Постанова № 39548548, 19.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року /14:00/Справа № 808/3309/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., за участю секретаря Чорної В.С., представника позивача Жовтоножка Д.Ф., представника відповідача Безштанько В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод»

про стягнення заборгованості в сумі 161433, 14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» про стягнення коштів за податковим боргом 161433,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог та з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань у відповідача станом на 18.06.2014 року обліковується податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 161433, 14 грн., з якого: по податку на додану вартість в сумі - 114105, 30 грн. та по податку на прибуток приватних підприємств в сумі - 47327, 84 грн. Тому позивач просить стягнути кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» в сумі 161433, 14 грн.

Представник позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав та просив задовольнити в повному обсязі, оскільки відповідачем сума боргу не сплачена та порушено вимоги податкового законодавства України.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Запорізької міської ради 16.08.2005 за №11031050001007348.

Станом на 18.06.2014 відповідач має податковий борг перед бюджетом на загальну суму 161433, 14 грн.

Податковий борг на загальну суму 161433, 14 грн. виник на підставі наступного.

Так, станом на вище вказану дату податковий борг відповідача змінився у зв'язку із погашенням боргу по земельному податку в розмірі 12981,04 грн. та збільшенням заборгованості по ПДВ та авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств та складає 161433, 14 грн. Так, борг станом на 15.05.2014 р. по податку на додану вартість складає 114153,50 грн. та сума боргу до стягнення становить 114105,30 грн.: за основним платежем - 112956,67 грн., штрафні санкції - 1148.63 грн., а також:

- 29.03.2011 р. донараховано штрафних санкцій згідно акту перевірки, ппр № 0000311100 від 19.03.2014 у розмірі 640,00 грн.;

- 29.03.2011 р. донараховано штрафних санкцій згідно акту перевірки, ппр № 000030100 від 19.03.2014 у розмірі 508.63 грн., борг складає 640,0+508,63=1148.63 грн. ;

- 30.04.2014 р. донараховано основного платежу згідно декларації №9022503205 у розмірі 103453, 00 грн, борг складає 1148, 63+103453,00=104601,30 грн.;

- 30.05.2014 донараховано основного платежу згідно декларації № 9027928693 від 16.05.2014 у розмірі 9504, 00 грн., борг складає 114105,30 грн.

Крім того, станом на 18.06.2014 борг відповідача по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств становить 47327,84 грн. з якого: за основним платежем - 46075, 00 грн., залишок несплаченої пені - 212,65 грн., штрафні санкції - 1040, 19 грн. а саме:

- 28.02.2014 р. донараховано основного платежу згідно декларації № 9086849142 у розмірі 10414,00 грн. у зв'язку з наявністю переплати в обліковій картці платника податків у розмірі 173,97 грн., борг складає 10240.03 грн.;

-29.03.2014 р. донараховано штрафних санкцій згідно акту перевірки, ппр № 0000291100 від 19.03.2014 у розмірі 1041,16 грн., борг складає 11281,19грн.;

- 31.03.2014 р. донараховано основного платежу згідно декларації № 1400002980 у розмірі 17917,00 грн., борг склав 29198,19 грн.;

- 30.04.2014 р. донараховано основного платежу згідно декларації № 1400002980 у розмірі 17917,00 грн., борг склав 47115.19 грн.;

- 08.05.2014 р. сплачено боргу у розмірі 17917,00 грн. та донараховано пені у розмірі 212,65 грн., борг склав 29410,84 грн.;

- 31.05.2014 р. донараховано основного платежу згідно декларації № 1400002980 у розмірі 17917.00 грн. борг складає 47327,84 грн.

Отже, у зв'язку із зміною суми позовних вимог, позивач шляхом збільшення суми позову просить суд стягнути з підприємства - відповідача кошти податкового боргу на загальну суму 161433,14 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 (неподання декларації) - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 161433,4 грн. На час розгляду справи вжиті податковим органом заходи не дали результатів, та сума податкового боргу сплачена не була.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України визначає, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на адресу відповідача надсилалася 29.01.2014 податкова вимога форми "Ю" № 7-15 від 28.01.2014 року, яка була отримана відповідачем 04.02.2014 року.

Податкова вимога є чинною (сторонами не надано суду доказів відкликання податкової вимоги).

Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь - яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, з викладеного вбачається, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України.

На час розгляду адміністративної справи, сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про розстрочення податкового боргу строком на 12 місяців, оскільки проти цього не заперечує представник позивача і таке розстрочення передбачене ст. 257 КАСУ.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158-163, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов позивача задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (код ЄДРПОУ 33701132) кошти в сумі 161433, 14 коп.(сто шістдесят одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 14 коп. та направити на погашення податкового боргу до Державного бюджету Заводського району, ЄДРПОУ, 38025372, ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Клопотання про розстрочення виконання постанови Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» - задовольнити та розстрочити сплату податкового боргу строком на 12 місяців.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко