішення та укладення спірного договору оренди землі.

Також колегія суддів не може погодитися і з посиланням Харківської міської ради в апеляційній скарзі на те, що оскільки опорюване рішення прийняте органом місцевого самоврядування, який є суб"єктом владних повноважень, то позовна вимога про визнання недійсним окремих пунктів такого рішення має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу Адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Згідно зі статтею 4 Кодексу Адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 статті 3 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено поняття "справа адміністративної юрисдикції", під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

А відповідно до пункту 7 цієї норми суб"єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб"єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих поноважень.

При цьому, як зазначено в пунктах 1.4, 1.5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року №04-06/15 "Про практику застосування судами земельного законодавства" у вирішенні питань щодо підвідомчості спору, що виник із земельних відносин, слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, але і його підставу, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб"єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, спір у даній справі щодо визнання недійсною частини рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 року, яким порушуються права Міністерства оборони України та Картирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, який є суб"єктом господарювання, є спором про право, в якому сторони виступають як рівноправні учасники господарських відносин, а не відносин влади та підпорядкування, у зв"язку з чим він підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Також, на думку колегії суддів, є безпідставними і посилання ФОП ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на відсутність у Картирно-експлуатаційного відділу м. Харкова права на спірну земельну ділянку, яку згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ХР номер 33-01-001736 було надано Харківській квартирно-експлуатаційній частині .

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з Директивою командувача військами Північного оперативного командування від 12.12.2002 року. з 03.02.2003 року Харківську квартирно-експлуатаційну частину було переформовано у Картирно-експлуатаційний відділ м. Харкова.

Отже, Картирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є правонаступником Харківської квартирно-експлуатаційної частини.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтвоаними посилання ФОП ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що спір за позовом Міністерства оборони України та Картирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Харківської міської ради та ОСОБА_4 вже було вирішено Харківським апеляційним адміністративним судом у справі №2-а-218/1/12/13.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду справи №2-а-218/1/12/13 позов було залишено без розгляду.

При цьому, слід зазначити, що залишення позову без розгляду є різновидом закінчення провадження без прийняття рішення по суті, що, до того ж, не позбавляє позивача права знов звернутися із таким позовом, особливо, до суду іншої юрисдикції.

Факту наявності рішення, яким би було вирішено справу №2-а-218/1/12/13 по суті, ФОП ОСОБА_4 не довів і в матеріалах справи докази існування такого рішення відсутні.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору оренди землі, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому рішення господарського суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позові в цій частині слід задовольнити, а в решті рішення місцевого господарського суду - залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України задовольнити.

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково в частині визнання недійсним пункту 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 13 березня 2014 року у справі № 922/4744/13.

Скасувати пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 13 березня 2014 року у справі № 922/4744/13.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1163165 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого Харківською регіональною філією Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 р. за № 340667100125, задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1163165 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований Харківською регіональною філією Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 р. за № 340667100125

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України.

Повний текст постанови складено 24.06.2014 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.