Рішення № 39554729, 24.06.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 Справа № 917/647/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", вул. Г.Андрющенка, 4-Г, м. Київ, 01135

до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", вул. Київська, 8, м. Кременчук, 39631

про стягнення 143 529,70 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Погодіна Н.М., довіреність № 021895 від 02.01.2014 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 07.02.2001р.;

від відповідача: не з'явилися.

24.06.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" 143 529,70 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 18.10.2012 р. Договору банківського вкладу (депозиту) № 1, з яких : 142 965,67 грн. вартість вкладу з нарахованими відсотками, 458,27 грн. пеня за період з 20.03.2014 р. по 28.03.2014 р., 105,76 грн. три проценти річних за період з 20.03.2014 р. по 28.03.2014 р..

Відповідач представництво у судове засідання втретє не забезпечив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач надав суду відзив вх. № 7193 від 05.06.2014 р., за мотивами якого проти позову заперечує та просить суд розглянути дану справу за відсутності його представників.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Позивач надав суду заяву № 2047/8 від 02.06.2014 р. (вх. № 7202 від 05.06.2014 р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 164 865,41 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 18.10.2012 р. Договору банківського вкладу (депозиту) № 1, з яких : 146 956,55 грн. вартість вкладу (еквівалент 12 480,39 доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на 02.06.2014 р.), 12 326,54 грн. відсотки (еквівалент 1 037,80 доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на 02.06.2014 р.), 5 582,32 грн. пеня за період з 20.03.2014 р. по 02.06.2014 р., 989,77 грн. три проценти річних за період з 20.03.2014 р. по 02.06.2014 р.. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.06.2014 р. про відкладення розгляду даної справи, вищезазначену заяву було прийнято до розгляду в цьому позовному провадженні.

В подальшому позивач надав суду заяву № 2214/8 від 19.06.2014 р. (вх. № 8137 від 24.06.2014 р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 168 387,04 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 18.10.2012 р. Договору банківського вкладу (депозиту) № 1, з яких : 147 891,08 грн. вартість вкладу, що є еквівалентом суми вкладу у розмірі 12 480,39 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.), 12 297,80 грн. нараховані відсотки, що є еквівалентом суми у розмірі 1 037,80 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.), 6 986,87 грн. пеня за період з 20.03.2014 р. по 19.06.2014 р., 1 211,29 грн. три проценти річних за період з 20.03.2014 р. по 19.06.2014 р..

За приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу.

Суд приймає заяву позивача № 2214/8 від 19.06.2014 р. (вх. № 8137 від 24.06.2014 р.) про збільшення розміру позовних вимог до розгляду в цьому позовному провадженні. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

18.10.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" (банк), було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) № 1 (а.с. 7-10, далі - Договір банківського вкладу).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- вкладник передає, а банк приймає від вкладника грошові кошти в іноземній валюті в сумі 12 480,39 доларів США та зобов'язується повернути вкладнику суму вкладу та виплачувати проценти на умовах та в порядку, передбачених цим договором. Банк приймає вклад та відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок та рахунок нарахованих процентів відповідно до внутрішніх документів банку та чинного законодавства України (розділ 1 Договору банківського вкладу);

- вкладник перераховує протягом 3-х банківських днів після підписання цього Договору в Банк зі свого поточного рахунку № 265013301601, відкритого в ПАТ "Енергобанк" у м. Києві, МФО 300142, на відкритий йому у Банку вкладний (депозитний) рахунок № 26518010119994 грошові кошти в розмірі, передбаченому п. 1.1 цього договору (п. 2.1 Договору банківського вкладу);

- проценти виплачуються у валюті вкладу в кінці терміну дії договору із розрахунку 7,25% річних (п. 2.2 Договору банківського вкладу);

- датою повернення вкладу є 16.02.2013 р. (п. 2.3 Договору банківського вкладу);

- проценти нараховуються щомісячно, з 25-го числа попереднього календарного місяця по 24-е число поточного календарного місяця, включно, за методом "факт/факт", виходячи з фактичної кількості днів у місяці та днів у році. Проценти по вкладу виплачуються клієнту в кінці терміну дії договору шляхом перерахування на поточний рахунок клієнта, зазначений у розділі 9 (п. 3.1 та п. 3.2 Договору банківського вкладу);

- банк зобов'язується : відкрити вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26518010119994, рахунок нарахованих процентів № 26585010119994 та прийняти вклад на строк і на умовах, визначених цим договором; забезпечити своєчасне та повне нарахування та сплату процентів за вкладом згідно з умовами цього договору; по закінченню строку зберігання вкладу повернути вкладнику вклад та суму нарахованих процентів на його поточний рахунок № 265013301601, відкритий у "Енергобанк" у м. Києві, МФО 300272 (п. 4.1.1 - п. 4.1.3 Договору банківського вкладу);

- вкладник має право вимагати від банку повернення вкладу з настанням дати, вказаної у п. 2.3 договору (п. 4.4.1 Договору банківського вкладу);

- за невиконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 Договору банківського вкладу);

- всі додатки, зміни та доповнення до цього договору є його невід'ємними частинами і мають бути вчинені у письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін та скріплені печатками сторін, з обов'язковим посиланням на цей договір (п. 8.1 Договору банківського вкладу);

- договір набуває чинності з дати внесення вкладу на вкладний рахунок і діє протягом строку, визначеного умовами цього договору. Цей договір припиняє свою дію з моменту повернення банком вкладнику всієї суми вкладу та виплати процентів за ним (п. 8.5 та п. 8.6 Договору банківського вкладу).

До вказаного Договору банківського вкладу між сторонами було укладено Договори про внесення змін, а саме :

- Договір про внесення змін № 1/1 від 18.02.2013 р., згідно якого п. 2.3 Договору банківського вкладу викладено у наступній редакції : "датою повернення вкладу є 19.06.2013 р." (а.с. 11);

- Договір про внесення змін № 1/2 від 15.05.2013 р., згідно якого п. 3.5 Договору банківського вкладу викладено у наступній редакції : "у зв'язку з тим, що вклад в розмірі 12 480,39 доларів США, розміщений вкладником за договором, є фінансовим забезпеченням зобов'язань вкладника перед стороною 3 відповідно до договору про співробітництво щодо організації та провадження страхування у сфері використання ядерної енергії від 29.02.2012 р. № 01-12С, то вкладник має право на дострокове отримання вкладу за договором, яка є фінансовим забезпеченням, виключно за письмовою згодою сторони 3" (а.с. 12);

- Договір про внесення змін № 1/3 від 19.06.2013 р., згідно якого п. 2.2 та 2.3 Договору банківського вкладу викладено у наступній редакції : п. 2.3 : "датою повернення вкладу є 19.09.2013 р." та п. 2.2. : "проценти виплачуються у валюті вкладу в кінці терміну дії договору із розрахунку 4,5% річних. Дана ставка починає діяти з 19.06.2013 р." (а.с. 13);

- Договір про внесення змін № 1/4 від 19.09.2013 р., згідно якого, сторони внесли зміни до п. 2.2 та 2.3 Договору банківського вкладу та виклали їх в наступній редакції : п. 2.3 : "датою повернення вкладу є 20.03.2014 р." та п. 2.2. : "проценти виплачуються у валюті вкладу в кінці терміну дії договору із розрахунку 5% річних. Дана ставка починає діяти з 19.09.2013 р." (а.с. 14).

На виконання умов вищезазначеного Договору банківського вкладу позивач надав. а відповідач отримав на відкритий вкладникові у Банку вкладний (депозитний) рахунок № 26518010119994 грошові кошти в розмірі 12 500,00 доларів США. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 27 від 18.10.2012 р. та свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Договору банківського вкладу (а.с. 15).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду банк свої зобов'язання за Договором банківського вкладу щодо своєчасного повернення депозиту та сплати процентів по ньому не виконав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач у квітні 2014 року звернувся до суду з вимогами (з урахуванням прийнятих судом до розгляду в даному провадженні заяв про збільшення розміру позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 168 387,04 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 18.10.2012 р. Договору банківського вкладу (депозиту) № 1, з яких : 147 891,08 грн. вартість вкладу, що є еквівалентом суми вкладу у розмірі 12 480,39 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.), 12 297,80 грн. нараховані відсотки, що є еквівалентом суми у розмірі 1 037,80 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.), 6 986,87 грн. пеня за період з 20.03.2014 р. по 19.06.2014 р., 1 211,29 грн. три проценти річних за період з 20.03.2014 р. по 19.06.2014 р..

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.05.2004 р. № 40 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" (а.с. 47-48) на підставі постанови Правління Національного банку України від 30.05.2014 р. № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" до категорії неплатоспроможних" (а.с. 49-50) розпочато процедуру виведення відповідача з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30 травня 20014 року по 29 серпня 2014 року включно.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України). Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (ч. ч. 1, 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України).

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, надавши відповідачу кошти у розмірі 12 500,00 доларів США, належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором банківського вкладу. Дана обставина відповідачем не заперечується.

В порушення умов п. 2.3 Договору банківського вкладу з урахуванням Договору про внесення змін № 1/4 від 19.09.2013 р. як у встановлений строк - 20.03.2014 р., так і на час розгляду даної справи у суді та прийняття рішення - банк не повернув позивачу вклад та не сплатив проценти на суму вкладу.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення вартості вкладу у розмірі 147 891,08 грн., що є еквівалентом суми вкладу у розмірі 12 480,39 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.) та процентів на суму вкладу в розмірі 12 297,80 грн., що є еквівалентом 1037,80 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.), суд визнав його вірним.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у п. 1.6, п. 2.1 постанови від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства; передбачений частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 986,87 грн. пені за період з 20.03.2014 р. по 19.06.2014 р., суд прийшов до висновку, що останні підлягають задоволенню частково, а саме : 2 336,41 грн. за період з 20.03.2014 р. по 29.05.2014 р. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5"). В частині стягнення з відповідача 4 650,46 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому судом враховано запровадження з 30 травня 20014 року у Публічному акціонерному товаристві "Автокразбанк" тимчасової адміністрації за Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.05.2004 р. № 40 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" (а.с. 47-48) на підставі постанови Правління Національного банку України від 30.05.2014 р. № 320 "Про віднесення до категорії неплатоспроможних" (а.с. 49-50), приписи п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями), відповідно до яких під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та процитовану вище ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (розділ 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що приписи п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на нараховані позивачем відповідачу відсотки річних у розмірі 1 211,29 грн. за період з 20.03.2014 р. по 19.06.2014 р. не розповсюджуються.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 211,29 грн. трьох процентів річних за період з 20.03.2014 р. по 19.06.2014 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Посилання відповідача в заперечення проти позову на запровадження з 30 травня 20014 року у Публічному акціонерному товаристві "Автокразбанк" тимчасової адміністрації за Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.05.2004 р. № 40 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" та приписи п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що, на думку останнього, є підставою для відмови у позові, суд не оцінює як правомірне, оскільки заборона на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації (п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") згідно (п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав. Заперечення проти позову за мотивами відзиву спростовуються наведеним вище.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 147 891,08 грн. вкладу, що є еквівалентом суми вкладу у розмірі 12 480,39 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.), 12 297,80 грн. нарахованих відсотків, що є еквівалентом суми відсотків по вкладу у розмірі 1 037,80 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.), 2 336,41 грн. пені за період з 20.03.2014 р. по 29.05.2014 р., 1 211,29 грн. трьох процентів річних за період з 20.03.2014 р. по 19.06.2014 р. підтверджуються поданими доказами та відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 650,46 грн. пені у позові слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 367,74 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України".

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (вул. Київська, 8, м. Кременчук, 39631), ідентифікаційний код юридичної особи 20046323 на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (вул. Г.Андрющенка, 4-Г, м. Київ, 01135), р/р 2650441214 у ПАТ "Фідобанк" м. Києва, МФО 300175, ідентифікаційний код юридичної особи 19411125 - 147 891,08 грн. вкладу, що є еквівалентом суми вкладу у розмірі 12 480,39 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.), 12 297,80 грн. нарахованих відсотків, що є еквівалентом суми відсотків по вкладу у розмірі 1 037,80 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.06.2014 р.), 1 211,29 грн. трьох процентів річних, 2 336,41 грн. пені та 3 367,74 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 650,46 грн. пені відмовити.

Повне рішення складене 01.07.2014 р.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.