Постанова № 39546300, 10.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7856/13-а

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

за участю секретаря судового засідання - Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Адідас-Україна» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року по адміністративній справі за позовом дочірнього підприємства «Адідас-Україна» до інспекції з питань захисту прав споживачів Одеської області про скасування рішення про вжиття обмежувальних заходів,

В С Т А Н О В И Л А :

13.11.2013р. дочірнє підприємство «Адідас-Україна» звернулось до суду з позовом до інспекції з питань захисту прав споживачів Одеської області (далі - інспекція ДАБК) про скасування рішення від 28.10.2013р. № 96 про вжиття обмежувальних заходів у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення її у відповідність із встановленими вимогами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою, яка проведена відповідачем 15.10.2013р., зроблені невірні висновки щодо невідповідності назви текстильного волокна, який зазначений на маркуванні спортивних дитячих штанів (код 15, розмір 74 д/в 21.05.2013р.), назвам текстильних волокон, які увійшли до Технічного регламенту назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвердженого постановою Кабміну України від 14.01.2009р. № 13 (далі - Технічних регламент). Позивач зазначає, що поліестер та поліефір це тотожні поняття, що підтверджується витягами з науково-технічної літератури, зокрема політехнічними словниками.

Відповідач заперечував проти позову, наполягаючи на тому, що назва текстильного волокна - поліефір, якою маркована продукція, що розповсюджувалась ДП «Адідас-Україна», не входить до Технічного регламенту, а тому оскаржуване рішення прийнято правомірно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову постанову, якою його вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та витребувані документи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В ході проведення інспекцією ДАБК планової виїзної перевірки характеристик продукції з відбором зразків у суб'єкта господарювання ДП «Адідас-Україна» у магазині «Адідас», що розташований по вул.Пантелеймонівська, 97 в м.Одесі, зафіксовано порушення у маркуванні текстильного волокна, з якого виготовлено штани дитячі (артикул W60961, модель 15, розмір 74), оскільки назва, що зазначена на маркуванні вказаного одягу для дітей - рециркулірований поліефір, не входить до Переліку назв текстильних волокон, що використовуються для маркування текстильних виробів, що є порушенням п.п 1,3 Технічного регламенту.

За результатами перевірки 15.10.2013р. складений акт №000160.

28.10.2013 року інспекцією ДАБК прийнято рішення № 96 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у відношенні ДП «Адідас-Україна» у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленим вимогам в строк до 25.11.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав доведеним правомірність оскаржуваного рішення про вжиття обмежувальних заходів, а позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010р. № 2735 визначено, що вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Основні вимоги до назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів розроблені з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту і Ради ЄС 96/74/ЄС від 16.12.1996 року про назви і правила маркування текстильних матеріалів та встановлені Технічним регламентом щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвердженим постановою Кабміну України від 14.01.2009р. № 13.

Відповідно до п. 3 Технічного регламенту, його вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, сфера діяльності яких поширюється на текстильні волокна і вироби на різних стадіях їх виготовлення та введення в обіг на території України, і не застосовуються до текстильних виробів, які ввозяться на територію України як давальницька сировина.

Відповідно до п. 5 Технічного регламенту, введення в обіг текстильних волокон і виробів на внутрішньому ринку дозволяється за умови відповідності їх вимогам цього Технічного регламенту.

За обставинами справи позивач здійснював продаж товару, який маркований назвами текстильних волокон: 60% - рециркулірований поліефір, 40% - поліестер.

Дійсно, п.35 Переліку текстильних волокон, що використовуються для маркування текстильних виробів, який є додатком до Технічного регламенту, визначено лише волокно поліестер.

Позивач у своїх запереченнях до проекту рішення про вжиття обмежувальних заходів та у позові зазначав про тотожність назв волокон поліестер та поліефір, при цьому посилався на дані технічних словників та загальновідомої інформації із сайтів Інтернету.

Крім того, в ході розгляду судом першої інстанції позивач надав лист виробника продукції від 25.11.2013р., в якому зазначено про помилковість перекладу назви волокна з англійської на російську, як «рециркулированный полиэфир», в той час як правильно слід зазначити «перероблений поліестер» (а.с.72).

З метою отримання висновку спеціаліста з питань тотожності поняття назв волокон поліефір та поліестер, судова колегія звернулась до Київського державного науково-дослідного інституту текстильно-галантерейної промисловості, який здійснює консультативно-методологічну допомогу по питанням Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвердженого постановою Кабміну України від 14.01.2009р. № 13.

Листом від 22.04.2014р. № 7215 Київський НДІТГП повідомив, що дія Технічного регламенту поширюється на волокно «поліестер», що відноситься до групи синтетичних поліестерних (поліефірних) волокон.

Разом з тим, в Україні використовують назву волокон «поліефір», і значна кількість чинних нормативних документів на текстильні волокна, матеріали і вироби містить термін «поліефірне волокно», яке перекладається на англійську, як «polyester fibre», наприклад ДСТУ 2136-93 «Волокна та нитки текстильні. Види, дефекти. Терміни та визначення», ДСТУ 4519:2006 «Непродовольчі товари. Споживче маркування товарів легкої промисловості. Загальні правила», ДСТУ 3699-98 «Виробництво хімічних волокон. Терміни та визначення».

Враховуючи наведене, вважав, що поняття назв волокон поліефір та поліестер є тотожними.

Статтею 29 Закону № 2735 передбачено, що обмежувальні заходи застосовуються у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону). При цьому, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Порядок прийняття рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів визначений ст.33 Закону № 2735.

Відповідно до ч.5 зазначеної статті, будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам.

Оскільки маркування продукції назвою волокна «поліефір» не має наслідком її невідповідності встановленим вимогам, відсутні підстави для прийняття рішення про вжиття обмежувальних заходів.

Відповідач, отримавши заперечення на проект рішення про вжиття обмежувальних заходів, мав врахувати обставини, на які посилається розповсюджувач продукції, як того вимагає ч.14 ст.22 Закону № 2735, а не обмежуватися формальним застосуванням положень закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Аналізуючи викладене, в сукупності судова колегія приходить до висновку, що на порушення ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведена правомірність прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 28.10.2013р. № 96, зокрема наявність обґрунтованих підстав для прийняття такого рішення та його необхідність.

Враховуючи, що інші порушення вимог законодавства, які встановлені в ході перевірки, не вплинули на прийняття оскаржуваного рішення, відсутні підстави для їх дослідження та надання їм правової оцінки.

Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі, неврахування наведених правових норм призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позовні вимоги задовольняє.

Згідно ст.94 КАС України судова колегія стягує з Державного бюджету України на користь позивача всі здійснені ним та документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що позивачем оплачений судовий збір при подачі позову в розмірі 68,82 грн. та при подачі апеляційної скарги в розмірі 36,54 грн., який і підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Адідас-Україна» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про задоволення позову дочірнього підприємства «Адідас-Україна».

Скасувати рішення інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області від 28.10.2013р. № 96 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Адідас-Україна» (код за ЄДРПОУ 24251899) судовий збір в розмірі 105 (сто п'ять) грн. 36 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко