Ухвала суду № 39553990, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/59981/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника Київської міжрегіональної митниці МіндоходівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Стрелець Т.Г., Чумаченко Т.А., Петриченко Ю.П., Геращенка С.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елітфлор» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, інспектора відділу тарифів митного поста «Західний» Київської регіональної митниці Симоненка М.О. про визнання незаконним дій та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Елітфлор» (далі - ТОВ «Елітфлор») пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, інспектора відділу тарифів митного поста «Західний» Київської регіональної митниці Симоненка М.О. про визнання незаконними дії інспектора відділу тарифів митного поста «Західний» Київської регіональної митниці Симоненко М.О. щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600271/2 від 12 березня 2013 року та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600271/2 від 12 березня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елітфлор» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600271/2 від 12 березня 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ТОВ«Елітфлор» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

05 лютого 2013 року між ТОВ «Елітфлор» та компанією «Vebe Floorcoverings b.v.» було укладено договір-поставки (контракт) № 6/2013 покриття для підлоги.

Відповідно до даного договору товар поставляється на умовах «FCA Genemuiden» (ІНКОТЕРМС-2010).

07 березня 2013 року на підставі вказаного контракту позивачем було ввезено на митну територію України текстильні тафтингові покриття для підлоги в рулонах.

Позивачем для митного оформлення вказаного товару була подана вантажна митна декларація за формою МД-2 №100250000/2013/049602 від 07 березня 2013 року з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості, у якій товар був задекларований у митному режимі «імпорт 40».

На підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України), перелік яких наведений у графі 44 МД № 100250000/2013/049602 від 07 березня 2013 року (відповідно до класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій»), зокрема: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 100/2012/0008105 від 01 березня 2013 року (код 1602); міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) № 0693885 (код 2730); довідка про транспортні витрати № 3 від 01 березня 2013 року (код 3007); рахунок-фактура (інвойс) № 0332577 від 01 березня 2013 року (код 3105); пакувальний лист № 243409 від 18 липня 2012 року (код 3141); рахунок-проформа № 0478528 від 05 лютого 2013 року (код 3325); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №6/2013 від 05 лютого 2013 року (код 4104); договір (контракт) про перевезення № 30/01/2013 від 30 січня 2013 року (код 4301); довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 26088802 ДПІ Деснянського району № 22 від 04 січня 2013 року (код 5090); інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено») № 2730 від 01 березня 2013 року (код 5504); сертифікат про походження товару загальної форми № S100289488 від 01 березня 2013 року (код 7011); платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №б/н від 28.02.2013 року (код 9201); копія митної декларації країни відправлення №13NL0599D32D366Е79 від 01.03.2013 року.

Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений статті у 58 МК України.

За результатами розгляду Митницею поданих до митного оформлення документів, у вказаних документах були виявлені розбіжності: статтею 4 контракту від 05 лютого 2013 року №6/2013 та в рахунку від 01 березня 2013 року № 0332577 вказано, що товар поставляється на умовах поставки FCA Genemuiden, а в рахунку-проформі від 05 лютого 2013 року № 0478528 на момент митного оформлення було вказано умову поставки EX WORKS; відповідно до п. 3.1.2 договору від 30 січня 2013 року № 30/01/2013 замовник-експедитор зобов'язаний забезпечити завантаження (розвантаження) транспортного засобу, однак в довідці про транспортні витрати від 01 березня 2013 року № 3 інформація про завантаження відсутня.

Відповідачем у зв'язку з виявленими розбіжностями щодо митної вартості товару відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Декларантом були надані витребувані митним орган додаткові документи, з аналізу яких відповідачем було встановлено, що прайс-лист виробника продукції від 05 лютого 2013 року № б/н наданий на умовах поставки EX WORKS. Проте ціна товару, вказана в даному прайс-листі, співпадає з ціною, вказаною в рахунку (інвойсі) від 01 березня 2013 року № 0332577 (умови поставки FCA). Крім того, митний орган вказав, що згідно з експертним висновком державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 12 березня 2013 року № 982 експерт здійснює вартісний аналіз товару на підставі наданих до митного оформлення документів, а не на кон'юнктурі ринку в цілому. Експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Тому даний експертний висновок взято відповідачем до уваги, але не прийнято як такий, що підтверджує заявлену митну вартість.

Позивачем до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600271/2 від 12 березня 2013 року було подано митному органу рахунок-проформу від 28 лютого 2013 року № 0478528 на умовах поставки FCA Genemuiden (раніше позивачем було надано рахунок-проформу від 05 лютого 2013 року № 0478528 на умовах поставки EX WORKS). Митний орган зазначив, що розбіжність в документах стосовно умов поставки товару, які відповідно впливають на його ціну, не були усунуті ТОВ «Елітфлор» поданням рахунку-проформи від 28 лютого 2013 року № 0478528, оскільки в платіжному дорученні, який здійснювалася оплата за імпортований товар, вказується як підстава для здійснення платежу - рахунок-проформа від 05 лютого 2013 року № 0478528.

12 березня 2013 року митним постом «Західний» Київської регіональної митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100250000/2013/600271/2, яким було скориговано митну вартість товару - текстильні тафтингові покриття для підлоги в рулонах з 2,027 EUR за м? до 3,2780 EUR за м?.

Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.

У тексті вказаного рішення зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості відповідно до частини 2 статті 53 МК України, містять розбіжності.

Відповідно до пункту 6 статті 54 та статті 256 МК України в зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600271/2 від 12 березня 2013 року митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №№100250000/2013/00345 від 12 березня 2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару містились розбіжності стосовно умов поставки, а додатково додані документи даної розбіжності не усунули.

Оскільки із наданих позивачем документів митний орган не мав можливості прийняти митну вартість, визначену декларантом, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність рішення від 12 березня 2013 року про коригування митної вартості товару.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що розбіжності в частині умов поставки впливають на визначення митної вартості товару.

Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не врахував, що навіть за умови помилкового зазначення умов поставки товару ціна, яка сплачена за поставлений позивачу згідно контракту №6/2013 від 05 лютого 2013 року товар, не змінилася, і складала 7 488,00 євро.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із зазначеною позицією суду апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Як вбачається із матеріалів справи митними органами, під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містили розбіжності, зокрема відповідно до статті 4 контракту від 05 лютого 2013 року № 6/2013 та рахунку від 01 березня 2013 року № 0332577 товар поставляється на умовах поставки FCA, а в рахунку-проформі від 05 лютого 2013 року № 0478528 на момент митного оформлення було вказано умови поставки EXW.

Так, умова поставки EXW «франко-завод» згідно Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010) передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Умова поставки FCA «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Таким чином здійснення поставки товару на умовах EXW або FCA згідно Інкотермс-2010 передбачають різний обсяг обов'язків та відповідальності постачальника товару, що впливає на розподіл витрат між продавцем та покупцем, що в свою чергу впливає на митну вартість товару.

Оскільки з поданих позивачем на вимогу митного органу документів розбіжності щодо визначення умов поставки неможливо було усунути, колегія суддів вважає, що митним органом обґрунтовано не застосовано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), щодо товарів які імпортуються заявлений декларантом, а застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів згідно статті 64 МК України.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був застосований митницею у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був застосований митницею у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не був застосований митницею у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не був застосований митницею у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог та прийшов до висновку про правомірність винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600271/2 від 12 березня 2013 року, проте судом апеляційної інстанції помилково було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митного органу від 12 березня 2013 року.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Фактичні обставини справи судами першої та другої інстанції встановлено повно і правильно, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необхідним постанову суду апеляційної інстанції скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями ст. ст. 220, 221, 226, 230, 232 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: