Постанова № 39555788, 26.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р. Справа № 909/215/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 23.05.14р. №815/7/10-09-119

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2014р.

у справі № 909/215/14

за позовом приватного підприємства "ГалКомБуд", м. Івано-Франківськ

до відповідача державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про стягнення 1222325,19 грн. за договором підряду

за участю представників сторін:

від позивача - Пендель О.Я.,

від відповідача - Бурак А.Я.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2014р. у справі №909/215/14 (суддя Ткаченко І.В.) позов приватного підприємства (надалі - ПП) "ГалКомБуд" задоволено частково, стягнуто з державної податкової інспекції (надалі - ДПІ) у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на користь позивача 1222325,19 грн. основного боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що між сторонами був укладений договір підряду, за яким відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт. Сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та визнається відповідачем, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 1222325,19 грн. основного боргу підлягала задоволенню.

Дане рішення оскаржив відповідач, вважає його необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог скаржник послався на те, що згідно п.п.7.7, 8.1 та 8.2 договору підряду, замовник звільняється від відповідальності за несвоєчасну оплату виконаних робіт у випадку, якщо це сталось внаслідок затримки бюджетного фінансування чи внаслідок дії обставин непереборної сили (зокрема, неоголошеної війни, загрози війни, революції).

Позивач вимог ухвали суду від 10.06.2014р. не виконав та не подав відзиву на апеляційну скаргу, проте, оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті та враховуючи положення ст.75 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без письмового відзиву.

Клопотання відповідача №961/7/10-09-119 від 25.06.2014р. про відкладення розгляду справи, яке він обґрунтовує початком виділення з державного бюджету коштів для погашення заборгованості, відхиляється судовою колегією як таке, що не впливає на хід вирішення спору.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

05.10.2012р. між ПП "Галкомбуд" (підрядник) та ДПІ у Рогатинському районі (замовник) було укладено договір підряду № 3 (надалі - договір, а.с. 9-12, 40-165, том 1), відповідно до якого підрядник за завданням замовника зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту адміністративних приміщень ДПІ з влаштуванням дахової паливної по вул. Мухи, 6А, м. Рогатин, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість згідно з умовами даного договору (п.п. 1.1 і 1.2).

За результатами виконаних робіт, сторонами було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) на загальну суму 1410805,60 грн. (а.с. 66-246). Разом з тим, виконані роботи замовник оплатив частково, на суму 188480,41грн., внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 1222325,19 грн.

Несплата відповідачем вказаної суми заборгованості стала підставою для звернення ПП "Галкомбуд" до суду з позовом про її стягнення.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до частини 1 статті 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Пунктом 3.1 договору підряду визначено ціну договору в розмірі 1469352,00 грн. Відповідно до пунктів 4.1 та 4.5 договору, розрахунки між сторонами проводяться на підставі підписаних ними актів здачі-приймання виконаних робіт за типовими формами КБ-2в та КБ-3. Підписання акту приймання фактично виконаних робіт уповноваженими особами замовника та підрядника є підставою для проведення остаточного розрахунку між сторонами.

За змістом п. 10.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р.

Як було зазначено вище, загальна сума згідно підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт становить 1410805,60 грн. грн. Зважаючи на це, після підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, обов'язок підрядника оплатити виконані роботи є таким, що настав. Факт часткового розрахунку між сторонами на суму 188480,41 грн. підтверджується актом звірки розрахунків станом на 27.02.2014р. (а.с. 19, том 1) та розшифровкою виникнення заборгованості станом на 27.02.2014р., наданою відповідачем (а.с. 20, том 2).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з тим, що з матеріалів справи вбачається неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно укладеного договору в частині неповної оплати за ними. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення основної заборгованості в розмірі 1222325,19 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що випливає з положень ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України та з практики Верховного Суду України (постанова від 15.05.2012р. у справі № 11/446). Таким чином, посилання скаржника на п.7.7 договору підряду не береться судом до уваги як таке, що суперечить чинному законодавству України.

Суд апеляційної інстанції також не бере до уваги покликання апелянта на наявність обставин непереборної сили (зокрема, неоголошеної війни, загрози війни, революції). Наводячи в апеляційній скарзі ці доводи, ДПІ в Рогатинському районі жодним чином не конкретизує, які саме обставини непереборної сили мали місце під час виконання сторонами умов договору, не підтверджує наявність таких обставин відповідними доказами та не зазначає, яким чином вони перешкодили відповідачу виконати свої договірні зобов'язання. Зважаючи на це, суд вважає вказані доводи безпідставними.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2014р. у справі №909/215/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 02.07.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Галушко Н.А.