Рішення № 39551672, 23.06.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.2014 Справа № 920/783/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Григор'євій О.І. розглянув матеріали справи № 920/783/14

за позовом - Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи», м. Київ,

до відповідача - Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми,

про стягнення 540374,42 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Гордєєва В.О., довіреність № 8429 від 25.04.2014 року,

відповідача - Корнієнко А.В., довіреність № 1038/02.02.02-17 від 05.06.2014 року.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 540374,42 грн., яка виникла станом на 28.04.2014 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № ССу-063-13 від 06.08.2013 року про закупівлю приймачів телевізійних, поєднаних чи не поєднаних з радіоприймачами або пристроями для записування та відтворення звуку й зображення (відеодисплеїв до залу засідань Сумської міської ради), укладеного між сторонами, в тому числі: вартість неоплачених товарів у сумі 499788,82 грн., 3% річних у сумі 7394,14 грн., неустойка у розмірі подвійної ставки НБУ у сумі 33191,46 грн.; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 10807,49 грн.

21.05.2014 року представник відповідача подав суду письмові заперечення на позовну заяву № 301/07-15.07 від 21.05.2014 року, в яких зазначає, що Виконавчий комітет Сумської міської ради, в межах своїх повноважень, в повному обсязі та відповідно до норм чинного законодавства виконував обов'язки передбачені договором № ССу-063-13 від 06.08.2013 року, а порушення строків оплати відбулося з вини УДКСУ у м. Суми, тому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача також подав суду клопотання № 302/07-15.07 від 21.05.2014 року, в якому просить суд залучити до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, оскільки вважає, що рішення у даній справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2014 року заперечував проти зазначеного клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної Казначейської служби України в м. Сумах Сумської області, оскільки рішення у даній справі не вплине на права або обов'язки даної особи.

Суддя відхилив клопотання відповідача у зв'язку з відсутністю законних підстав для залучення до участі у справі Управління Державної Казначейської служби України в м. Сумах Сумської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

23.06.2014 року представник відповідача за заявою б/н від 23.06.2014 року (вх. № 8085) надав суду для долучення до матеріалів справи копію платіжного доручення № 321 від 27.02.2014 року про сплату суми боргу в розмірі 499788,82 грн., яку прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів даної справи на підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю приймачів телевізійних, поєднаних чи не поєднаних з радіоприймачами або пристроями для записування та відтворення звуку й зображення (відеодисплеїв до залу засідань Сумської міської ради) № ССу-063-13 від 06.08.2013 року, відповідно до якого, позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, зазначений у специфікації до даного договору, яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язується прийняти й вчасно оплатити вартість товару на умовах договору.

Згідно з пунктом 3.1 вищезгаданого договору, загальна ціна договору становить 499788,82 грн. у тому числі ПДВ (20 %) в розмірі 83298,14 грн.

Пунктом 5.1 договору № ССу-063-13 від 06.08.2013 року визначено строк поставки товару, який становить 60 (шістдесят) робочих днів з моменту підписання договору

За умовами пункту 4.4 даного договору, укладеного між сторонами, відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару протягом 25 (двадцяти п'яти) банківських днів з моменту фактичної поставки товару.

Позивачем позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним на виконання умов вищезазначеного договору поставлено відповідачеві товар на загальну суму в розмірі 499788,82 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом прийому-передачі обладнання № ССу-21345 від 25.09.2013 року до договору № ССу-063-13 від 06.08.2013 року, проте відповідач не оплатив в повному обсязі та в установлені договором терміни отриманий товар, у зв'язку з чим станом на 28.04.2014 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 499788,82 грн.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову та зазначає, що відповідачем, в повному обсязі виконано зобов'язання перед позивачем за договором № ССу-063-13 від 06.08.2013 року, а порушення строків оплати відбулося з вини УДКСУ у м. Суми. На підтвердження викладеного представник відповідача надав суду копію платіжного доручення № 321 від 27.02.2014 року про сплату суми боргу в розмірі 499788,82 грн., відповідно до якого платіж проведено банком платника 27.05.2014 року

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги надані відповідачем докази фактичної сплати останнім боргу у сумі 499788,82 грн. за договором № ССу-063-13 від 06.08.2013 року, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в цій частині, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до наданих позивачем матеріалів оплата товару згідно умов договору, укладеного між сторонами, мала бути здійснена до 30.10.2013року включно, а фактично відповідач виконав свої договірні зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості товару 27.05.2014 року.

Тому, відповідно до пункту 7.3 зазначеного договору позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

За приписами частини першої статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума неустойки (пені) становить 33191,46 грн. за період з 31.10.2013 року по 28.04.2014 року.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача неустойки передбачені умовами вищевказаного договору і вона нарахована з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 33191,46 грн. за період з 31.10.2013 року по 28.04.2014 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 7394,14 грн. за період з 31.10.2013 року по 28.04.2014 року, в обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 7394,14 грн. за період з 31.10.2013 року по 28.04.2014 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені обставини, зокрема те, що відповідач виконав свої зобов'язання за вищезазначеним договором, який є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України) з порушенням строків здійснення розрахунків, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 33191,46 грн. та 3 % річних в розмірі 7394,14 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а в частині позовних вимог стосовно стягнення суми основного боргу в розмірі 499788,82 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, пункту 1-1 статті 80, статей 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Сумської міської ради (40030, м. Суми, Майдан Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 04057942) на користь Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, Ідентифікаційний код 21670779) пеню в розмірі 33191,46 грн., 3 % річних в розмірі 7394,14 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10807,49 грн.

3. В іншій частині позовних вимог провадження у справі - припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.07.2014 року

Суддя П.І. Левченко