Ухвала суду № 39553608, 03.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ К/9991/94567/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року

у справі № 2а-1870/5067/11

за позовом Товариства реалізації інженерних задач «Тріз» ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю)

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство реалізації інженерних задач «Тріз» ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - Товариство реалізації інженерних задач «Тріз» ЛТД (ТОВ); позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ в м. Суми; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000672314/0/53174 від 05 липня 2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем реального характеру спірних господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року апеляційну скаргу Товариства реалізації інженерних задач «Тріз» ЛТД (ТОВ) задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000672314/0/53174 від 05 липня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства реалізації інженерних задач «Тріз» ЛТД (ТОВ) з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 4142/21103448/46 від 10 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672314/0/53174 від 05 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 178 976,00 грн. (143 181,00 грн. - основний платіж, 35 795,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей (комплектуючих), придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп менеджмент» за нікчемним правочином.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на акт № 426/23-6/37100500 від 18 квітня 2011 року, складений Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Імексгруп менеджмент» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 вересня 2010 року по 28 лютого 2011 року. В указаному акті перевірки органом державної податкової служби зазначено про відсутність у постачальника позивача трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, неперебування ТОВ «Імексгруп менеджмент» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також здійснення ним поставок за спірним договором, непритаманних основному виду діяльності.

При наданні оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2010 року застосуванню підлягають положення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

Так, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як з'ясовано Харківським апеляційним адміністративним судом, реальний характер спірних господарських операцій засвідчується належним чином оформленими специфікаціями, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 та рахунку 201.

Доставка товару здійснювалась продавцем на склад покупця.

На підтвердження використання придбаних у контрагента комплектуючих у власній господарській діяльності, а саме - у виробництві підшипників, ущільнень, пружних муфт тощо позивачем долучено до матеріалів справи копії актів списання товарно-матеріальних цінностей, а на підтвердження реалізації запасних частин до компресорів третім особам - копії відповідних контрактів та вантажних митних декларацій.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від іншої особи, зокрема, від господарських та виробничих можливостей постачальника або від його перебування за юридичною адресою. Вказані обставини за встановлення факту реального характеру проведених господарських операцій та наявності у платника податку-покупця всіх документальних підтверджень розміру сформованого податкового кредиту, як у розглядуваній ситуації, не є підставою для позбавлення його права на формування відповідних даних податкового обліку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.