Ухвала суду № 39548222, 24.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 1664/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Дудка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар ЛТД» до Управління Тернопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 18.11.2013 року № 0007522201, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стеллар ЛТД" звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 18.11.2013 року № 0007522201, посилаючись на те, що воно є незаконним.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року було відмовлено у задоволенні позову.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року та відмовити у позовних вимогах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що товариство з обмеженою відповідальністю " Стеллар ЛТД" 18.06.1996 року зареєстроване Тернопільською районною державною адміністрацією та 11.07.1996 року взято на податковий облік.

В період з 25.10.2013 р. по 31.10.13 р. працівниками Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у взаємовідносинах з ПП "Славія Авто" та ПП "Транс Техноком" у період з 01.02.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 2125/22-01/21161115 від 04.11.2013 р.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що податковим органом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 9 281 грн.

За результатами розгляду акту перевірки № 2125/22-01/21161115 від 04.11.2013 р. Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області винесено податкове повідомлення - рішення від 18.11.2013 року № 0007522201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 11 072 гривні 50 коп. в т.ч 9 281 грн. за основним платежем та 1 791 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції.

13.11.2013.11.2013р. Тернопільською ОДПІ Тернопільської області було проведено засідання комісії зі спірних питань, яка прийняла рішення, що Акт перевірки є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

18.11.2013р. Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення- рішення, яким встановлено порушення п.185.1, ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. (надалі - ПК України), у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Стеллар ЛТД» за платежем ПДВ із вироблених в України товарів на суму 11 072,00 грн. 50 коп., з яких 3 281,00 грн. - за основним платежем та 1 791,50 грн. - за штрафними (фінансовими) . анкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ «Стеллар ЛТД» отримало 20.11.201Зр.

Податковим органом під час перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства у взаємовідносинах ТОВ «Стеллар ЛТД» з ПП «Славія Авто» та ПП "Транс-Техноком» за період з 01.02.2011р. по 31.12.2011р. зроблені висновки, що Позивач порушив п.185.1 ст.185, п.198.1 стД98, п.198.2 ст.198, п.198,6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, зо призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 9 281 грн., в т.ч. за лютий 2011р. на суму 100 грн., за березень 2011р. на суму 1 112 грн., за червень 2011р. на суму 915 грн., за липень 2011р. на суму 905 грн., за серпень 2011р. на суму 661 грн., за вересень 2011р. на суму 546 грн., за жовтень 2011р. на суму 2 770 грн., за листопад 2011р. на суму 1 169 грн., за грудень 2011р. на суму 1 103 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких «збувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються - довідно до п.138.1 ст.138 ПК України із: витрат операційної діяльності, які визначаються зо з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, змістом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 38.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 14О і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у лані 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України матковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) - вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської цільності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у чому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій

необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого «користання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум датку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в країні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в матковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» значено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства),

зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фіансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від; о.1995 р. №8І8, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що віють можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської "грації (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з рахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі видаткові накладні, товарно-транспортні - накладні на транспортування ТМЦ) мають силу первинних документів, що підтверджують :акт здійснення господарської операції.

Крім того, реальність здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наступним: ТОВ «Стеллар ЛТД» було проведено оплату їх вартості, яка проведена в безготівковому порядку. При цьому, у Відповідача були розрахункові документи (платіжні доручення), які підтверджують проведення ТОВ «Стеллар ЛТД» розрахунків за передані у ПП «Славія -_авто» за вказаними вище первинними бухгалтерськими документами товарно-матеріальні цінності.

В судовому засіданні першої інстанції було встановлено, що товарно-матеріальні цінності, які ТОВ «Стеллар ЛТД» були придбані у ПП «Славія Авто» та ПП «Транс-Техноком» були відображені в бухгалтерському і податковому обліку, а в подальшому були використані ТОВ «Стеллар ЛТД» у гсподарській діяльності, шляхом їхньої реалізації під час надання послуг по ремонту транспортних засобів. Документи, що підтверджують подальше використання ТМЦ є в наявності та містяться в матеріалах справи.

При цьому, ТОВ «Стеллар ЛТД» має власні складські та виробничі приміщення.

Усе це в сукупності вказує на реальність здійснення господарських операцій платника податку Т0В «Стеллар ЛТД» проведених із ПП «Славія Авто» та ПП «Транс-Техноком», на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, що в свою чергу, підтверджено достовірними первинними документами, які були складені внаслідок фактичного здійснення господарської операції за період з 01.02.2011р. по 31.12.2011р. між ТОВ «Стеллар ЛТД» та ПП «Славія авто», а також між ТОВ «Стеллар ЛТД» та ПП «Транс-Техноком».

Суд першої інстанції вважає помилковими висновки Відповідача про порушення вимог законодавства іншими суб'єктами господарювання, що вказує на нереальність господароських операцій учасниками яких був позивач, однак чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених позивачем з ТзОВ "Стеллар ЛТД", а ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.

Колегія суддів вважає також, що висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, зроблений лише на підставі акту перевірки контрагента позивача та є передчасним, оскільки податковий орган не врахував первинні документи, які надавалися позивачем під час проведення перевірки.

З огляду на правомірний характер операцій, проведених ТОВ «Стеллар ЛТД» з ПП Славія Авто» та ПП «Транс-Техноком», що підтверджується реальними доказовими фактичними даними, можливі порушення іншими суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення ТОВ «Стеллар ЛТД» як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Відповідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0007522201, від 18.11.2013 року є протиправними, а тому правомірно скасовані судом першої інстанції.

Згідно із статтею 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року по справі № 819/3104/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судд Я.С.Попко

Р.Б. Хобор