Рішення № 39555006, 23.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2014 Справа № 905/7852/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О., суддів Осадчої О.М., Довгалюк В.О.,

при секретарі судового засідання Рудюк Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, м. Донецьк

в інтересах держави в особі органу центральної виконавчої влади Міністерства оборони України, Військової частини А4176

до Державного підприємства «Артемсіль», м. Соледар, Донецька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська, м. Луганськ

про визнання договору №112-19 від 15.12.2009р. щодо спільного використання технологічних мереж недійсним та застосування реституції,

за участю представників:

Прокурор: не з'явився,

від позивача 1: не з'явився,

від позивача 2: Шляхової О.В. за довір. від 26.11.2013р.,

Шкуренко А.А. за довір. від 26.01.2013р.,

від відповідача: Якушев Ю.В. за довір. від 05.12.2013р.,

від третьої особи: не з'явився,

посадова особа: Гаврилов Є.В., за довір. від 08.01.2014р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Донецька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі органу центральної виконавчої влади Міністерства оборони України, Військової частини А4176 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Артемсіль» про визнання договору № 112-19 від 15.12.2009р. щодо спільного використання технологічних мереж недійсним та застосування реституції, а саме: повернення з боку ДП «Артемсіль» суми 11408, 07 грн., яка сплачена за договором №112-19 від 15.12.2009р.

Правовою підставою визнання договору недійсним прокурор під час розгляду справи вважає норми пунктів 1.4, 1.5, 1.7 Правила користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910 «Про внесення змін до Правил користування електричною енергією»).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір щодо спільного використання технологічних мереж № 112-19 від 15.12.2009р. не відповідає вимогам законодавства, оскільки сторони не мали жодних підстав укладати вищевказаний договір через необхідність укладання такого договору між відповідачем та ПАТ «Донецькобленерго». Просив визнати вищевказаний договір недійсним та повернути з боку відповідача суму у розмірі 11408, 07 грн., яка сплачена за договором №112-19 від 15.12.2009 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.01.2014р., справу № 905/7852/13 передано на розгляд судовій колегії у складі: головуючий суддя О.О. Кучерява, судді Ю.В. Макарова, О.М. Шилова.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.01.2014р. залучено до участі у справі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Розпорядженням голови господарського суду донецької області від 03.03.2014р. змінено склад судової колегії по справі №905/7852/13, суддю Ю.В. Макарову замінено на суддю Ю.С. Нестеренко.

Ухвалою суду від 03.03.2014р. задоволено клопотання прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України та викликано у судове засідання посадову особу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики для надання пояснень по справі.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 17.04.2014р. замінено склад судової колегії по справі №905/7852/13, а саме: суддю О.М. Шилову замінено на суддю А.М. Осадчу.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 19.06.2014р. замінено склад судової колегії по справі, суддю Ю.В. Макарову замінено на суддю В.О. Довгалюк.

02 червня 2014 року від військової частини А4176 через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив визнати договір №112-19 від 15.12.2009р. недійсним та застосувати реституцію, а саме повернути з боку ДП «Артемсіль» суми 11408, 07 грн., сплаченої за спірним договором на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська.

Ухвалою господарського суду від 19 червня 2014 року задоволено заяву Військової частини А4176 від 18.06.2014р. про участь в судовому засіданні 23.06.204р. в режимі відеоконференції.

Представник позивача - Міністерство оборони України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Через канцелярію суду надав письмове пояснення у якому із посиланням на лист №27/11-01-12 від 27.01.2012р. зазначив, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки договір на спільне використання технологічних мереж мав бути укладений із ПАТ «Донецькобленерго». Зазначив, що відповідачем вчинені дії щодо визнання обов'язку про приведення форми договору пунктам 1.4,1.5 ПКЕЕ, а тому строк позовної давності переривається. Також, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача - Військової частини А4176, підтримали наданий прокурором позов, у судовому засіданні надані пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи. Зазначили, що відповідач не мав ліцензії НКРЄ на передачу електричної енергії своїми місцевими локальними електромережами та в супереч вимогам п. 1.4 ПКЕЕ, примусило військову частину укласти спірний договір, що призвело до незаконного використання бюджетних коштів з боку відповідача. Крім того, представник військової частини наполягав, що договір щодо спільного використання технологічних мереж мав бути укладений із ПАТ «Донецькобленерго», а укладений між сторонами спірний договір фактично не виконувався та в супереч п. 6.18 ПКЕЕ взагалі був не узгоджений із постачальником електричної енергії, а розрахунки за спірним договором мали бути узгоджені із НКРЕ. Також, посилався на приписи п. 1.4 Правил ПКЕЕ, в яких зазначено про необхідність укладання саме договору про технічне забезпечення електропостачання, за який не передбачено ніяких проплат, а не спірного договору, тому вважав порушеними норми ст.ст. 203, 215, 216, 230 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України.

Щодо заявленого відповідачем строку позовної давності, зазначив, що протягом 2012-2013 років військова частина А4176 приймала заходи на отримання від ДП «Артемсіль» щодо визнання спірного договору недійсним та повернення коштів, сплачених за договором. На думку позивача, строки, встановлені ст. 261 Цивільного кодексу України дотримані.

Також, в судовому засіданні представники позивача надали клопотання про витребування доказів, а саме просили витребувати у ПАТ ДТЕК «Донецькобленерго» довідку про розмір середньомісячного обсягу передачі електричної енергії мережами ДП «Артемсіль» іншим суб'єктам господарювання у 2008-2009 роках.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги законодавства при укладенні спірного договору щодо спільного використання технологічних мереж сторонами порушені не були, договір виконувався сторонами належним чином. Просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Посадова особа відділу НКРЕ у Донецькій області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики надав пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях. Зазначив, що відповідно до вимог Постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910 «Про внесення змін до Правил користування електричною енергією» (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005р. за №1399/11679) ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ДП «Артемсіль» мали привести свої дії до вимог законодавства україни шляхом укладення договору щодо спільного використання електричних мереж до 30.11.2010р.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

За клопотанням представника позивача судовий процес здійснювався в режимі відеоконференції.

Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

Донецькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України проведено перевірку Військової частини А4176 та встановлено факт укладання між Державним підприємством «Артемсіль» та перевіреною військовою частиною укладання договору про спільне використання технологічних мереж № 112-19 від 15 грудня 2009 року (надалі по тексту - договір).

За умовами договору Державне підприємство «Артемсіль» (Власник мереж), зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Військовій частині А4176 (Користувач) до використання, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Сторони зобов'язуються виконувати інші умови договору, визначені цим Договором та додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами. (пункт 1.1 договору).

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затверджені в установленому порядку.

Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку «Однолінійна схема». Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору власник мереж має право на відшкодування частини (відповідно до обсягу переданої користувачу електричної енергії) витрат на утримання електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії Користувачу.

Користувач, в свою чергу, відповідно до пункту 4.1 договору зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що цей договір укладається на термін до 31.12.2010р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд, так і надалі. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2011 року між Основним споживачем електричної енергії - ДП «Артемсіль») та Субспоживачем - Військовою частиною А4176 з одного боку та платником - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська укладений договір №11219-2011 за умовами якого платник приймає на себе виконання обовязку Субспоживача з оплати за спільне використання технологічної мережі основного споживача, оплати сум на відшкодування збитків та пені, за договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 15 грудня 2009 року №112-19, укладений між Основним споживачем електричної енергії та Субспоживачем, а Основний споживач електричної енергії зобов'язується прийняти виконане Платником.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє протягом строку дії договору №112-19 від 15 грудня 2009 року до 31 грудня 2011 року. (пункт 5 договору №11219-2011).

На виконання умов договору сторонами складалися акти надання-приймання послуг по передачі електроенергії та виставлялись рахунки.

Додатками № 1-5 до Договору встановлено Акти розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін.

Позивач листом № 2307 від 19.12.2011р. звернувся до Центральних електричних мереж ПАТ «Донецькобленерго» із вимогою щодо роз'яснення законності укладення спірного договору згідно ПКЕЕ.

ВАТ «Донецькобленерго» в особі Центральних електричних мереж листом від 16.01.2012р. № 14-12 надало відповідь, у якій зазначило, що основний споживач не має право відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензійну діяльність на закріпленій території в укладенні (Переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у випадку дотримання ним вимог даних Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача у передбачених цими Правилами випадках.

Листом № 224 від 09.02.2012р. позивач звернувся до Донецького територіального представництва НКРЕ України із вимогою щодо роз'яснення законності укладення договору про спільне використання технологічних мереж згідно ПКЕЕ.

НКРЕ України в особі Донецького територіального представництва 10.02.2012р. надало відповідь №30-4-18/100 в якій зазначило, що позивач повинен укласти із відповідачем договір про технічне забезпечення електроспоживання споживача, який не передбачає ніяких проплат, за виключенням плати за перетікання реактивної електроенергії. У той же час ПАТ «Донецькобленерго», як електропередавальна організація, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, повинна укласти із позивачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж для постачання споживачам електричної енергії, з оплатою кошторису витрат основного споживача відповідно до постанови НКРЕ від 12.06.2008р. №691.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2013 року між Державним підприємством «Артемсіль» (Основний споживач електричної енергії) та Військовою частиною А4176 (Субспоживачем) укладено додаткову угоду до договору, за умовами якої у зв'язку з укладанням Договору про спільне використання технологічних мереж від 01 липня 2013 року №14с.в./196-19 між ДП «Артемсіль» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» вважати Договір про спільне використання технологічних мереж від 15 грудня 2009 року №112-19 між ДП «Артемсіль» та військовою частиною А4176 таким, що втрачає чинність та припиняє дію з 01 липня 2013 року (пункт 1 додаткової угоди).

Позивачем листом №2018 від 25.09.2013р. надіслано до Донецького територіального представництва НКРЕ України ряд питань, а саме: відповідність вимогам ПКЕЕ договорів щодо спільного використання технологічних мереж основного споживача між позивачем та відповідачем; законність нарахування оплати обґрунтованих витрат на передачу електричної енергії від відповідача до позивача та відповідність вимогам керівних документів; кому фактично надавалась послуга щодо спільного використання технологічних мереж основного споживача згідно однолінійної схеми надання доступу до місцевої (локальної) електромережі субспоживача.

НКРЕ України в особі Донецького територіального представництва в листі від 03.10.2013р. № 30-04-18/818 розглянувши звернення повідомило, що електроустановки основного споживача перебувають на закріпленій території ПАТ «Донецькобленерго». Електропередавальна організація ПАТ «Донецькобленерго», яка здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріплених територій здійснення ліцензованої діяльності забезпечують пере5дачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій, на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Договір про спільне використання технологічних електричних мереж має бути укладений між ПАТ «Донецькобленерго» та основним споживачем відповідно до встановленої Правилами процедури, оскільки технологічні електричні мережі основного споживача перебувають на території здійснення ліцензованої діяльності ПАТ «Донецькобленерго». Основний споживач не має жодних підстав стягувати плату за спільне використання своїх технологічних електричних мереж.

Позивач у листі №2114 від 04.10.2013п. просив ПАТ «Донецькобленерго» підтвердити, що він є субспоживачем основного споживача відповідно до схеми електропостачання позивача.

ПАТ «Донецькобленерго» у листі №1957 від 04.10.2013р. підтвердило, що позивач є субспоживачем ДП «Артемсіль».

Суд зазначає, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

При зверненні до суду з позовом про визнання договору про спільне використання технологічних мереж недійсним, позивач посилається на те, що договір укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме п. 1.4., 1.5. ПКЕЕ, а саме замість договору про спільне використання технологічних електричних мереж, мав бути укладений договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та відповідач ввів в оману позивача щодо необхідності укладення саме спірного договору.

Судом встановлено, що на час укладання спірного договору щодо спільного використання технологічних мереж останні зміни до Правила користування електричною енергією були внесені в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910 «Про внесення змін до Правил користування електричною енергією» (набрала чинності 29.11.2005р., із змінами від 25 грудня 2008 року №1449).

Відповідно до приписів п. 1.2 ПКЕЕ (в редакції Постанови НКРЕ від 25.12.2008р. №1449) договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації.

Субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Згідно із пунктом 1.4. ПКЕЕ точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

У разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача. (пункт 1.5 ПКЕЕ).

Пунктом 1.7 ПКЕЕ встановлено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

Як вбачається із змісту п. 1.10. ПКЕЕ Електропередавальна організація не має права відмовити в передачі електричної енергії постачальникам електричної енергії, у приєднанні до її мереж інших електропередавальних організацій або замовників за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів.

Електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Враховуючи дату набрання чинності Постанови НКРЕ від 17 жовтня 2005 року № 910 та строків, встановлених пунктом 1.10 ПКЕЕ, власник електричних мереж та електропередавальна організація мали привести свої дії до вимог законодавства до 30 листопада 2010 року, шляхом укладання договору щодо спільного використання електричних мереж.

Таким чином, правовідносини між ДП «Артемсіль» та Військовою частиною А4176 повинні регулюватися договором про технічне забезпечення електропостачання споживача, що дає підстави вважати договір від 15.12.2009р №112-19 таким, що не відповідає вимогам ПКЕЕ (у редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910, чинної на момент укладення спірного договору).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, стаття 203 ЦК України встановлює перелік вимог, яким повинен відповідати правочин для набрання їм чинності, тобто юридичної сили.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем доведено суду обґрунтовані правові підстави щодо невідповідності укладеного договору вимогам чинного законодавства, що мало б наслідком його недійсність.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив застосувати строки строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. ст. 256,257, ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд вважає, що до позовних вимог визнання договору недійсним застосовується трирічний строк позовної давності.

В абзаці 2 п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого про особу, яка його порушила.

З аналізу наведених вище правових норм та з огляду на характер спору, що виник між сторонами вбачається, що днем початку перебігу строку позовної давності є день, наступний після дня укладення сторонами спірного договору, тобто - 16 грудня 2009 року. З цього ж моменту у позивача виникло право звернення до суду з вимогою про визнання недійсним вказаного Договору. Відповідно трирічний строк для звернення до суду з даним позовом сплинув 17 грудня 2012 року.

Судом встановлено, що позивач при укладенні договору був ознайомлений з умовами договору, окрім цього, строни приступили до виконання зазначеного договору згідно з умовами, які були визначені при укладенні даного договору.

Згідно із поштовим штемпелем на конверті, позов надіслано до господарського суду 05 листопада 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Згідно із пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. №10 початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Судом не приймаються посилання позивача на лист відповідача від 27 січня 2012 року №27/11-01-12 як на підставу для переривання перебігу строку позовною давності, з огляду на відсутність обставин, пов'язаних із вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого обов'язку щодо укладання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Під час судового процесу по даній справі прокурором не доведені суду обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи трудностями для своєчасного вчинення ним у справі процесуальних дій (звернення з позовом до суду).

Заяв про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не надходило. Доказів причин поважності пропуску строку позовної давності до суду не надано.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стосовно позовних вимог про застосування реституції та повернення суми у розмірі 11408, 07 грн., яка сплачена за договором №112-19 від 15.12.2009 року необхідно зазначити наступне.

Так, зі змісту договору про про спільне використання технологічних мереж випливає, що зобов'язання за цим догором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (користування електроенергією).

Частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі, правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

З наведених вище обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання представника позивача про витребування доказів у ПАТ ДТЕК «Донецькобленерго», а саме довідки про розмір середньомісячного обсягу передачі електричної енергії мережами ДП «Артемсіль» іншим суб'єктам господарювання у 2008-2009 роках суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не надано жодних доказів неможливості самостійно надати документи, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача від 23 червня 2014 року про витребування доказів.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір не підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі органу центральної виконавчої влади Міністерства оборони України, Військової частини А4176 до Державного підприємства «Артемсіль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська про визнання договору №112-19 від 15.12.2009р. щодо спільного використання технологічних мереж недійсним та застосування реституції - відмовити.

У судовому засіданні 23 червня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 01 липня 2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя О.О. Кучерява

Суддя А.М. Осадча

Суддя В.О. Довгалюк