Рішення № 39555011, 02.07.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/69/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2014 Справа № 908/2051/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - не з'явився; від відповідача - Білова О.А., довіреність № 180 від 01.07.2014 р.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2051/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.», м. Сквирка Київської області (скорочено ТОВ «Украгросервіс Т.О.В.»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЗАПОВІТ», м. Гуляйполе Запорізької області (скорочено ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ»);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 17.06.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження у справі 31/69/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 02.07.2014 р.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні було прийнято рішення.

Сутність спору:

ТОВ «Украгросервіс Т.О.В.» звернулося з позовом про стягнення з ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ» заборгованості в сумі 419077,6 грн., з якої 145881,93 грн. основний борг, 15561,11 грн. пеня, 46164,58 грн. штраф та 211469,98 грн. сума процентів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за отриману продукцію за видатковою накладною №472 від 21.08.2012 р. відповідач у визначений Специфікацією №1 строк, в повному обсязі не розрахувався. В обґрунтування позову посилається на ч. 1 ст. 189, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 530, 610-612 ЦК України ст. ст. 1, 54 ГПК України та умови Договору поставки №53КНБО від 20.08.2012 р.

Клопотанням за вхідним номером 0906/14319 від 01.07.2014 р. представник позивача просить суд розгляд справи відкласти через неможливість бути присутнім у судовому засіданні, яке судом відхиляється як необґрунтоване.

ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ», відповідач у справі, у відзиву на позовну заяву №181 від 01.07.2014 р. заборгованість в сумі 145881,93 грн. визнає та заперечує проти стягнення штрафних санкцій. Звертає увагу суду на те, що п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду зменшувати розмір неустойки, штрафу та пені, які підлягають стягненню.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи, викладені у відзиві підтримує в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2012 р. між ТОВ «Украгросервіс Т.О.В.» (Постачальник, позивач у справі) та ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ» (Покупець, відповідач у справі) було укладено Договір поставки №5ЗНБО (надалі - Договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки, у строки, зумовлені Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал (надалі товар або насіння), та хімічні засоби захисту рослин (надалі товар або препарат), а Покупець зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, та сплатити ціну товару відповідно до умов Договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними частинами. Ціна товару, що вказана в Специфікаціях, визначена на дату укладання Договору (п. 2.1 Договору поставки).

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки, вартість Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

Умови поставки та прийняття товару визначено розділом 4 вказаного Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору поставки, Покупець зобов'язується оплатити Продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях.

Відповідальність сторін визначено у розділі 7 даного Договору.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії Договору не звільняє Покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися не виконаними (п. 8.1 Договору поставки).

В позовній заяві позивач вказує, що відповідачем згідно Специфікації №1, що є невід'ємною частиною Договору поставки за видатковою накладною №472 від 21.08.2012 р. було отримано товару на суму 153881,93 грн. Взяті зобов'язання щодо оплати за отриманий товар відповідач сплатив частково в сумі 8000 грн.

Предметом судового розгляду по даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки в сумі 145881,93 грн. та штрафних санкцій на загальну суму 273195,67 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж …

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отримання відповідачем товару від позивача на суму 153881,93 грн., підтверджується видатковою накладною №472 від 21.08.2012 р., підписаною уповноваженим представником відповідача та скріпленою печаткою юридичної особи, та довіреністю №139 від 21.08.2012 р. Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Специфікації №1 від 20.08.2012 р., оплата товару здійснюється Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 15.07.2013 р.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взяті відповідачем зобов'язання щодо оплати у строк, визначений Специфікацією №1 від 20.08.2012 р. належним чином не виконано (сплачено частково в сумі 8000 грн.), що підтверджується копією банківської виписки станом на 20.08.2013 р. Заборгованість в сумі в сумі 145881,93 грн. на час розгляду справи в суді відповідачем не заперечується.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 145881,93 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Позивачем окрім стягнення боргу заявлено також вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 15561,11 грн. за період з 16.07.2013 р. по 01.05.2014 р., штрафу в сумі 46164,58 грн. та 211469,98 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.1.5 Договору поставки сторони визначили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, з урахуванням вищезазначених вимог законодавства, та дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 9775,27 грн. (2033,54 грн. з розрахунку 153991,93 грн. за період з 16.07.2013 р. по 20.08.2013 р та 7741,73 грн. із розрахунку суми 145881,93 грн. за період з 21.08.2013 р. по 16.01.2014 р.).

Стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 7.1.5 Договору поставки в сумі 46164,58 грн. підлягає задоволенню з огляду на встановлений факт порушення у вигляді прострочення платежу понад 30 календарних днів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За приписами п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши обставини порушення відповідачем зобов'язання з оплати за Договором поставки та приймаючи до уваги причини, що спричинили збитковість в аграрному секторі, і як результат низькі фінансові та економічні показники, що стали причиною неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також факт настання форс-мажорних обставин, які зафіксовані в висновку торгово-промислової палати України №2146/05-4, суд прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру штрафу на 50 % заявленої суми.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 23082,29 грн.

Стосовно вимоги про стягнення 211469,98 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а в силу частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Передбачені пунктом 7.1.8 Договору поставки проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення за формулою СП = (СПП Ч 0,5% Ч Д):100, де СПП - сума простроченого платежу, Д- кількість календарних днів простроченого платежу своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені.

Так, частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.1.5 Договору поставки позивачем у даній справі вже було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, яку судом задоволено.

Нарахування ще одних процентів за цей же період, за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем, не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а відтак суд відмовляє у вимозі про стягнення з відповідача 211469,98 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. (Наведена правова позиція викладена в п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. №01-06/646/2014).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЗАПОВІТ» (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вулиця Спортивна, буд. 32, код ЄДР 30733132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» (09000, Київська область, м. Сквира, вулиця Щорса, буд. 100, код ЄДР 37349109) заборгованість в сумі 145881 (сто сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 93 коп., пеню в сумі 9775 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 27 коп., штраф в розмірі 23082 (двадцять три тисячі вісімдесят дві) грн. 29 коп. та судовий збір в розмірі 4345 (чотири тисячі триста сорок п'ять) грн. 12 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 02.07.2014 р.

Суддя В.М. Хуторной