Ухвала суду № 39555711, 23.06.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

23 червня 2014 року Справа № 915/161/14

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі Куліненко А.І.,

за участю представників учасників процесу:

від кредитора: Макарова А.В. - довіреність № 3597/01 від 02.04.2013 р.,

ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий Безабчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву

кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (фактична адреса: 54018, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 55-є, ідентифікаційний код 20876125)

до банкрута: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (54025, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

ліквідатор: арбітражний керуючий Безабчук Алла Володимирівна (свідоцтво № НОМЕР_2 від 20.02.2013 р., 54030, АДРЕСА_2

про визнання кредиторських вимог у сумі 436,38 грн.

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.04.2014 р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) визнано банкрутом у порядку ст. ст. 37-41, 90-91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Безабчук Аллу Володимирівну.

Відповідно до вимог Положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 16, повідомлення про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 10.04.2014 р. за № 2505.

23.05.2014 р. до суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва) № 5368/08 від 22.05.2014 р. про визнання кредиторських вимог у сумі 436,38 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2014 р. заяву кредитора прийнято та призначено до розгляду на 23.06.2014 р., зобов'язано ліквідатора банкрута подати суду письмовий відзив по суті заяви та докази, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору про результати розгляду грошових вимог.

02.06.2014 р. від ліквідатора банкрута до суду надійшов відзив № 01-34/305 від 29.05.2014 р., згідно якого вона визнає заявлені вимоги в повному обсязі та просить включити їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

23.06.2014 р. у засідання з'явилася представник кредитора - Макарова А.В., яка підтримала заяву в повному обсязі.

Ліквідатор банкрута також з'явилася у засідання, визнала вказані вимоги УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва в сумі 436,38 грн. у повному обсязі, вважаючи за необхідне включити їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів ФОП ОСОБА_3 як такі, що являються штрафними санкціями.

Розглянувши матеріали заяви кредитора, заслухавши пояснення представника кредитора та ліквідатора, суд дійшов висновку про визнання заявлених кредиторських вимог, на підставі наступного.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

У частині 8 ст. 91 Закону про банкрутство зазначено, що офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог до банкрута, який не може перевищувати двох місяців.

Абзацом 6 пункту 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)" (із змінами) встановлено, що розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону про банкрутство розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

У абзаці 1 ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство вказано, що вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 92 Закону про банкрутство господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною восьмою статті 91 цього Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.

До задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на спеціальний банківський рахунок, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи - підприємця; вимоги громадян, перед якими фізична особа - підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані у цьому Фонді у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вимоги щодо стягнення аліментів; розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

у третю чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги.

За недостатності коштів для задоволення у повному обсязі всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їхніх вимог.

Таким чином, положення ст. 92 Закону про банкрутство не містять вказівки на четверту чергу задоволення вимог до боржника - фізичної особи - підприємця. А тому твердження ліквідатора щодо включення вимог УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва до четвертої черги являється помилковим та не відповідає приписам ст. 92 Закону про банкрутство. На підставі ч. 2 ст. 92 Закону про банкрутство ці вимоги слід відносити до третьої черги.

Згідно заяви кредитора, ФОП ОСОБА_3 має заборгованість перед УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва в сумі 436,38 грн.

Заявлені вимоги, наведені у розрахунку, підтверджуються наступними документами: актом від 03.06.2013 р. № 52 про результати позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 22.10.2007 р. до 30.04.2013 р.; рішенням № 2077 від 03.06.2013 р. про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок; рішенням № 414 від 03.06.2013 р. про застосування фінансових санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків.

Приймаючи до уваги вищенаведене, заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва в сумі 436,38 грн. підтверджена належними доказами, що містяться у матеріалах справи.

При цьому, судом досліджено, що вказані грошові вимоги виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство та заявлені до суду в строк, встановлений для їх пред'явлення.

За таких обставин, суд визнає заявлені вимоги УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва повністю у сумі 436,38 грн. із встановленням порядку їх задоволення у третю чергу.

Керуючись ст. ст. 1, 23, 38, 41, 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Визнати грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (ідентифікаційний код 20876125) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) повністю у сумі 436,38 грн. із встановленням порядку їх задоволення у третю чергу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку згідно ст. ст. 91, 93, 106 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суддя В.С. Адаховська