Ухвала суду № 39553662, 10.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К/9991/37976/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року

у справі № 2а-6387/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Україна»

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Україна» (далі - ТОВ «Астроінвест-Україна»; позивач) до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Гадяцька МДПІ Полтавської області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0/76 від 25 листопада 2010 року в частині зменшення ТОВ «Астроінвест-Україна» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 39 257,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Астроінвест-Україна» витрати, пов'язані із сплатою судового збору, в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та направити справу на новий розгляд.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Астроінвест-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1006/23/31389304 від 12 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Гадяцькою МДПІ Полтавської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0/76 від 25 листопада 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 156 122,11 грн.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ «Астроінвест-Україна» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Форос-Агро» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями, контролюючий орган посилався на вирок Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2010 року у справі № 1-272/10, яким ОСОБА_3 - директора контрагента ТОВ «Астроінвест-Україна» визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 212, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 39 257,00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Як встановлено судами, фактичне виконання ТОВ «Форос-Агро» робіт з розробки проектно-кошторисної документації, облаштування та підключення, авторського нагляду за будівництвом засвідчується належним чином складеними актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, відповідною проектно-кошторисною документацією, журналами авторського нагляду за будівництвом, експертними висновками, ліцензіями на виконання проектних робіт у 2004 - 2007 роках, виданими контрагенту ТОВ «Астроінвест-Україна» Полтавською обласною державною адміністрацією.

Вказані документи в повній мірі підтверджують реальний характер розглядуваних операцій, що, зокрема, податковим органом не заперечується.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте, у вироку Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2010 року у справі № 1-272/10 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ТОВ «Форос-Агро» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період.

Підставою для притягнення посадової особи контрагента ТОВ «Астроінвест-Україна» до кримінальної відповідальності було, як встановлено судами, відображення ним в даних податкового обліку підприємства господарських операцій на підставі актів виконаних робіт та податкових накладних, складених від імені Приватного підприємства «Інтерсервіс-Проммаш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерматекс», Приватного підприємства «Корал і К», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілмаш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інвест Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем», які фактично не поставляли товарів та не виконували робіт.

Однак, вказана обставина, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, не може бути підставою для зменшення позивачу суми сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість за проведеними з ТОВ «Форос-Агро» господарськими операціями.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання позивачем робіт у контрагента, узгодженість дій ТОВ «Астроінвест-Україна» з ТОВ «Форос-Агро» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, відповідачем не подано.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.