Постанова № 39556292, 26.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2912/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Муржак А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі за адміністративним позовом Черкаського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Черкаський районний центр зайнятості звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просили суд стягнути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в розмірі 33534,30грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідач п'ять разів звертався до Черкаського районного центру зайнятості з питань працевлаштування та отримання статусу безробітного із відповідними заявами від 08.12.2008р., від 09.11.2009р., від 21.12.2010р., від 08.11.2011р., від 02.01.2013р.

На підставі вказаних заяв наказами від 08.12.2008р. №НТ081208, від 09.11.2009р. №НТ091109, від 21.12.2010р. №НТ101221, від 08.11.2011р. №НТ111108, від 02.01.2013р. №НТ130102 відповідачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності». У своїх заявах відповідач вказав, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсію не отримує.

Наказом Черкаського районного центру зайнятості від 10.07.2013р. №НТ130710 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з призначенням виплат безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

В результаті перевірки достовірних даних безробітних, позивачем встановлено, що з 22.09.1994р. відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та станом на 11.07.2013р. перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за власним рішенням, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.07.2013р.

Всього за час перебування на обліку в Черкаському районному центрі зайнятості в період з 08.12.2008р. по 16.03.2009р., 09.11.2009р. по 29.03.2010р., з 21.12.2010р. по 01.04.2011р., з 08.11.2011р. по 01.03.2012р. та з 31.12.2012р. по 12.07.2013р. відповідач отримав допомогу по безробіттю в загальному розмірі 33534,30 грн., що підтверджується відповідними довідками та додатками до ПК про прийняті рішення щодо нарахувань та платежі.

Наказом Черкаського районного центру зайнятості №13 від 12.07.2013р. «Про повернення коштів», відповідача зобов'язано повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 33534,30грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач в період виплати йому допомоги по безробіттю був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому позивача має право на стягнення з відповідача коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період з 08.12.2008р. по 16.03.2009р., 09.11.2009р. по 29.03.2010р., з 21.12.2010р. по 01.04.2011р., з 08.11.2011р. по 01.03.2012р. та з 31.12.2012р. по 12.07.2013р. відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 33534,30 грн., перебуваючи на обліку в центрі зайнятості.

Нормами ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону в редакції від 08.05.2014 зазначено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно п.7 ч. 1 ст. 1 Закону зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до позиції, викладеної у ст. 4 Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до пункту 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Пунктом 6.14. визначено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Колегією суддів встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.09.1994 року. З листа Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 15.08.2013 року №6796/17-116 вбачається, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Державній податковій інспекції у м. Черкаси до 27.08.2002 року.

27.08.2002 року він був знятий з обліку як платник єдиного податку, в зв'язку з тим, що вирішив припинити підприємницьку діяльність. Отже, фактично з 2002 року відповідач не мав права вести діяльність, пов'язану з отриманням прибутку, в зв'язку з тим, що був знятий з обліку як платник податку, тобто фактично не мав права виконувати головну функцію підприємництва - отримання прибутку.

Тобто, при перебуванні на обліку в центрі зайнятості з 08.12.2008р. по 16.03.2009р., 09.11.2009р. по 29.03.2010р., з 21.12.2010р. по 01.04.2011р., з 08.11.2011р. по 01.03.2012р. та з 31.12.2012р. по 12.07.2013р. був зареєстрований як суб'єкта підприємницької діяльності, але прибутку не отримував, оскільки підприємницькою діяльністю не займався. На підтвердження даного факту відповідач подав довідку, видану Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, від 16.06.2014 року №18881/23-01-17-0216, де зазначено, що доходу від зайняття підприємницькою діяльністю в оскаржуваний період він не отримував.

Отже, суд першої інстанції помилково встановив той факт, що на момент реєстрації у центрі зайнятості ОСОБА_2, він був зайнятою особою відповідно до ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» та не мав права отримувати допомогу по безробіттю, а сума 33534,30 грн. виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними повинна стягуватися з цієї особи відповідно до законодавства України, оскільки у ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Підсумовуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Черкаського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 01.07.2014 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.