Рішення № 39557113, 25.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9973/14 25.06.14

За позовомДержавного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" ДоПублічного акціонерного товариства "Мостобуд" в особі Структурного підрозділу (філія) Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 2 Простягнення 2862,49 грн.Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Лопух Т.М. за дов. № ПР/10-05/151 від 24.06.2014 року до 24.06.2015 року.

Від відповідача - Лиманець О.О. за дов. № 149/21-14 від 17.02.2014 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в особі Структурного підрозділу (філії) Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 2 про стягнення 34476,25 грн., з яких 31613,76 грн. основний борг, 31,61 грн. інфляційні втрати, 471,81 грн. 3% річних та 2359,07 грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/9973/14, розгляд справи призначено на 25.06.2014 року.

17.06.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача.

20.06.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.06.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.06.2014 року представники сторін в судове засідання з'явились.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог від 25.06.2014 року № ПР/10-08/553, позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу в зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 31613,76 грн., та за вказаних обставин просить суд стягнути з відповідача лише 31,61 грн. інфляційних втрат, 471,81 грн. 3% річних та 2359,07 грн. пені.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 31,61 грн. інфляційних втрат, 471,81 грн. 3% річних та 2359,07 грн. пені.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті клопотання про заміну первісного відповідача, згідно відповідач просить замінити відповідача - відокремлений структурний підрозділ (філія) ПАТ "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 2 на Публічне акціонерне товариство "Мостобуд", з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 "Положення про відокремлений структурний підрозділ (філія) Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 2", затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (протокол № 1/10 від 26.03.2010 року), Мостобудівельний загін № 2 є відокремленим структурним підрозділом (філією), не є юридичною особою та діє від імені засновника - Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в межах повноважень, визначених цим Положенням, а відтак не може бути відповідачем у справі.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про заміну первісного відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

З огляду на зазначене, відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" в особі Структурного підрозділу (філії) Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 2 є належним відповідачем у даній справі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті справи, щодо вимог в частині стягнення пені заперечив з огляду на пропуск позивачем спеціального строку позовної давності, встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України, та просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

Між сторонами у справі був укладений Договір від 04.07.2012 року № 141п (далі - Договір) відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець - позивач зобов'язується з відкриття навігації і до закриття навігації 2012 року на Канівській дільниці водних шляхів надавати послуги теплоходам "Шляховий-151", "Шляховик-3" по виставленню, обслуговуванню та зняттю освітлювальних знаків навігаційного обладнання в районі монтажних тимчасових опор в прогоні МО-2, МО-3 Подільсько-Воскресенського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві (далі - послуги), а замовник - відповідач зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги за ціною та в терміни на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору надання послуг виконавцем підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг, що оформляються належним чином та підписуються уповноваженими на те особами сторін не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Всього за виконання наданих послуг замовник сплачує виконавцю 79612,48 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 13268,75 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.2. договору виконавець приступає до надання зазначених в п. 1.1 послуг через 5и діб після надходження передоплати в розмірі 31613,76 грн., що являється палатою за підготовку та комплектацію навігаційного обладнання, вартістю витратних матеріалів для освітлення буїв, виставлення буїв на штатні місця, згідно схеми та обслуговування навігаційного обладнання у липні місяці 2012 року. Щомісячно до 1-го числа розрахункового (поточного) місяця за обслуговування навігаційного обладнання замовник сплачує виконавцю передоплату в розмірі 10305,79 грн., разом липень-листопад - 51528,96 грн. За обслуговування навігаційного обладнання в листопаді місяці та його зняття замовник сплачує 17081,35 грн., але не пізніше 01.11.2012 року.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.11.2012 року. Закінчення строку дії цього договору не позбавляє замовника обов'язку повністю виконати свої зобов'язання по ньому (п. 9.1 та 9.2 договору).

На виконання умов договору позивач надав, передбачені договором послуги, на загальну суму 31613,76 грн., а відповідач їх прийняв, про що свідчить підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін акт приймання-передачі наданих послуг № 112 від 31.07.2012 року на суму 31613,76 грн.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, розрахунок за надані послуги, здійснив з порушення строків їх здійснення, передбачених договором, здійснивши розрахунок лише 02.06.2014 року, про що свідчить банківська виписка з рахунку відповідача, засвідчена копія якої залучена до матеріалів справи.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 31,61 грн. інфляційних втрат, та 471,81 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати нараховані за період з серпня 2012 року по січень 2013 року складають 31,61 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 31.07.2012 року по 28.01.2013 року складають 471,81 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних в заявлених до стягнення сумах підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд за порушення відповідачем строків здійснення розрахунку за надані послуги стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період з 31.07.2012 року по 28.01.2013 року складає 115,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також відповідач подав до суду відзив від 20.06.2014р. № 644/21-14, який містить заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо здійснення розрахунків за надані за договором послуги.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положеннями п. 4.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10 визначено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Згідно п. 4.3. зазначеної вище Постанови якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідно до абз. 5 п. 4.4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10 визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи положення п. 3.2 договору, згідно якого щомісячно до 1-го числа розрахункового (поточного) місяця за обслуговування навігаційного обладнання замовник сплачує виконавцю передоплату в розмірі 10305,79 грн., разом липень - листопад - 51528,96 грн., суд приходить до висновку, що здійснення щомісячних розрахунків за договором повинно здійснюватись до 01 числа розрахункового місяця, при цьому суд виходив з того, що період з липня по листопад становить 5 місяців, а загальна сума, що підлягає сплаті за вказаний період складає 51528,96 грн., таким чином кожен місяць підлягає сплаті: 51528,96 грн. / 5 міс. = 10305,79 грн.

Крім того, положеннями п. 3.2 договору сторони також погодили суму передоплати в розмірі 31613,76 грн., яка і є загальною вартістю послуг наданих в липні 2012 року та яка відображена в двостронньо підписаному акті приймання-передачі наданих послуг № 112 від 31.07.2012 року.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 3.2 договору та з огляду на дату укладання зазначеного договору - 04.07.2012 року, прострочення із здійснення розрахунків за надані в липні 2012 року за вказаним договором послуги на суму 31613,76 грн. починається з 05.07.2012р.

При цьому, максимально можливим періодом нарахування пені за прострочення зі здійснення розрахунків за надані в липні 2012 року за договором послуги, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є - з 06.07.2012 року по 06.01.2013 року.

Таким чином, суд зазначає, що строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення здійснення розрахунків за надані в липні 2012 року за договором послуги в сумі 2359,07 грн. сплинув до звернення позивача з даним позовом до суду, який було подано 23.05.2014 року, що підтверджується штампом Господарського суду міста Києва на даній позовній заяві.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, якою визначено, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, скорочений строк позовної давності в 1 рік для вимог про стягнення неустойки (в т.ч. пені), встановлений ч. 2 ст. 258 ЦК України, подану до винесення рішення у справі відповідачем заяву про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені нарахованої на прострочений платіж зі сплати послуг наданих за договором за період з 31.07.2012р. по 28.01.2013р. задоволенню не підлягають в наслідок спливу строку позовної давності для вказаних вимог, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач розрахунок за надані послуги здійснив з порушенням строків, передбачених п. 3.2 договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 31,61 грн. та 3% річних в сумі 471,81 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 121 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 5, ідентифікаційний код 01386326) в особі Структурного підрозділу (філії) Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 2 (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 8) на користь Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 12, ідентифікаційний код 03150102) 31 (тридцять одну) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 471 (чотириста сімдесят одну) грн. 81 коп. 3% річних, 321 (триста двадцять одну) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено: 27.06.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська