Постанова № 39548175, 25.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року № 813/3342/14

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.,

за участі представників сторін:

позивача - Крочук М.І., довіреності,

відповідача - Рождественської Л.П., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Датський текстиль" Компанії "ПВН Холдинг А/С" (Данія) до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

дочірнє підприємство "Датський текстиль" Компанії "ПВН Холдинг А/С" (Данія) (надалі - ДП "Датський текстиль") звернулося до суду з позовом до ДПІ в Сокальському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ в Сокальському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 14.01.2011 року в частині визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26063,25 грн., прийнятого за наслідками проведеної планової виїзної перевірки ДП "Датський текстиль" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, оформленої актом № 3/2301/31588791 від 05.01.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій за виявлене під час проведення перевірки порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ІІІ кварталі 2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 104253,00 грн., контролюючим органом неправомірно застосовано ст. 123 Податкового кодексу України, який вступив в законну силу 01.01.2011 року, тобто вже після вчинення порушення. Наведене призвело до невірного обчислення сум штрафних (фінансових) санкцій. Натомість, слід було керуватись ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В зв'язку з наведеним спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених запереченні на позов, поданому до суду 18.08.2011 року, суть якого зводиться до наступного. З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до п. 2 розділу ХІХ "Перехідні положення" якого з 01.01.2011 року Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнано таким, що втратив чинність. Отже, з 01.01.2011 року застосуванню підлягають норми Податкового кодексу України. І в разі встановлення порушень, вчинених до 01.01.2011 року, до платників податків застосовуються податковими повідомленнями-рішеннями, що прийняті після 01.01.2011 року, застосовується відповідальність, передбачена главою 11 розділу ІІ Податкового кодексу України. Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу. За таких обставин контролюючим органом вірно розраховані штрафні (фінансові) санкції, а, тому, податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і скасуванню не підлягає. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 24.11.2010 року по 21.12.2010 ДПІ у Сокальському районі проведено планову виїзну перевірку ДП "Датський текстиль" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої оформлено акт № 3/2301/31588791 від 05.01.2011 року.

Перевіркою, крім іншого, встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ІІІ кварталі 2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 104253,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 14.01.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0, яким позивачу, на підставі ст. 123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 130316,25 грн. за платежем податок на прибуток (в тому числі 104253,00 грн. - основний платіж, 26063,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Слід зазначити, що ДП "Датський текстиль" з виявленим порушенням згідний, не оспорює податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000092301/0 в частині основного платежу. Спір між сторонами виник в зв'язку з обчисленням суми штрафних (фінансових) санкцій, які слід було б застосувати за вчинене порушення.

Судом при вирішенні спору враховано положення ч. 5 ст. 227 КАС України, згідно з якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, ухвалою ВАСУ від 08.04.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012 року, скасовано з мотивів її невідповідності вимогам чинного законодавства. При вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що до набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність платників податків визначалась Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який встановлював іншу ставку штрафних (фінансових) санкцій.

В період вчинення ДП "Датський текстиль" порушень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідальність платника податків визначалась на підставі ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З 01.01.2011 року набрав законної сили Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Пунктом 2 розділу ХІХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вистачає свою чинність з 01.01.2011 року.

До 06.08.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 07.07.2011 № З609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон №3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 01.01.2011 року.

З 06.08.2011 року підрозділ 10 Розділу XX "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.

З дати набрання чинності Законом України № 3609-VI, яким доповнено підрозділ 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пунктом 11, штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 01.01.2011 року, застосовуються згідно з приписами пунктом 11 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України.

В період з 01.01.2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України і до 06.08.2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, до 06.08.2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, але лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Так само не могли бути застосовані і більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом.

Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України, до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 01.01.2011 року до 06.08.2011 року, повинен застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. 123.1 п. 123 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення), у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, обидві ці норми встановлюють відповідальність за правопорушення у вигляді встановлення за результатами перевірок факту заниження або завищення суми податкових зобов'язань платника податків, заявлених останнім у звітних податкових документах.

Відповідно, склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та нині чинною нормою Податкового кодексу України, в цьому разі співпадають.

Отже, немає перешкод для застосування з 01.01.2011 року приписів статті 123 Податкового кодексу України для визначення відповідальності платника податків за відповідне правопорушення, яке мало місце до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлене контролюючим органом після 01.01.2011 року.

Водночас, при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій за розглядуване податкове правопорушення слід врахувати таке.

Як вже було зазначено вище, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було передбачено сплату порушником штрафу в розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В свою чергу, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за вчинення такого самого порушення передбачено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З аналізу всього вищенаведеного можна зробити висновок про те, що, оскільки виявлення податковим органом порушення ДП "Датський текстиль" відбулося до 06.08.2011 року (тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України), то і розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше, ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

Так, якщо штрафні (фінансові) санкції належало б застосовувати на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", то розмір таких становив би 31275,90 грн. (31275,90 = 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, тобто 10425,30 грн., * 3 періоди (3 квартали від моменту заниження суми податкового зобов'язання до моменту отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу - ІІІ квартал 2010 року, ІV квартал 2010 року, І квартал 2011 року).

Якщо б штрафні (фінансові) санкції належало б застосовувати на підставі п. 123.1 Податкового кодексу України, то розмір таких становив би 26063,25 грн. (25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, тобто від 104253,00 грн.).

Таким чином, очевидно, що хоча Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і передбачено нижчий відсоток штрафних (фінансових) санкцій за порушення, вчинене ДП "Датський текстиль", однак, сума таких штрафних (фінансових) в грошовому еквіваленті є більшою, ніж якби такі санкції були б застосовані на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (31275,90>26063,25).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд, з урахуванням постанови ВАСУ від 08.04.2014 року, дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було визначено ДП "Датський текстиль" суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26053,25 грн.

Звідси, оскаржуване податкове повідомлення-рішення повністю відповідає нормам ст. ст. 19, 58 Конституції України, ст. 2 КАС України, є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.07.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.