Ухвала суду № 39550603, 02.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1335/14 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у Борзнянському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у Борзнянському районі Чернігівської області, третя особа - відділ державної виконавчої служби Борзнянського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною бездіяльності УДКС України у Борзнянському районі та ГУДКС України у Чернігівській області щодо невиконання платіжних доручень № 66 від 18.03.2014 року, № 67 від 18.03.2014 року відділу ДВС Борзнянського РУЮ та зобов'язання ГУ ДКС України у Чернігівській області, УДКС України у Борзнянському районі Чернігівської області виконати дані платіжні доручення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю погоджується з такою правовою позицією з огляду на слідуюче.

Відповідно до Положення про державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Згідно із пунктом 7 Положення про державну казначейську службу України Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

З матеріалів справи слідує, що платіжні доручення ВДВС Борзнянського РУЮ № 66 від 18.03.2014 року на суму 14 534,20 грн. та № 67 від 18.03.2014 року на суму 65 672,68 грн. перебували на виконанні в УДКС України у Борзнянському районі. Зазначені кошти були отримані від реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_4 на рахунок ВДВС з призначенням платежу «стягнення боргу з ОСОБА_4 (за виконавчим листом № 2-812 від 02.12.2011 року)».

ВДВС Борзнянського районного управління юстиції відповідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 виконали усі дії щодо перерахування коштів стягувану, проте вказані кошти стягувачу так і не були перераховані.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Кошти, яки надійшли на депозитний рахунок ВДВС від примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області № 12/71 не є надходженнями до бюджету або бюджетними витратами, а тому вони не є бюджетними коштами відповідно п. 11 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України.

Отже, судова колегія повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що Бюджетний кодекс України не регулює відносини щодо розподілу не бюджетних коштів, порядку та строків виконання платіжних доручень, тому відповідач не в праві був розпоряджатися даними коштами на свій розсуд.

Також необґрунтованими є посилання апелянтів на Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджений наказом Державної казначейської служби України від 26.06.02 року № 22, оскільки за ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отримавши платіжні доручення УДКС України у Борзнянському районі зобов'язані були, перш за все ознайомитись з його змістом, де чітко було вказано призначення даного платежу, з якого вбачається, що перераховані кошти жодним чином не відносяться до державних коштів, а тому змінювати призначення даного платежу у відповідача не було підстав.

За п. 7 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 року № 1280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2011 року за № 1236/19974, Головне управління Казначейства здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, а також контроль за їх діяльністю.

Таким чином, бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області та Управління Державної казначейської служби України у Борзнянськрому районі у зв'язку з невиконанням платіжних доручень є противоправною, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині є законним та обґрунтованим.

Позовні вимоги в частині виконання платіжних доручень від 18.03.2014 року № 66 та № 67 також правомірно задоволено Чернігівським окружним адміністративним судом, оскільки саме таким чином відбулося повне відновлення порушених прав позивача.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності своєї бездіяльності щодо невиконання платіжних доручень.

За таких обставин Чернігівським окружним адміністративним судом зроблено правильний висновок щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у Борзнянському районі Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.