Ухвала суду № 39553547, 03.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ К/9991/71169/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року

у справі № 2а/2570/787/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Агронафтопродукт»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Агронафтопродукт» (далі - ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт»; позивач) до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі - Ніжинська ОДПІ Чернігівської області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення № 10/23-420/22830363 від 14 лютого 2011 року про застосування фінансових санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Ніжинської ОДПІ Чернігівської області проведено фактичну перевірку автозаправної станції, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0004/25/13/23/22830363 від 03 лютого 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 10/23-420/22830363 від 14 лютого 2011 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» статті 15-2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) з огляду на розміщення графічного знака про заборону куріння без наочної інформації, яка складається з тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Задовольняючи позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до преамбули Закону № 481/95-ВР цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Статтею 15-2 Закону № 481/95-ВР встановлено заборону куріння тютюнових виробів: у ліфтах і таксофонах; у закладах охорони здоров'я; у навчальних та освітньо-виховних закладах; на дитячих майданчиках; на спортивних майданчиках; у під'їздах жилих будинків; у підземних переходах; у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Системний аналіз положень статті 15-2 Закону № 481/95-ВР дає підстави для висновку про те, що поняття «місця та заклади, де куріння заборонено» використано в указаній нормі в тому розумінні, в якому воно розкрито через перелік таких місць, наведений у частині другій, що виключає можливість поширення вимог, викладених у частині четвертій цієї статті, на не перелічені в ній об'єкти.

А відтак, оскільки, вимоги Закону № 481/95-ВР не регулюють питання встановлення наочної інформації, яка складається з тексту такого змісту: «Куріння заборонено!», на території автозаправних станцій, слід погодитись з висновком судових інстанцій про відсутність у контролюючого органу в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій.

В свою чергу, розміщення графічного знака про заборону куріння на автозаправній станції, що належить позивачу, свідчить про дотримання ним правил пожежної безпеки, які обумовлені підпунктом 10.5.5 пункту 10.5 Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 липня 2005 року № 343, проте не має безпосереднього відношення до вимог Закону № 481/95-ВР.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.