Ухвала суду № 39548501, 24.06.2014, Приморський районний суд м. Одеси

24.06.2014

Справа № 522/9773/14ц

Провадження по справі №2/522/6436/14

У Х В А Л А

24 червня 2014 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - "Про стягнення заборгованості»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, по якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ "Правекс Банк" суму заборгованості за Кредитним договором № 2901-029/11Ф від 22 серпня 2008 року та за Кредитним договором № 2901-030/11Ф в сумі, яка становить 2085531,83 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" суму сплаченого судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Одночасно, під час звернення до суду представник позивача подав до суду письмову заяву, по якій просить суд накласти арешт на все майно з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Суддя, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позовних вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

В заяві про забезпечення позову представник позивача не надав відомостей на яке саме майно слід накласти арешт та, що воно на даний час зареєстроване за відповідачами, а також не надав доказів, що існує реальна загроза відчеження та перереєстрації, належного відповідачам майна.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 151 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Окрім цього позивачем, в порушення ч.2 ст.151 ЦПК України не зазначено чому, на його думку, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і які є підстави для таких припущень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153, 209,210, 293 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Р.Д. Абухін