Постанова № 39557207, 03.07.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.06.2014 справа №913/996/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Мартюхіна Н.О. Гези Т.Д., Кододової О.В.від апелянта: не з'явивсявід кредитора:не з'явивсявід боржника:не з'явивсярозглянувши апеляційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Луганській області на ухвалу господарського суду Луганської областівід29.04.2014 р.у справі№913/996/14 (судя Криво хижа Т.Г.)за заявою кредитораАнтрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Луганській областідо боржникаКомунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 2 УЖКГ», м. Антрацит Луганської областіпробанкрутство

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.04.2014 року відмовлено кредитору - Антрацитівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника - Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ", ідентифікаційний код 05466312, м. Антрацит Луганської області, вул. Петровського, буд. 17, 94611.

Ухвала суду мотивована недодержанням заявником вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону №4212-VI від 22.12.2011 року) щодо надання до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною 3 статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Антрацитівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Мін доходів у Луганській області звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 29.04.2014 року по справі № 913/996/14 про відмову кредитору - Антрацитівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника - Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ", ідентифікаційний код 05466312, м. Антрацит Луганської області, вул. Петровського, буд. 17, 94611.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що зазначена ухвала була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції дійшов висновку, що кредитор не довів суду наявність факту фінансової неспроможності боржника задовольнити його грошові вимоги у розмірі не менш 300 мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. До такого висновку суд прийшов у зв'язку з тим, що кредитором на день розгляду справи не надані суду постанови Державної виконавчої служби про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами Луганського окружного адміністративного суду.

Однак, апелянт вказує на те, що Податковим Кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Так, механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів, а ні звернення до виконавчої служби.

Апелянт зазначає, що вжиті ним заходи для погашення заборгованості Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ", а саме звернення до Луганського окружного адміністративного суду та після задоволення позовів інспекції у повному обсязі направлення до установ банків інкасових доручень для примусового стягнення коштів, не призвели до погашення заборгованості.

Загальна сума заборгованості Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ" перед бюджетом на день подачі заяви становила 461 424,79 грн. ( борг по податках і платежах 433 063,77 грн., сума штрафних санкцій 1 589,22 грн., пені 26 771,80 грн.) у тому числі протягом трьох місяців після настання строку сплати боргу по податках та платежах 405 922,59 грн., що відповідає вимогам ч.3 ст.10, ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і надає право ОДПІ звернутись з заявою до суду.

Ухвалою від 28.05.2014р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

25.06.2014 року в судове засідання представники апелянта та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Ухвалою від 17.04.2014 господарський суд прийняв до розгляду заяву 10.04.2014 №2891/9/10 кредитора - Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про порушення справи про банкрутство боржника Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ", ідентифікаційний код 05466312, м. Антрацит Луганської області, вул. Петровського, буд. 17, 94611, за загальною процедурою банкрутства та призначив її розгляд у підготовчому засіданні.

Ухвалою від 29.04.2014 у підготовчому судовому засіданні було відмовлено кредитору - Антрацитівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника - Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2 УЖКГ", ідентифікаційний код 05466312, м. Антрацит Луганської області, вул. Петровського, буд. 17, 94611.

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує, що за приписами статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України, а редакції Закону, чинній на момент подання заяви.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Пунктами 4, 5, 6 частини 1 статті 15 Закону передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених статтею 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що саме з фактичним відкриттям виконавчого провадження, а не з набуттям статусу виконавчого документа, законодавець пов'язує початок перебігу трьохмісячного строку незадоволення вимог ініціюючого кредитора.

За приписами частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Отже, виконавче провадження - це особлива процедура виконання судового рішення, яка здійснюється виключно органами державної виконавчої служби та не може здійснюватись іншими органами, незалежно від наділення їх окремими функціями щодо можливого проведення стягнення коштів за судовим рішенням (наприклад, органів державної податкової служби за статтями 20, 95 ПК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінал заяви про порушення справи про банкрутство № 2891/9/10 від 10.04.2014 року та всі додатки додані, що були подані заявником до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що в додатках заяви додані копії постанов від 21.05.2012 по справі №2а/1270/3381/2012, від 12.09.2012 по справі №2а/1270/6665/2012, від 07.11.2012 по справі №2а/1270/8227/2012 Луганського окружного адміністративного суду та виконавчі листи по цими постановами суду; однак, постанови Державної виконавчої служби про відкриття виконавчих проваджень за цими виконавчими листами суду першої інстанції не надані. Також, не надані й інкасові доручення, розпорядження про примусове виконання протягом трьох місяців вказаних рішень суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує на те, що на цей час не можливо встановити дату, від якої потрібно відрахувати тримісячний строк для погашення вимог кредиторів, встановлений ч. 3 ст. 10 Закону. Отже, кредитором не вжиті відповідні необхідні заходи щодо з'ясування фінансово-майнового положення боржника та фінансової його неспроможності задовольнити кредиторські вимоги на момент подання заяви до суду, тобто заява подана ним до суду передчасно.

Що стосується посилань апелянта на те, що відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючого такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання саме контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини та виконання вимог Податкового кодексу є достатнім для підтвердження неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання ,суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, дійсно Податковим Кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

При цьому, відповідно до п.12.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. вбачається, що якщо інкасові доручення (розпорядження) надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці інкасові доручення (розпорядження) з урахуванням сум, що

надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні

надходження). Якщо для виконання цих інкасових доручень (розпоряджень) недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до пункту 12.9 цієї глави.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання згідно з пунктом 12.11 цієї глави.

Крім того, відповідно до п.12.8 Інструкції також вбачається, що інкасові доручення (розпорядження), які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для

виконання інкасових доручень (розпоряджень), то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 12.9 цієї глави.

Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника не буде коштів для виконання інкасових доручень (розпоряджень), то такі документи цього самого дня повертаються без виконання відповідно до пункту 12.11 цієї глави.

Згідно до вищенаведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що інкасове стягнення за відсутністю коштів на рахунках боржника повертається до інспекції того ж дня та не має строків примусового виконання протягом 3-х місяців, які необхідні відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для порушення справи про банкрутство відносно боржника.

Разом з цим, податкові органи, незважаючи на передбачений законодавством особливий порядок примусового стягнення податкового боргу, не позбавлений та не обмежений в можливості та вправі звернутися до Державних виконавчих органів з метою примусового виконання судових рішень, що винесені на їх користь.

Так, за приписами ч. 1 статті 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюється господарським судом в підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

За ч.1 ст. 16 Закону основне завдання підготовчого засідання суду полягає у з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності підстав для порушення справи про банкрутство.

Згідно з приписами ч.ч. 2, 6, 7 ст. 11 Закону до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство додаються, в тому числі, наступні документи:

- докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;

- рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;

- відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;

- копія виконавчого документа;

- заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

За приписами частини 7 статті 16 Закону про банкрутство, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство якщо:

- заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство;

- відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього закону.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що кредитор не довів суду наявність факту фінансової неспроможності боржника задовольнити його грошові вимоги у розмірі не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку (ст. 10 Закону).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених ЗакономУкраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно вищенаведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 29.04.2014р. по справі № 913/996/14 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Луганській області на ухвалу господарського Луганської області від 29.04.2014р. по справі № 913/996/14 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Луганській області на ухвалу господарського Луганської області від 29.04.2014р. по справі № 913/996/14 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського Луганської області від 29.04.2014р. по справі № 913/996/14 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

О.В. Кододова