Постанова № 39552286, 27.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року № 813/2824/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сподарик Н.І., судді Потабенко В.А., Сакалош В.М., за участю секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів Кіт О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів про скасування наказів та розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить:

- визнати протиправними дії Державної митної служби України щодо видання наказу № 736-к від 30.04.2010 року в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_3 та скасувати його;

- визнати протиправними дії Львівської митниці щодо безпідставного і незаконного видання начальником Львівської митниці Ярмольським С. розпорядження № 129-р від 09.04.2010 року, яким була призначена і 09.04.2010 року проведена непередбачена нормативно-правовими актами перевірка; виходу посадових осіб Львівської митниці (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) за межі наданих їм повноважень при призначенні і проведенні перевірки та виданні «Акта за результатами перевірки» (реєстраційний № 6783 вн. від 09.04.2010 року), який по змісту та висновку не відповідає предмету перевірки, викладеному у розпорядженні № 129-р від 09.04.2010 року, а по формі - вимогам нормативно-правових актів;

- визнати протиправними бездіяльність посадових осіб Державної митної служби України, пов'язану із ігноруванням законодавства України при виданні наказу № 736-к від 30.04.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України - ОСОБА_3;

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Львівської митниці, пов'язану із ігноруванням законодавства України при виданні розпорядження № 129-р від 09.04.2010 року, яким була призначена непередбачена нормативно-правовими актами України перевірка; недотриманням посадовими особами митниці (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) вимог cт. 19 Конституції України, ст. cт. 407, 408, 410 Митного кодексу України, ст. ст. 1, 21, 22, 27, 28, 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» при організації перевірки та звільненні ОСОБА_3 з державної служби в митних органах;

- зобов'язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці;

- стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 серпня 2010 року по 31 травня 2014 року з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 196335,87 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.05.2011 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року залишив без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказів та розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справу передано для колегіального розгляду головуючому судді Сподарик Н.І. і присвоєно новий номер - 813/2824/14.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінив відповідача - Львівську митницю на його правонаступника - Львівську митницю Міндоходів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач присяги державного службовця не порушував, покладені на нього посадові обов'язки виконував сумлінно. Вважає, що для звільнення не було ні фактичних, ні юридичних підстав, оскільки він не вчиняв жодних дій, які б суперечили засадам та організації митної справи в Україні і вказували на невиконання чи неналежне виконання ним службових обов'язків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях до неї, вважає звільнення безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідачі подали письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначили, що видання розпорядження здійснено в межах наданих повноважень та на підставі п.4.6. Положення Львівської митниці, затвердженого наказом ДМСУ №172 від 26.02.2008 року та п.1.3 Розподілу функціональних обов'язків між начальником Львівської митниці та заступниками начальника митниці, затвердженого наказом Львівської митниці № 908 від 14.12.2009 року; наказ ДМСУ від 30.04.10 року №736-к виданий правомірно, оскільки у випадку звільнення працівників із публічної служби на підставі Закону України «Про державну службу» обов'язок щодо проведення службового розслідування у працедавця відсутній, що підтверджено і Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України № 753/11/13-10 від 25.06.2010 року. Стверджують, що на звернення ОСОБА_3 від 24.06.2010 року, яке надійшло до Державної митної служби України та до Львівської митниці 30.06.2010 року, була надана відповідь ДМСУ №13/1-1623 від 13.07.2010 року та Львівською митницею № 30/32-9157 від 08.07.2010р. Вважають дії ДМСУ та Львівської митниці правомірними та просять відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях відповідачів. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.

30.04.2010 року Державна митна служба України видала наказ № 736-к, яким припинено перебування на державній службі в митних органах за порушення присяги державного службовця т.в.о. інспектора сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_3, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», звільнивши із займаної посади в перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.

Підставою для видачі даного наказу стали результати перевірки, що викладені у акті перевірки від 09.04.2010 року, проведеної відповідно до Розпорядження начальника Львівської митниці № 129-р від 09.04.2010 року.

Перевіркою встановлено, що 09.04.2010 року о 07 год. 00 хв. заступником начальника Митниці Павлосем М.С. на МАПП «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці при виїзді з пункту пропуску було зупинено та затримано транспортний засіб марки «Фольксваген - Пасат», р.н. НОМЕР_1 під керуванням громадянки України ОСОБА_10, яка слідувала з пасажиром ОСОБА_11

Під час зупинки транспортного засобу водієм було надано контрольний талон серії НОМЕР_2 на в'їзд в Україну по смузі руху «червоний коридор», в якому проставлені відбитки про завершення процедури митного оформлення, ОНП № 376 (т.в.о. інспектора СМО №3 ВМО № 1 митного поста «Мостиська» ОСОБА_3) та представника Державної прикордонної служби.

В ході візуального огляду, в салоні автомобіля було виявлено 4 бувших у вжитку шини до вантажного автомобіля, розміром 385/65/22,5, марки «CONTINENTAL» та «GOODYEAR». Згідно з актом зважування вантажу -«шини бувші у вжитку» встановлено, що загальна вага шин складає 240 кг.

Відповідно до службової записки начальника відділу митних платежів від 09.04.2010 року №19/52-317, розраховано митні платежі, які підлягали б сплаті при митному оформленні товару «шини бувші у вжитку» що становить - 600,98 грн.

За наслідком проведеної перевірки комісія прийшла до висновку про несумлінне виконання службових обов'язків т.в.о. інспектора сектору митного оформлення №3 відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» ОСОБА_3, а саме пропуск шин без здійснення оподаткування та письмового декларування з порушенням вимог чинного законодавств України з питань митної справи: ст.ст. 1, 27, 40, 43, 78 Митного кодексу України, абзацу 3 ст. 4 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.2001 року № 2681 (далі - Закон №2681), абз. 3 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» від 24.12.2003 року № 1989, наказу ДМСУ, АДПСУ, МОЗУ, МАПУ, МКТУ, МОНПСУ, МТЗУ від 27.03.2009 року № 265/211/191/210/14/147/326 «Про затвердження Переліку товарів, які підлягають обов'язковому санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей у пунктах пропуску через державний кордон», п. 1.7. Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Держмитслужби України від 11.06.08р. № 505/642 (далі-Технологія), п. п. 2.20., 2.21., 2.22., 2.24., 2.25., 3.4., 3.1.1.14., 3.1.1.16., 3.1.1.21., 3.1.1.22. Технологічної схеми, несумлінно виконано службові обов'язки, передбачені пунктами 2.2., 2.6., 2.17. посадової інструкції інспектора СМО № 3 ВМО № 1 м/п «Мостиська» та пропонувала за порушення Присяги державного службовця, що полягало в несумлінному виконанні своїх службових обов'язків та не дотриманні законів України припинити державну службу інспектора ВМО № 3 м/п «Мостиська» (на час вчинення порушення т.в.о. інспектор СМО № 3 ВМО № 1 митного поста «Мостиська») Львівської митниці ОСОБА_3

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3723-ХІІ) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до ст. 413 Митного кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - МК) посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.

Текст Присяги наведено у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну службу»: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець.

Аналізуючи текст Присяги можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Основними обов'язками державних службовців, незалежно від посади, яку вони посідають, зокрема, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону № 3723-ХІІ).

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону № 3723-ХІІ).

Відповідно до ст. 2 Закону № 3723 посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Таким чином, конкретне коло службових повноважень (прав та обов'язків) визначається посадою державного службовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною 2 ст. 14 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Слід відзначити, що невиконання або неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне виконання обов'язків - порушенням Присяги. Різниця між цими складами правопорушень полягає в колі обов'язків (основні чи службові) та ставленні до них правопорушника (сумлінному чи несумлінному).

Обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які зазначені у Законі України «Про державну службу», тобто основні (загальні) обов'язки державних службовців. Така правова позиція наведена Вищим адміністративним судом України у справі № К-27395/09, в якій Суд зазначив, що припинення державної служби з підстав порушення Присяги є заходом відповідальності за невиконання обов'язків державного службовця, визначених у ст. 17 Закону України «Про державну службу». Водночас, у разі невиконання службових (посадових) обов'язків, до особи може бути застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з митних органів (Ухвала ВАС України від 19.07.2011 року).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-ХІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно зі ст. 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 410 МК у митній службі України діє Статут, який затверджується законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» від 06.09.2005 року № 2805-ІV (далі - Закон № 2805-ІV, Статут), визначено суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону № 3723-XII.

Відповідно до норм Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління (ст. 1 Закону № 2805- ІV).

Відповідно до ст. 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно зі ст. 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 31 Статуту, ст. ст. 14, 17, 30 Закону № 3723-XII свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ч. 2 ст. 22 Статуту, ч. 2 ст. 9 Закону № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.05.2013 року у справі № 21-403а12 та у постанові від 04.06.2013 року у справі № 167а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У наказі № 736-к від 30.04.2010 року не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».

З акта перевірки від 09.04.2010 року, який став підставою для видання оскаржуваного наказу, не вбачається вчинення позивачем дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушень встановлених законом обмежень для державних службовців, пов'язаних з проходженням державної служби, позивач не допускав, а також не зафіксовано вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працює.

Жодних обґрунтувань чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, доказів встановлення умисності допущених порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає.

Припинення державної служби за порушення Присяги на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення заходів дисциплінарного впливу, аж до звільнення з митного органу, повинно бути належним чином мотивовано, що відповідачами зроблено не було.

У свою чергу, припинення служби позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за неналежне виконання посадових обов`язків, що в розумінні Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» становить склад дисциплінарного правопорушення, позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».

Оскільки доказів порушення позивачем Присяги державного службовця відповідачами не надано, звільнення позивача проведене всупереч вимогам Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».

Крім того, слід зазначити, що передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення, можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок неможна кваліфікувати як порушення Присяги.

Таку позицію займає Верховний Суд України у постанові від 21.05.2013 року у справі № 21-403а12 та у постанові від 04.06.2013 року у справі № 167а13.

У даному випадку звільненню позивача не передувало проведення службового розслідування, натомість була проведена перевірка, за результатами якої складено акт від 09.04.2010 року, який слугував прийняттю оскаржуваного наказу.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Львівської митниці щодо безпідставного і незаконного видання начальником Львівської митниці Ярмольським С. розпорядження № 129-р від 09.04.2010 року, яким була призначена і 09.04.2010 року проведена непередбачена нормативно-правовими актами перевірка; виходу посадових осіб Львівської митниці (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) за межі наданих їм повноважень при призначенні і проведенні перевірки та виданні «Акта за результатами перевірки» (реєстраційний № 6783 вн. від 09.04.2010 року), який по змісту та висновку не відповідає предмету перевірки, викладеному у розпорядженні № 129-р від 09.04.2010 року, а по формі - вимогам нормативно-правових актів; визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Львівської митниці, пов'язану із ігноруванням законодавства України при виданні розпорядження № 129-р від 09.04.2010 року, яким була призначена непередбачена нормативно-правовими актами України перевірка; недотриманням посадовими особами митниці (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) вимог cт. 19 Конституції України, ст. cт. 407, 408, 410 Митного кодексу України, ст. ст. 1, 21, 22, 27, 28, 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» при організації перевірки та звільненні ОСОБА_3 з державної служби в митних органах, суд приходить до висновку, що розпорядження та акт не є самостійним предметом позову, а лежить в основі позовних вимог в частині скасування наказу Державної митної служби України №736-к від 30.04.2010 року, оскільки правомірність дій відповідачів при проведенні такої перевірки та складенні Акта включає в себе кінцевий результат - прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не довели, що порушення позивачем своїх посадових обов'язків, визначених у посадовій інструкції є порушенням присяги Державного службовця, а не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, суд не встановив факту порушення ОСОБА_3 його посадових обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного та встановлених фактичних обставин справи, а також висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 18.03.2014 року, суд дійшов висновку про прийняття оскаржуваного наказу Державної митної служби України без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, адміністративний позов в частині визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України № 736-к від 30.04.2010 року в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_3, визнання протиправними дій Державної митної служби України щодо видання наказу № 736-к від 30.04.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3; зобов'язання Державну митну службу України поновити ОСОБА_3 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці є законним, обґрунтованим та підлягає до задоволення. У задоволенні іншої частини адміністративного позову слід відмовити.

Водночас для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в силу ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці № 716-к від 03.08.2010 року в частині оголошення наказу Державної митної служби України № 736-к від 30.04.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачами право ОСОБА_3 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середньомісячна заробітна плата позивача відповідно до довідки Львівської митниці Міндоходів № 13-70-05/13-156 від 06.05.2014 року становила на день звільнення 3671,56 грн., середньоденна заробітна плата - 193,24 грн.

З урахуванням положень п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02. 1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 189181,96 грн. (979 х193,24) за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів.

Суд не вбачає підстав до стягнення з відповідача в користь позивача суми індексу інфляції по заробітній платі за час вимушеного прогулу у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», оскільки дія зазначеного Положення та Закону України поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Однак, в даному випадку не було порушення встановлених термінів виплати грошових доходів (заробітної плати).

Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167, 256 КАС України, суд -

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної митної служби України щодо видання наказу № 736-к від 30.04.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 736-к від 30.04.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці № 716-к від 03.08.2010 року в частині оголошення наказу Державної митної служби України № 736-к від 30.04.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

5. Поновити ОСОБА_3 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 03.08.2010 року.

6. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 189 181,96 грн. за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів.

7. В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3671,56 грн. (за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів) постанова суду виконується негайно.

8. У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

9. Судові витрати зі сторін не стягуються.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 1 липня 2014 року.

Головуючий суддя Сподарик Н.І.

Суддя Потабенко В.А.

Суддя Сакалош В.М.