Рішення № 39551680, 24.06.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 915/690/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119

до відповідача Приватного підприємства "Прометей", вул. Калініна, буд. 21, м. Новий Буг, Миколаївська область, 55600

фактична адреса: с. Ульянівка, Новобузький район, Миколаївська область, 55633

про стягнення заборгованості за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І від 16.05.2012 року в сумі 25 790, 68 грн., в тому числі: 17 949, 15 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 373, 82 грн. - пені; 67, 71 грн. - 3% річних; 7 400, 00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна

за участю представників сторін

від позивача Михайловський Іван Володимирович, довіреність б/н від 31.10.2013 року;

від відповідача представник не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Приватного підприємства "Прометей" про стягнення заборгованості за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І від 16.05.2012 року в сумі 25 790, 68 грн., в тому числі: 17 949, 15 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 373, 82 грн. - пені; 67, 71 грн. - 3% річних; 7 400, 00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.05.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської від 03.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 24.06.2014 року.

24.06.2014 року представником позивача було подано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 27 047, 41 грн., в тому числі: 19 205, 88 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 373, 82 грн. - пені; 67, 71 грн. - 3 % річних; 7 400 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна (арк. справи 56-57).

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п. 10 вищевказаної Постанови).

В поданій суду заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 27 047, 41 грн., в тому числі: 19 205, 88 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 373, 82 грн. - пені; 67, 71 грн. - 3% річних; 7 400, 00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Вказаною заявою позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості за лізинговими платежами на суму 1 256, 73 грн. В частині пені, 3 % річних та штрафу позовні вимоги не змінювались. Судом враховано, що при зверненні до суду із позовом позивачем була заявлена до стягнення сума заборгованості за лізинговими платежами за 22 та 23 періоди лізингу, строк оплати яких настав станом на момент звернення до суду із позовом. Натомість, в заяві про збільшення розміру позовних вимог позивачем додатково заявлено до стягнення суму заборгованості за лізинговими платежами за 24 період лізингу, строк оплати якого настав 23.05.14 року, тобто після звернення до суду із позовом. Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено у прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення лізингових платежів за період, який не заявлявся при зверненні до суду із позовом, тобто позовні вимоги збільшено не за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, судом розглядаються позовні вимоги за первісною позовною заявою, тобто предметом спору є вимога про стягнення заборгованості за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І від 16.05.2012 року в сумі 25 790, 68 грн., в тому числі: 17 949, 15 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 373, 82 грн. - пені; 67, 71 грн. - 3% річних; 7 400, 00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Представник позивача в судовому засіданні 24.06.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та Приватним підприємством "Прометей" було укладено Договір фінансового лізингу № 120516-63/ФЛ-Ю-І від 16.05.2012 року.

16.05.2012 року сторонами до Договору фінансового лізингу було внесено зміни шляхом підписання Додаткової угоди.

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором.

Відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до п. 2.2 Загальних умов Договору та Графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору, викладений в Додатковій угоді до Договору).

Пунктом 2.4 Загальних умов договору лізингу визначено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного період лізингу з урахуванням положень п. 2.7-2.9 Загальних умов починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт.

Відповідно до п. 2.1.7 Загальних умов до Договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання Акту.

Відповідно до п. 2.1.8 Загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 календарному місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу предмет лізингу на підставі підписаного 28.05.2012 року сторонами акту приймання-передачі майна.

Таким чином, відповідно до п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 25 числа кожного місяця в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів.

Всупереч прийнятих обов'язків, відповідач зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за період з березня 2014 року по квітень 2014 року за ним виникла заборгованість у розмірі 17 949, 15 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до Договору.

Проте, жодного разу звіт у встановленій формі відповідач не надав.

Пунктом. 7.1.3 Загальних умов Договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом із предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.17, 4.1.2, 5.2, 10.2 Загальних умов - лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 % остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 % від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5 Загальних умов договору визначено, що остаточна загальна вартість предмета лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість предмета лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 28.05.2012 року становить 185 000, 00 грн.

Штраф за неподання звітності за квартал складає 1 % від вартості майна, звіти не подавались протягом 4-х кварталів, сума штрафу становить 7 400, 00 грн.

На підставі п. 7.1.1 Договору позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, а на підставі ст. 625 ЦК України - 3 % річних.

Із посиланням на приписи ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України та на умови Договору позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 25 790, 68 грн., в тому числі: 17 949, 15 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 373, 82 грн. - пені; 67, 71 грн. - 3% річних; 7 400, 00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судові засідання 03.06.2014 року та 24.062014 року повноважного представника не направляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні у матеріалах справи (арк. справи 33, 35, 38, 40).

Вимоги ухвал господарського суду Миколаївської області від 19.05.2014 року та 03.06.2014 року відповідачем не виконано, відзив на позов з документальним та нормативно-правовим обґрунтуванням по суті заявлених вимог і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову не подано.

Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі. Явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.12.2013 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

16.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (далі - позивач, Лізингодавець) та Приватним підприємством "Прометей" (далі - відповідач, Лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 120516-63/ФЛ-Ю-І (далі - Договір) (арк. справи 13).

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов договору, які є додатком до Договору фінансового лізингу (далі - Загальні умови), Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Предмет лізингу (далі - Предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку "Специфікація", а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на Предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством) (арк. справи 16-21).

Відповідно до Специфікації до Договору Предметом лізингу є с/г техніка Трактор колісний Беларус, 2012 року випуску, за ціною 154 166, 67 грн. (арк. справи 15).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГК України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.2 Загальних умов строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в Додатку "Графік сплати лізингових платежів" до Договору (далі - "Графік") та починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Відповідно до 2.1.5 Загальних умов остаточна загальна вартість Предмета лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості Предмету лізингу, направленому Лізингодавцем.

Відповідно до п. 2.1.7 Загальних умов число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання Акту.

Відповідно до п. 2.1.7.1 Загальних умов якщо число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) підписання акту відповідає одному з чисел від 24 по 31 включно, то числом сплати є 25 число календарного місяця протягом усього строку лізингу. У випадку якщо число 25 припадає на святковий або інший неробочий день, то днем сплати є останній робочий день перед цим числом.

Відповідно до п. 2.1.8 Загальних умов період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.

Відповідно до п. 2.2 Загальних умов усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7-2.9, 3.4 Загальних умов (далі - Винагорода).

Відповідно до п. 2.3 Загальних умов авансовий лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку Лізингодавцем. Лізингоодержувач має право здійснювати авансовий лізинговий платіж тільки на підставі відправленого Лізингодавцем рахунку. Здійснення авансового лізингового платежу без отримання від Лізингодавця рахунку або не в повному обсязі, зазначеному в даному рахунку, не є підставою для набуття чинності цього Договору. В цьому випадку Лізингодавець повертає отримані кошти Лізингоодержувачу. Сторони домовились, що достатнім доказом відправлення Лізингодавцем Лізингоодержувачу рахунку є витяг з реєстру рахунків Лізингодавця. Дата відправлення зазначеного рахунку визначається за даними реєстру рахунків Лізингодавця. Цей рахунок може бути відправлений Лізингоодержувачу в т.ч. факсимільним способом, поштою, кур'єрською доставкою, вручений особисто або в інший спосіб, який обере Лізингодавець.

Відповідно до п. 2.4 Загальних умов всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у Число сплати в кінці кожного Періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-2.9 Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний Акт. (Наприклад: дата підписання Сторонами Акту - 05 липня 2008 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 05 серпня 2008 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 05 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідній, святковий або інший) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 10.1 Загальних умов даний Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання Сторонами (в т.ч. обов'язкового підписання Сторонами Додатків "Загальні умови Договору", "Специфікація", "Довідка", "Страхування", "Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Предмет лізингу", "Графік сплати Лізингових платежів", "Технічний асістанс", «Поняття нормального зносу» до Договору) та зобов'язання Сторін за цим Договором виникають (окрім умов п. 2.3 Загальних умов) з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно пункту 2.3 Загальних умов і діє до моменту повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань. При цьому умови п. 2.3 Загальних умов застосовуються до відносин між Сторонами до набуття чинності цим Договором, Сторони досягли згоди про те, що в разі не підписання Сторонами будь-якого із вказаних Додатків до Договору, окрім Додатку "Технічний асістанс", Договір вважається таким, що не укладений.

Судом встановлено, що Договір підписано сторонами та скріплено печатками. Крім того, на виконання п. 10.1 Загальних умов сторонами підписано Додатки до Договору, а саме: "Загальні умови Договору", "Специфікація", "Довідка", "Страхування", "Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Предмет лізингу", "Графік сплати Лізингових платежів", "Технічний асістанс", «Поняття нормального зносу» (арк. справи 14-28).

Крім того, 16.05.2012 року сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди Додаток до Договору «Специфікація» викласти в наступній редакції: предмет лізингу - Трактор Беларус, рік випуску - 2012, вартість разом з ПДВ - 185 000, 00 грн. Вказаною Додатковою угодою № 1 також було викладено в новій редакції додаток «Графік сплати лізингових платежів» (арк. справи 29-30).

Додаткову угоду № 1 до Договору підписано та скріплено печатками сторін.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору 28.05.2012 року сторонами було підписано Акт приймання-передачі предмета лізингу в користування за договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року (арк. справи 31).

На підставі рахунку-фактури № СФ-06481 від 22.05.12 року відповідачем було сплачено авансовий лізинговий платіж в сумі 47 942, 31 грн., що підтверджується випискою по рахунку (арк. справи 55, 44).

Отже, в силу приписів п. 2.3 Загальних умов договору сплата авансового лізингового платежу свідчить про набуття чинності договором та виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати чергових лізингових платежів 25 числа кожного місяця (п. 2.1.7.1 Загальних умов) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів.

В порушення умов Договору відповідач зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (арк. справи 44-53), внаслідок чого за березень та квітень 2014 року (22 та 23 періоди лізингу) виникла заборгованість в сумі 17 949, 15 грн. (з урахуванням здійсненого позивачем зарахування переплати в попередніх періодах в сумі 1 681, 45 грн.) (18 412, 19 грн. + 1 218, 41 грн. - 1 681, 45 грн. = 17 949, 15 грн.).

Тобто, з 25.03.2014 року та з 25.04.2014 року (22, 23 період лізингу) заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 949, 15 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, станом на день розгляду справи основна заборгованість за лізинговими платежами за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року становить 17 949, 15 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за лізинговими платежами за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року в розмірі 17 949, 15 грн., оскільки суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Отже, вимога про стягнення основної заборгованості в розмірі 17 949, 15 грн. є підставною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 400, 00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 5.2.1 Загальних умов лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору.

Відповідно до п. 7.1.3 Загальних умов за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.16, 4.1.2, 5.2, 10.2 Загальних умов - лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Відповідно до 2.1.5 Загальних умов остаточна загальна вартість Предмета лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості Предмету лізингу, направленому Лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість предмета лізингу визначена сторонами у Додатковій угоді № 1 до Договору № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року, а також в Акті приймання-передачі предмета лізингу в користування за договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року та становить 185 000, 00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 7 400, 00 грн. (1 % від остаточної загальної вартості предмета лізингу за 4 квартали), оскільки відповідачем порушено виконання зобов'язання, щодо надання позивачу звітів про стан та адресу базування предмета лізингу за 4 квартали. Розрахунок позивача зазначено у позовній заяві (арк. справи 5). Судом перевірено та встановлено, що розрахунок штрафу в сумі 7 400, 00 грн. здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням умов договору та положень норм чинного законодавства.

Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, не подано доказів надання позивачу звітів про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до Договору, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку).

Отже, вимога про стягнення штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна в сумі 7 400, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 373, 82 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 7.1.1 Загальних умов лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов'язків: за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені в сумі 373, 82 грн. за сукупний період з 26.03.2014 року по 12.05.2014 року по кожному окремому зобов'язанню. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені зазначено у позовній заяві (арк. справи 4). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 373, 82 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 67, 71 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Перевіривши розрахунок суми трьох відсотків річних, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування трьох відсотків річних в сумі 67, 71 грн. за сукупний період з 26.03.2014 року по 12.05.2014 року по кожному окремому зобов'язанню. Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних зазначено у позовній заяві (арк. справи 4). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних правомірно нараховані позивачем та підлягають стягненню. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 629, 806 ЦК України, ст. 193, 231, 292 ГК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до відповідача Приватного підприємства "Прометей" про стягнення заборгованості за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І від 16.05.2012 року в сумі 25 790, 68 грн., в тому числі: 17 949, 15 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 373, 82 грн. - пені; 67, 71 грн. - 3 % річних; 7 400, 00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна

Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Прометей", вул. Калініна, буд. 21, м. Новий Буг, Миколаївська область, 55600, фактична адреса: с. Ульянівка, Новобузький район, Миколаївська область, 55633 (код ЄДРПОУ 31387380) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119 (код ЄДРПОУ 33880354):

- 17 949, 15 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн. 15 коп.) - простроченої заборгованості за лізинговими платежами за березень 2014 року та квітень 2014 року за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року;

- 373, 82 грн. (триста сімдесят три грн. 82 коп.) - пені за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року;

- 67, 71 грн. (шістдесят сім грн. 71 коп.) - 3 % річних за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року;

- 7 400, 00 грн. (сім тисяч чотириста грн. 00 коп.) - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна за Договором № 120516-63/ФЛ-Ю-І фінансового лізингу від 16.05.2012 року;

- 1 827, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш