Ухвала суду № 39553849, 10.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2014 р. м. Київ К/9991/69223/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

та заяву Прокуратури Полтавської області

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року

у справі № 2а-1670/1292/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області,

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз» (далі - ПАТ «Кременчукгаз»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007502301/0/4196 від 08 грудня 2010 року, № 0007512301/0/4197 від 08 грудня 2010 року, № 0007502301/1/313 від 17 лютого 2011 року, № 0007512301/1/312 від 17 лютого 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Кременчукгаз» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокуратура Полтавської області в заяві про приєднання до касаційної скарги підтримує її вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга, до якої приєдналась прокуратура, не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Кременчукгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, за результатами якої складено акт № 6269/23-209/03351734 від 24 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007502301/0/4196 від 08 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 957 341,90 грн. (1 757 938,00 грн. - основний платіж, 1 199 403,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0007512301/0/4197 від 08 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 448 103,50 грн. (1 632 069,00 грн. - основний платіж, 816 034,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу товариства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007502301/1/313 від 17 лютого 2011 року та № 0007512301/1/312 від 17 лютого 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Кременчукгаз» пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (насіння гарбузового, проса, насіння соняшника, помідорів свіжих, капусти, гороху, кавунів, кукурудзи фуражної) у Приватного підприємства «Херсонський завод пластикових виробів» та Приватного підприємства «Агродія», з підстав непідтвердження реального характеру проведених операцій та, як наслідок, нікчемності правочинів, укладених між вказаними контрагентами та позивачем.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у ПП «Херсонський завод пластикових виробів» умов для зберігання продукції, невідображення ПП «Агродія» за даними бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» у складі податкових зобов'язань сум податку на додану вартість за проведеними з позивачем господарськими операціями, а також ненадання ПАТ «Кременчукгаз» під час проведення перевірки документів на підтвердження транспортування придбаної у постачальників продукції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товару у ПП «Херсонський завод пластикових виробів» та ПП «Агродія» підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, специфікаціями, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

При цьому судовими інстанціями з'ясовано, що придбану у контрагентів продукцію ПАТ «Кременчукгаз» використано у власній господарській діяльності, а саме - експортовано на виконання відповідних зовнішньоекономічних контрактів, що засвідчується наявними в матеріалах справи вантажними митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними.

Отже, враховуючі встановлені судами обставини щодо реального характеру проведених господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальників або від сплати ними податків до бюджету, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

Що ж стосується доводів відповідача про безтоварний характер спірних операцій з підстав ненадання позивачем транспортної документації, то колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли їх до уваги, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, до якої приєдналась Прокуратура Полтавської області, залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.