Рішення № 39555713, 18.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2014 Справа № 905/2826/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь», м.Київ, ЄДРПОУ 24559002,

до відповідача 1, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м.Київ, ЄДРПОУ 30115243,

до відповідача 2, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, ЄДРПОУ 33161769,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2, ОСОБА_1, м.Донецьк,

про стягнення 75 570,20 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: Келембет І.І. - за довіреністю;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кремінь», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача 1, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м.Київ, про стягнення суми завданої матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності в розмірі 25 500,00грн., та до відповідача 2, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, в сумі 50 070,20 грн., що разом становить загальний розмір позовних вимог 75 570,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на фактичну сплату страхового відшкодування в сумі 75 570,20 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту №1000313-04-01-10 від 14.10.2010р. потерпілій особі у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.04.2011р., наявність винних дій водія транспортного засобу ІЖ-412 д/н НОМЕР_1 (робітника відповідача 2), відповідальність за яким забезпечена відповідачем 1 на підставі полісу №ВЕ/5175334.

На підтвердження вказаних обставин позивач, зокрема, надав копію договору добровільного страхування наземного транспорту №1000313-04-01-10 від 14.10.2010р. разом з додатками №1-2 до нього; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу потерпілої особи (Volkswagen Touareg д/н НОМЕР_2); посвідчення водія ОСОБА_3; подорожнього листа службового легкового автомобіля потерпілої особи №097160 від 20.04.2011р.; довідки відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Донецька №1289 від 27.04.2011р., постанови Петровського районного суду м.Донецька від 26.05.2011р. по справі №3-709/11; подорожнього листа службового легкового автомобіля серії НОМЕР_6 від 20.04.2011р.; трудової книжки НОМЕР_7 ОСОБА_1; інформації по полісу №ВЕ5175334; заяви на виплату страхового відшкодування №б/н від 21.04.2011р., рахунку №00000000000000001002 від 26.04.2011р.; звіту про оцінку розміру збитків завданого пошкодженням транспортного засобу №01-25/08 від 25.08.2011р. разом з фототаблицею та ремонтною калькуляцією №255 від 24.08.2011р.; страхового акту №10000313-04-01-10/2/01/11 від 28.04.2011р.; платіжного доручення №9325 від 29.04.2011р.; договору на комплексне юридичне обслуговування №б/н від 01.12.2008р.; заяви про страхове відшкодування вих.№822 від 22.03.2012р.; листа вих.№13767 від 25.12.2012р.; досудової вимоги вих.№823 від 22.03.2012р.; документів, що підтверджують правовий статус підприємства.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 12-13, 15, 22, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.993, 1187, 1191, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст.25, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст.22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.4 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992р.

24.04.2014р. означений позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2826/14, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 громадянина України ОСОБА_1.

12.05.2014р. від Петровького районного суду м.Донецька надійшли копії матеріалів справи №3-709/11 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП України.

15.05.2014р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист №7/2-28/12708 від 08.05.2014р. із інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу страхової компанії ПАТ «СГ «ТАС» №ВЕ/5175334.

19.05.2014р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником позивача надано супровідний лист вих.№338 від 19.05.2014р. разом із листом вих.№336 від 19.05.2014р., яким повідомлено про відсутність в проваджені господарських судів України та інших органів справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів. Крім того, зазначено про відсутність інформації щодо існування відносно відповідача провадження у справі про банкрутство. Одночасно, надані письмові пояснення вих.№337 від 19.05.2014р. стосовно проведення ремонту, з яких вбачається, що ремонт пошкодженого транспортного засобу було фактично виконано ТОВ «Преміум Авто Групп», про що долучено копію акту виконаних робіт від 17.05.2011р.

Також, із супровідним листом суду подано копії: свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_8 від 25.05.2012р., сертифікатів суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_9 від 08.07.2008р., НОМЕР_10 від 08.07.2011р., свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_11 від 16.06.2005р., довідки відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Донецька №1289 від 27.04.2011р., акту виконаних робіт №ОО-К-000000000003285 від 17.05.2011р., свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_12 від 09.12.2009р., реєстру рекомендованих листів за 23.03.2012р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 20.05.2014р., у зв'язку із знаходженням судді Кротінової О.В. у відрядженні, справу №905/2826/14 передано на розгляд судді Левшиної Г.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 26.05.2014р., у зв'язку із поверненням судді Кротінової О.В. з відрядження, справу №905/2826/14 передано на розгляд останнього.

18.06.2014р. представником позивача подано клопотання №б/н від 18.06.2014р., яким долучено до матеріалів справи оригінал листа вих.№4716 від 29.04.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.06.2014р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, витребувані документи не надали.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Означені особи про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належного забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14.10.2010р. року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Кремінь» (страховик, нині Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кремінь» згідно статуту підприємства) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1000313-04-01-10 (далі - договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортом, вказаним в договорі страхування, а також з додатковими витратами, які можуть виникнути при настанні страхового випадку, якщо вони є застрахованими за даним договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що застрахованими вважаються засоби наземного транспорту, марка, модель, державний номер та інші характеристики яких зазначаються у додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною, а саме віднесено, зокрема: Volkswagen Touareg, 2009 р.в., номер кузова НОМЕР_3.

Згідно з п.3.1 договору, страхові суми, безумовні франшизи, розміри страхових тарифів, розміри страхових платежів за страхування транспортного засобу, додаткового устаткування, а також загальна страхова сума та загальний розмір страхового платежу за означеним договором страхування та строк його сплати вказані у додатку №1.

Одночасно у додатку №1 до наведеного договору за ризиком «Збитки» безумовна франшиза визначена у розмірі 0,0% від страхової суми.

У відповідності до цього додатку, страховий платіж по транспортному засобу обумовлений у розмірі 27 840,00 грн. та сплачується частинами: 13 920,00 грн. - 29.10.2010р., 13 920,00 грн. - 29.06.2011р.

Строк дії договору, виходячи з положень додатку №1, встановлений з 14.10.2010р. по 13.10.2011р.

За твердженнями позивача, що не спростовані у порядку, встановленому чинним процесуальним законодавством, та інше не вбачається з матеріалів справи, страховий платіж за договором страхування сплачено у повному обсязі.

Згідно з довідкою відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Донецька №1289 від 27.04.2011р., 20.04.2011р. у м.Донецьку, сталась дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобілів ІЖ-412, д/НОМЕР_13 та Volkswagen Touareg, д/НОМЕР_14, внаслідок якої останній отримав механічні пошкодження: передній бампер, передня ліва фара, переднє ліве крило, противнотуманна фара, ходова частина.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та страхувальник перебували у договірних відносинах на час скоєння ДТП.

21.04.2011р. відбулось звернення з боку страхувальника до позивача із заявою №б/н про виплату страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь», виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до звіту №01-25/08 від 25.08.2011р. про оцінку розміру збитків завданого пошкодженням транспортного засобу, проведеного ОСОБА_5 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_8 від 25.05.2012р., сертифікати суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_9 від 08.07.2008р., НОМЕР_10 від 08.07.2011р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_11 від 16.06.2005р.), вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля потерпілої особи без урахування зносу становить 69 601,39грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику у результаті аварійних пошкоджень КТС Volkswagen Touareg, реєстраційній номер НОМЕР_2, на момент оцінки складає 48 475,90 грн.

Відповідно до рахунку ТОВ «Преміум Авто Групп» №00000000000000001002 від 26.04.2011р., а також акту виконаних робіт цього підприємства №ОО-К000000000003285 від 17.05.2011р. вартість відновлювального ремонту та необхідних для цього запчастин загалом складає 75 570,20 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Згідно страхового акту №10000313-04-01-10/2/01/11 від 28.04.2011р., на підставі умов договору страхування, страховому відшкодуванню підлягає сплата суми в розмірі 75 970,20 грн. (згідно розрахунку суми страхового відшкодування 75 570,20 грн. розмір матеріальної шкоди + 400,00грн. витрати на евакуацію транспортного засобу) за банківськими реквізитами ТОВ «Преміум Авто Групп».

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Як свідчить платіжне доручення №9325 від 29.04.2011р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Преміум Авто Групп» в розмірі 75 570,20 грн., з призначенням платежу (мовою оригіналу): «Стр. возм. щогл. с дог. добр. стр. НТ№1000313-04-01-10 от 14.10.10, стр. акт №1000313-04-01-10/2/01/11 от 28.04.11, сч.№00000000000000001002 от 26.04.11, стр. ТОВ «Регион» без ПДВ».

Таким чином, фактично позивачем на рахунок страхувальника за договором добровільного страхування наземного транспорту №1000313-04-01-10 від 14.10.2010р. перераховано суму, в якості страхового відшкодування за означеним спірним страховим випадком, в розмірі 75 570,20 грн. без врахування франшизи з огляду на умови, обумовлені у додатку №1 до цього правочину.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно постанови Петровського районного суду м.Донецька від 26.05.2011р. у справі №3-709/11 громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, що передбачено ст.124 КУпАП України, а саме у зіткненні 20.04.2011р. автомобілів «ІЖ-412», державний номерний знак НОМЕР_1, та «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_2.

Справа містить копії матеріалів справи №3-709/11 Петровького районного суду м.Донецька про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП України.

Приймаючи до уваги дані подорожнього листа службового легкового автомобіля серії НОМЕР_6 від 20.04.2011р. та трудової книжки НОМЕР_7, ОСОБА_1 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди є робітником відокремленого підрозділу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк.

Цивільно-правова відповідальність за транспортним засобом «Іж-412», державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», що підтверджується полісом №ВЕ/5175334, діючий на 20.04.2011р., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 25 500,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля НОМЕР_4, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №1000313-04-01-10 від 14.10.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень ст.35 (п.35.1), ст.36 (п.36.2) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п.36.2).

Заява про страхове відшкодування за вихідним №822 від 22.03.2012р. про виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика, міститься в матеріалах справи (а.с.42).

У листі відповідача 1 вих№13767 від 25.12.2012р. (вх.№94 від 17.01.2013р.) надана відповідь стосовно дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 20.04.2011р., відповідно до якої підтверджено страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля НОМЕР_5 та визначено, що сума страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн. буде перераховано на реквізити вказані в вищенаведеній заяві.

Одночасно, 12.05.2014р. позивачем повторно отримано лист відповідача 1 за вих.№4716 від 29.04.2014р., яким підтверджено намір перерахування суми страхового відшкодування позивачу у розмірі 25 500,00 грн. на реквізити останнього.

Разом з цим, фактичні обставини свідчать про невиконання наведеного відповідачем 1 та відсутність відшкодування позивачу суми в розмірі 25 500,00 грн.

Дане у порядку встановленому приписами чинного господарського процесуального законодавства України не спростовано, інше з матеріалів справи не вбачається.

Частина перша ст.1172 Цивільного кодексу України встановлює підстави для відшкодування шкоди юридичною особою, якщо шкоду завдано її працівником при виконанні трудових обов'язків. Перебування водія, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, негативним наслідком якого є матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля НОМЕР_4, у трудових відносинах з відповідачем 2 Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія», встановлено судом.

Положеннями ст.1194 Цивільного кодексу України врегульовано, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, наявність полісу страхування цивільної відповідальності відповідача 2, як власника транспортного засобу з встановленим лімітом відшкодування, враховуючи положення ст.ст.1172, 1194 Цивільного кодексу України, дає підстави для відшкодування заподіяної шкоди як страховиком, так і Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» у розмірах, що перевищують розміри страхової виплати.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити на наступному. В силу приписів ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Свідоцтвом №100275260 підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Авто Групп», зареєстровано як платник податку на додану вартість, дата реєстрації - 09.12.2009р., відомості щодо анулювання реєстрації відсутні.

Так, зважаючи на викладене та наведені норми матеріального права, а також враховуючи правову природу регресу та здійснення фактичної виплати страхового відшкодування страхувальнику безпосередньо на рахунок станції технічного обслуговування у розмірі 75 570,20 грн., а остання, у свою чергу, є суб'єктом оподаткування зі сплати податку на додану вартість, сума наведеного податку правомірно врахована у суму відшкодування третій особі шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу.

За таких обставин, враховуючи, що позивач здійснив страхування потерпілої особи та здійснив виплату страхового відшкодування, та, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, вимоги про стягнення з відповідача 1 в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 25 500,00 грн., у межах встановленого ліміту, та різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою відповідно реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, в розмірі 50 070,20 грн. із відповідача 2, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 27, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь», м.Київ, до відповідача 1, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м.Київ, про стягнення суми завданої матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності в розмірі 25 500,00грн., та до відповідача 2, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, в сумі 50 070,20 грн., що разом становить загальний розмір позовних вимог 75 570,20 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м.Київ, Святошинський район, пр-т.Перемоги, б.65, ЄДРПОУ 30115243, банківські реквізити не визначено) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь» (01021, м.Київ, Печерський район, вул.Інститутська, б.19Б, кімната 33, ЄДРПОУ 24559002, банківські реквізити не визначено) 25 500,00 грн. суми завданої матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності та судовий збір в розмірі 616,49 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, б.63, ЄДРПОУ 33161769, банківські реквізити не визначено) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь» (01021, м.Київ, Печерський район, вул.Інститутська, б.19Б, кімната 33, ЄДРПОУ 24559002, банківські реквізити не визначено) 50 070,20 грн. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі та судовий збір в розмірі 1 210,51 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В судовому засіданні 18.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7.Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2014р.

Суддя О.В. Кротінова