Ухвала суду № 39549726, 24.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Кримінальне провадження №1кп/622/106/2014 Головуючий 1 інст. Калайда І.С.

Апеляційне провадження № 11кп/790/653/14 Доповідач: Щебетун Л.М.

Категорія: ч.1 ст.125 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Щебетун Л.М.,

суддів Гришина П.В.,

Лесика С.М.,

при секретарі Бондаренко Є.Б.,

за участю:

прокурора Гандзі М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження №12013220310000321 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Золочівського району Харківської області на ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року, у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гурїв Золочівського району Харківської області; громадянина України, з середньою освітою, працюючого ПП «Бабаєв», учасника бойових дій, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

встановила:

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням за ч.1 ст.125 КК України закрито та він звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «Д» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за наступних обставин.

10 травня 2013 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись на вулиці Шкільній в селищі Гур'їв Золочівського району Харківської області, де під час сварки з ОСОБА_3, виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися протягом декількох років в період загального мешкання в одному населеному пункті, при цьому маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до останньої та схвативши її руками за сорочку, почав штовхати кулаками в груди, внаслідок чого ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи №18-зл/ж/13 від 14 травня 2013 року у ОСОБА_3 встановлений один синець в області лівої груді, який міг утворитися від тупого предмета, можливо в строк та при обставинах, на які вказує потерпіла та відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Районний суд, постановляючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності з закриттям кримінального провадження відносно останнього своє рішення мотивував тим, що він вчинив злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, обвинувачений є учасником бойових дій, що дає підстави суду для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі пункту «д» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд у новому складі суду.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до вимог ст.85 КК України на підставі закону про амністію, або акта про помилування, засуджений може бути звільнений від основного та додаткового покарання.

Вказує, що статтею 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання, однак судом першої інстанції не було встановлено чи спростовано факту наявності чи відсутності вини в діях ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги; обвинуваченого, який проти задоволення апеляційної скарги прокурора не заперечував та просив її задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» №392/96-ВР від 1 жовтня 1996 року, рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом. Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Статтею 85 КК України передбачено, що на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання.

Проте районний суд, в порушення наведених вимог законів, при розгляді кримінального провадження, вирішуючи питання щодо обвинуваченого ОСОБА_2, прийняв рішення про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності, не постановивши обвинувального вироку відносно ОСОБА_2, та не призначивши йому покарання за ч.1 ст.125 КК України, що є неприпустимим.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.7 п.2,10,15,9 п.6,404,405,407,412 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-

Судді: