Рішення № 39554715, 24.06.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 Справа № 917/798/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601 в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Жовтнева, 33, м. Полтава, 36000

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Біленченківка, Гадяцький р-н, Полтавська обл., 37306

про стягнення 27 351,75 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Кайдалова О.В., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Семенівським РВ УМВС України в Полтавській області 24.07.1997 р., довіреність № 1076 від 11.12.2014 року,

від відповідача: не з'явилися.

24.06.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 27 351,75 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.02.2011 р. між сторонами договору № 133-23 оренди нерухомого майна товариства, з яких : 25 200,63 грн. основний борг, 886,66 грн. інфляційні нарахування, 802,75 грн. 3% річних, 461,71 грн. пеня.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами.

Позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог № 01-538юр від 21.05.2014 р. (вх. № 6530 від 22.05.2014 р.), відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 38 651,05 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.02.2011 р. між сторонами договору № 133-23 оренди нерухомого майна товариства, з яких : 35 559,03 грн. основний борг, 1 764,66 грн. інфляційні нарахування, 865,65 грн. 3% річних, 461,71 грн. пеня.

За приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 р. про відкладення розгляду даної справи, остання була прийнята судом до розгляду, оскільки відповідала чинним процесуальним правилам.

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог № 01-633юр від 17.06.2014 р. (вх. № 8002 від 19.06.2014 р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 35 270,09 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.02.2011 р. між сторонами договору № 133-23 оренди нерухомого майна товариства, з яких : 33 545,16 грн. основний борг за період з 01.05.2011 р. по 29.04.2014 р., 571,41 грн. інфляційні нарахування за період з 19.05.2014 по 31.05.2014 р., 841,17 грн. 3% річних за період з 28.06.2011 р. по 31.05.2014 р., 312,35 грн. пеня за період з 01.04.2013 р. по 27.09.2013 р..

За приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Дана заява прийнята судом до розгляду, оскільки відповідає чинним процесуальним правилам. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції даної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

01.02.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено Договір № 133-23 оренди нерухомого майна товариства (далі - Договір, а.с. 9-15).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування приміщення, розташоване АДРЕСА_1 загальною площею 90,5 кв.м. виробничих приміщень під розміщення магазину (п. 1.1 Договору);

- передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна (додаток № 1), вказаного в п.1.1 цього Договору (ч. 1 п. 2.1 Договору);

- орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку № 1 (п. 3.1 Договору);

- орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна згідно з додатком № 3 становить 26,26 грн. за один квадратний метр орендованої площі. Всього розмір орендної плати за перший місяць з урахуванням індексу інфляції, відшкодування витрат на утримання майна та відшкодування витрат на проведення експертної оцінки становить 3 123,71 грн. за 90,5 квадратних метрів орендованої площі. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2 та пп. 3.2.1 Договору);

- розмір орендної плати може бути переглянуто у випадках, передбачених цим Договором, а також у разі : зміни нормативно-правових актів; зміни актів, що належать до внутріорганізайної діяльності та виключної компетенції товариства; зміна або запровадження нових цін, тарифів і коефіцієнтів тощо; введення інших обов'язкових зборів і платежів; зміни методики розрахунку орендної плати (3.3 Договору);

- додатково до орендної плати орендар сплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 Договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі. Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.1 Договору (п. 3.4 та п. 3.5 Договору);

- за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за Договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 8.2 Договору);

- даний договір набирає чинності від дати його підписання сторонами і діє протягом двох років 11 місяців з 01.05.2011 р. до 01.04.2014 р. (ч. 1 п. 12.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну назви позивача на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" у зв'язку з необхідністю приведення у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідно до чинного законодавства України було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів останнього в частині зміни найменування, а тому назвою позивача слід вважати саме Публічне акціонерне товариство "Укртелеком".

09.09.2013 р. до Договору сторони укладали між собою додаткову угоду до Договору оренди, згідно якої внесли зміни, зокрема, до п. 3.1.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: "з 01.10.2013 р. орендна плата встановлюється орендодавцем у розмірі 3 769,32 грн. за 90,5 квадратних метрів орендованої площі".

Відповідно до акту від 01.05.2011 р. приймання - передачі майна позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташоване в Полтавській області, Гадяцький район, м. Гадяч, у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 90,5 кв.м. виробничих приміщень під розміщення магазину (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 16). Зазначений акт підписаний представниками сторін та засвідчений печатками сторін.

В дотримання умов Договору позивачем були пред'явлені відповідачу рахунки на оплату вартості оренди приміщення, відшкодування втрат на утримання орендованого приміщення, відшкодування втрат на проведення незалежної експертної оцінки вартості майна та відшкодування втрат за використану електроенергію, а саме :

- у 2011 році : № 4938 від 31.05.2011 р. на суму 3 228,88 грн., № 4970 від 30.06.2011 р. на суму 3 241,18 грн., № 5152 від 31.07.2011 р. на суму 3 241,18 грн., № 5339 від 31.08.2011 р. на суму 3 241,18 грн., № 5512 від 30.09.2011 р. на суму 3 244,26 грн., № 5687 від 31.10.2011 р. на суму 3 244,26 грн., № 5977 від 30.11.2011 р. на суму 3 247,36 грн., № 6198 від 31.12.2011 р. на суму 3 253,55 грн.;

- у 2012 році : № 74 від 31.01.2012 р. на суму 3 259,76 грн., № 320 від 29.02.2012 р. на суму 3 265,98 грн., № 565 від 31.03.2012 р. на суму 3 323,55 грн., № 799 від 30.04.2012 р. на суму 3 323,77 грн., № 1020 від 31.05.2012 р. на суму 3 323,77 грн., № 1323 від 30.06.2012 р. на суму 3 328,50 грн., № 1566 від 31.07.2012 р. на суму 3 328,50 грн., № 1663 від 31.08.2012 р. на суму 3 328,50 грн., № 1988 від 30.09.2012 р. на суму 3 331,63 грн., № 2318 від 31.10.2012 р. на суму 3 331,63 грн., № 2405 від 30.11.2012 р. на суму 3 331,63 грн., № 2775 від 31.12.2012 р. на суму 3 337,87 грн.;

- у 2013 році : № 53 - ЧДЄ13-37 від 31.01.2013 р. на суму 3 344,65 грн., № 53 - ЧДЄ13-374 від 28.02.2013 р. на суму 3 399,72 грн., № 530000/13-647 від 31.03.2013 р. на суму 3 403,86 грн., № 530000/13 від 30.04.2013 р. на суму 3 403,86 грн., № 530000/13-1116 від 31.05.2013 р. на суму 3 414,04 грн., № 530000/13-1421 від 30.06.2013 р. на суму 3 414,04 грн., № 530000/13-1635 від 31.07.2013 р. на суму 3 423,64 грн., № 530000/13-1943 від 31.08.2013 р. на суму 3 421,33 грн., № 530000/13-2162 від 30.09.2013 р. на суму 3 416,44 грн., № 530000/13-2377 від 31.10.2013 р. на суму 5 015,68 грн., № 530000/13-2603 від 30.11.2013 р. на суму 5 020,22 грн., № 530000/13-2863 від 31.12.2013 р. на суму 5 043,91 грн.;

- у 2014 році : № 530000/14-151 від 31.01.2014 р. на суму 5 048,54 грн., № 530000/14-374 від 28.02.2014 р. на суму 5 072,28 грн., № 530000/14-591 від 31.03.2014 р. на суму 5 182,81 грн., № 530000/14-876 від 30.04.2014 р. на суму 5 175,59 грн. (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором відповідач систематично не проводив розрахунків по орендній платі, відшкодуванню втрат на утримання орендованого приміщення, відшкодуванню втрат на проведення незалежної експертної оцінки вартості майна та відшкодуванню втрат за використану електроенергію. На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складає 33 545,16 грн. за період з 01.05.2011 р. по 29.04.2014 р. включно.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятих судом до розгляду в даному провадженні заяву про збільшення позовних вимог № 01-538юр від 21.05.2014 р. (вх. № 6530 від 22.05.2014 р.) та заяви про зменшення позовних вимог № 01-633юр від 17.06.2014 р. (вх. № 8002 від 19.06.2014 р.) про стягнення з відповідача 35 270,09 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.02.2011 р. між сторонами договору № 133-23 оренди нерухомого майна товариства, з яких : 33 545,16 грн. основний борг за період з 01.05.2011 р. по 29.04.2014 р., 571,41 грн. інфляційні нарахування за період з 19.05.2014 р. по 31.05.2014 р., 841,17 грн. 3% річних за період з 28.06.2011 р. по 31.05.2014 р., 312,35 грн. пеня за період з 01.04.2013 р. по 27.09.2013 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів, платежів по відшкодуванню втрат на утримання орендованого приміщення, платежів по відшкодуванню втрат на проведення незалежної експертної оцінки вартості майна та платежів по відшкодуванню втрат за використану електроенергію систематично не виконував, заборгованість останнього перед позивачем на момент прийняття рішення складає 33 545,16 грн..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 33 545,16 грн. заборгованості за період з 01.05.2011 р. по 29.04.2014 р. включно підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за Договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 312,35 грн. пені за період з 01.04.2013 р. по 27.09.2013 р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо кожного окремого орендного платежу), суд прийшов до висновку, що відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України останні є правомірними (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (розділ 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, у пп. 3.2.1 Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

З розрахунку ціни позову вбачається, що при визначенні розміру орендної плати за кожний наступний місяць позивач коригував останню з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Дана обставина не заперечується представником позивача.

Отже, оскільки проведення подвійного нарахування інфляційних втрат суперечить вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 571,41 грн. інфляційних втрат за період з 19.05.2014 по 31.05.2014 р. є неправомірними, а тому задоволенню не підлягають.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 841,17 грн. 3% річних за період з 28.06.2011 р. по 31.05.2014 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними і підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 33 545,16 грн. основного боргу за період з 01.05.2011 р. по 29.04.2014 р., 841,17 грн. 3% річних за період з 28.06.2011 р. по 31.05.2014 р. та 312,35 грн. пені за період з 01.04.2013 р. по 27.09.2013 р., підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 571,41 грн. інфляційних нарахувань за період з 19.05.2014 по 31.05.2014 р. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України".

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с. Біленченківка, Гадяцький р-н, Полтавська обл., 37306), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Жовтнева, 33, м. Полтава, 36000), р/р 26000438391 в ПОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805, ідентифікаційний код юридичної особи 01186975 - 33 545,16 грн. основного боргу, 841,17 грн. 3% річних, 312,35 грн. пені та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача 571,41 грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

Повне рішення складене 25.06.2014 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.