Ухвала суду № 39553612, 03.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ К/9991/69478/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року

у справі № 2а/1770/2130/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курс Інвест»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Курс Інвест» (далі - ТОВ «Курс Інвест»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0003612342/0 від 08 жовтня 2010 року. Присуджено на користь ТОВ «Курс Інвест» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Рівне, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Курс Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20 листопада 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1505/23-100/36222090 від 29 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003612342/0 від 08 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75 147,00 грн. (50 098,00 грн. - основний платіж, 25 049,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Курс Інвест» підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на неправомірне віднесення витрат, не підтверджених первинними документами, до складу валових витрат, а також безпідставне уточнення попередньо збільшеного внаслідок оприбуткування імпортованого товару розміру валових витрат шляхом включення до їх складу курсової різниці між балансовою вартістю оприбуткованого товару та балансовою вартістю іноземної валюти, перерахованої нерезиденту за поставлений товар.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

За змістом підпункту «е» пункту 25 Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 року № 247/95-ВР, до валових витрат належать витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов'язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим обігом.

При цьому згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

А відтак, враховуючи встановлену судовими інстанціями обставину щодо підтвердження витрат позивача на придбання товарів (робіт, послуг), витрат, пов'язаних з оплатою банківських послуг, в тому числі тих, які не були враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок, належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними, вантажними митними деклараціями, банківськими виписками тощо, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування ТОВ «Курс Інвест» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказаним епізодом.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Як встановлено судами, оприбуткування позивачем імпортованого товару та оплата за нього в часі не збігались, у зв'язку з чим ТОВ «Курс Інвест» не могло встановити на момент митного оформлення товару остаточну балансову вартість іноземної валюти, що буде необхідна для здійснення розрахунків у майбутньому.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що коригування валових витрат у зв'язку з визначенням фактичної балансової вартості іноземної валюти на момент її придбання для перерахування за кордон проведено позивачем у відповідності до вимог Закону № 334/94-ВР.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.