Рішення № 39554869, 25.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5322/14 25.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Поляков"

до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна"

про стягнення 173 443,82 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Іванченко І.М. за довіреністю № 313 від 23.08.2013 р.;

Харченко О.М. - за довіреністю № 300 від 23.08.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Поляков" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (далі - відповідач) про стягнення 284 802,98 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. порушено провадження у справі № 910/5322/14, розгляд справи призначено на 23.04.2014 р.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача суму боргу за поставлений товар в розмірі 222 022,49 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 696,06 грн. Заява мотивована тим, що при складанні позовної заяви позивач не врахував всі розрахункові операції між сторонами.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 23.04.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 27.05.2014 р.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на його користь 214 569,53 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 696,06 грн., мотивовану тим, що відповідач здійснив часткове повернення товару.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.05.2014 р. проти задоволення позовних вимог заперечив та подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/5322/14 на п'ятнадцять днів у відповідності до приписів ст. 69 ГПК України, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено в судовому засіданні перерву до 06.06.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.06.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/5322/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2014 р. суддею Любченко М.О. прийнято до свого провадження справу № 910/5322/14 та призначено її розгляд на 18.06.2014 р.

06.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 173 443,82 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 5 696,06 грн. Заява мотивована тим, що відповідач здійснив додаткове погашення боргу.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 910/5322/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. справу № 910/5322/14 прийнято до провадження суддею Ломакою В.С., її розгляд призначено на 18.06.2014 р.

У судовому засіданні 18.06.2014 р. представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням поданої ним 06.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 18.06.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.06.2014 р.

25.06.2014 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано додаткові документи у справі та клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

У судовому засіданні 25.06.2014 р. представники позивача відмовились від поданого 25.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про призначення судової експертизи, позовні вимоги підтримали, з урахуванням поданої 06.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Судом прийнято відмову представників позивача від означеного клопотання.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Під час розгляду справи судом на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно з Інформаційним ресурсом «Пошук даних у ЄДР» (режим доступу - http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), встановлено, що місцезнаходженням відповідача є інша адреса, ніж та, що зазначена в позовній заяві, а саме: на 23.04.2014 р. юридичною адресою Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» є: 69500, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Східна, будинок 3.

Водночас, станом на дату подачі позову до суду та дату порушення провадження у справі № 910/5322/14 відповідач був зареєстрований за адресою: 03022, місто Київ, вулиця Васильківська, 34.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Враховуючи зазначене, суд розглядає даний спір по суті.

У судовому засіданні 25.06.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2004 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір на реалізацію продукції № 879, відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначених Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару продавця покупцю та є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна на товар вказується у накладних продавця, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Згідно із п. 7 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 10.01.2006 р.; якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії Договору не менш як за тридцять календарних днів до запланованої дати припинення його дії, Договір вважається переукладеним на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Також, 30.05.2012 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до спірного Договору, п. 3.2. якої передбачено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару на протязі 21 банківського дня від дня передання товару від продавця до покупця. При цьому, сторони домовились, що оплата продукції: ТМ «Ротфронт», ТМ «Бабаевский», ТМ «Красный Октябрь», ТМ «Господарочка», ТМ «Ярмарка», ТМ «Palazza Bandiella» проводиться протягом 45 календарних днів з моменту передачі товару від продавця до покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, який в порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем.

При цьому, 31.03.2014 р. сторонами було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої вони погодили наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором на реалізацію продукції № 879 від 03.09.2004 р. з зарахуванням взаємозаліку у розмірі 222 002,49 грн. В подальшому сторони проводять розрахунки у відповідності та на умовах положень визначених, зокрема Договором на реалізацію продукції № 879 від 03.09.2004 р.

В даному випадку, суд враховує, що у встановленому чинним законодавством порядку Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2014 р. недійсною не визнавалась, а її зміст, на думку суду, не суперечить актам цивільного законодавства, у зв'язку з чим вона породжує для її сторін відповідні права та обов'язки, нею визначені.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

В свою чергу, вже після порушення провадження у справі, відповідачем було повернуто товар на загальну суму 48 558,67 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення): № КК-0003810 від 26.04.2014 р. на суму 7 432,96 грн., № КК-0003898 від 07.05.2014 р. на суму 4 786,53 грн., № КК-0003897 від 07.05.2014 р. на суму 2 958,11 грн., № КК-0003890 від 07.05.2014 р. на суму 225,54 грн., № КК-0003895 від 07.05.2014 р. на суму 215,28 грн., № КК-0003889 від 07.05.2014 р. на суму 3 265,03 грн., № КК-0003836 від 07.05.2014 р. на суму 9 650,70 грн., № КК-0003837 від 06.05.2014 р. на суму 1 679,14 грн., № КК-0003838 від 01.05.2014 р. на суму 18 345,38 грн.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого та не повернутого товару належним чином повністю не виконав, внаслідок чого за ним станом на момент розгляду цього спору рахується 173 443,82 грн. заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, як зазначалось вище, сторони передбачили, що покупець оплачує грошові кошти за поставлений товар на протязі 21 банківського дня від дня передання товару від продавця до покупця (оплата продукції: ТМ «Ротфронт», ТМ «Бабаевский», ТМ «Красный Октябрь», ТМ «Господарочка», ТМ «Ярмарка», ТМ «Palazza Bandiella» проводиться протягом 45 календарних днів з моменту передачі товару від продавця до покупця).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

При цьому, в частині позовних вимог, які було зменшено внаслідок повернення відповідачем товару після подачі позивачем даного позову до суду та проведення зарахування зустрічних вимог, судовий збір також покладається на відповідача, оскільки спір в цій частині було передано на вирішення суду саме з вини відповідача.

Так, відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (69500, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Східна, будинок 3, код ЄДРПОУ 30725116) на користь Приватного підприємство "Торговий Дім Поляков" (18005, місто Черкаси, вулиця Чехова, будинок 41, код ЄДРПОУ 32155596) 173 443 (сто сімдесят три тисячі чотириста сорок три) грн. 82 коп. основного боргу та 5 696 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 06 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2014 р.

Суддя В.С. Ломака