Постанова № 39546222, 27.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року № 2а-11908/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Цицик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_2, третя особа - управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 38 660,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_2 є власником придбаних автомобілів марки FORD (державний номерний знак НОМЕР_1) 2001 року випуску та марки CITROEN(державний номерний знак НОМЕР_2) 1998 року випуску та відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" зобов'язаний був сплатити податок з власників транспортних засобів до місцевого бюджету Залізничного району м. Львова. Податок відповідачем фактично не сплачено, а тому підлягає стягненню податковим органом в примусовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач заперечень на позов, витребувані судом докази не надав, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Заслухавши доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За даними Управління ДАІ на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано автомобілі марки FORD (державний номерний знак НОМЕР_1) 2001 року випуску та марки CITROEN (державний номерний знак НОМЕР_2) 1998 року випуску.

Згідно Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, що підлягає сплаті відповідачем, становить 38 660,00 грн.

Згідно довідки ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 03.11.2010 року №29907/9/19-023/1466 кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 38 660,00 грн. від громадянина ОСОБА_2 до місцевого бюджету Залізничного району не надходили.

Також відповідачу ДПІ у Залізничному районі м. Львова направлено виклик щодо сплати податку з власників транспортних засобів при постановці транспортного засобу на облік в ДАІ, що підтверджується корінцем виклику-повідомлення від 12.10.2010 року №27674/10/17-114.

Суду надано матеріали реєстраційної справи на автомобіль CITROEN JUMPY, державний номерний знак НОМЕР_2, 1998 року випуску, в якій є заява № 6759 від 23.02.2010 року на видачу тимчасового талону при уточненні реєстраційних даних ТЗ, накладна № 13554 від 24.02.2010 року на видачу продукції власникам, посвідчення серії AF №0060947, вантажно-митна декларація про ввезення ТЗ, сертифікат відповідності, висновок спеціаліста з комплексного дослідження ТЗ.

Також надано матеріали реєстраційної справи на автомобіль FORD TRANZIT, державний номерний знак НОМЕР_3, 2001 року випуску, а саме: заява № 9905 від 23.12.2009 року на видачу тимчасового талону при уточненні реєстраційних даних ТЗ, накладна №170977 від 23.12.2009 року на видачу продукції власникам, посвідчення серії AF №0060665, вантажно-митна декларація про ввезення ТЗ, сертифікат відповідності, висновок спеціаліста з комплексного дослідження ТЗ.

Також Судом встановлено, що слідчим відділом прокуратури Львівської області порушено кримінальну справу № 181-0311та № 181-0290 щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч.1,3 ст. 358 КК України (зловживання службовим становищем та перевищення службових повноважень, використання невстановленими особами підроблених документів).

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013 р. (справа № 1-233/11) по обвинуваченню ОСОБА_3, начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУ МВС України у Львівській області встановлено що, "….протягом січня 2009 - березня 2010 років у Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВСУ у Львівській області проведено реєстрацію транспортних засобів без сплати та із частковою сплатою податку з власників транспортних засобів на наступних фізичних осіб…".

Суду не надано доказів звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів про визнання його потерпілим від шахрайських дій службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області чи визнання його потерпілим судом.

Таким чином, спір виник щодо сплати фізичною особою податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. У зв'язку з цим доказуванню у даній справі підлягає доведеність факту сплати податку.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" (чинного на момент виникнення правовідносин) визначає ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.2 цього ж Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Стаття 14 Закон України "Про систему оподаткування" передбачає, що до загальнодержавних належать, зокрема, такі податки і збори (обов'язкові платежі), як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлено Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Статтею 20 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Аналогічними за змістом є завдання, функції та права органів державної податкової служби, встановлені Законом України "Про державну податкову службу".

Таким чином, ДПІ у Залізничному районі м. Львова в межах наданих законом повноважень звернулась до суду з вимогою про стягнення даного виду податку з фізичної особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (чинного на момент виникнення правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно з ст. 2 цього Закону об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704. Оскільки відповідач є власником транспортного засобу, він є платником податку.

Відповідно до ст. 3 цього Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Відповідно до ч. 6 цієї статті фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до ч. 5-8 ст. 6 цього Закону сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Відповідно до ст. 7 цього Закону у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

З наведених норм вбачається, що безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку, і такий податок сплачується до реєстрації, а не після. Суд погоджується, що вчинення державної реєстрації транспортного засобу повинно відбуватись тільки при вчиненні іншої дії (тобто, сплата податку). Разом з тим, суд не може надавати правової оцінки правомірності реєстраційних дій, оскільки це не є предметом спору. Тому презюмується правомірність державної реєстрації 23.12.2009 року транспортного засобу FORD TRANZIT, державний номерний знак НОМЕР_3, 2001 року випуску та транспортного засобу CITROEN JUMPY, державний номерний знак НОМЕР_2, 1998 року випуску.

Сам факт наявності реєстраційної дії на ім'я ОСОБА_2 не може бути беззаперечним доказом вчинення такої реєстрації при сплаті податку, враховуючи, що платіжний документ не знайдено, а кошти до бюджету фактично не надійшли.

Суд враховує також і ту обставину, що ОСОБА_2 не визнаний потерпілим у кримінальній справі по обвинуваченню службових осіб Львівського ВРЕВ УДАІ, що розглядалась Личаківським та Шевченківським районним судом м. Львова. Не визнаний він потерпілим і в межах кримінальної справи, що розслідується Залізничним РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

Разом з тим, вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013 р., який набрав законної сили, навпаки достовірно встановлено реєстрацію т.з. FORD TRANZIT, державний номерний знак НОМЕР_3, 2001 року випуску та транспортного засобу CITROEN JUMPY, державний номерний знак НОМЕР_2, 1998 року випуску на ім'я ОСОБА_2 однак без сплати податку в розмірі 38 660,00 грн.

Вину службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області в первинній реєстрації т.з. FORD TRANZIT, державний номерний знак НОМЕР_3, 2001 року випуску та транспортного засобу CITROEN JUMPY, державний номерний знак НОМЕР_2, 1998 року випуску на ім'я ОСОБА_2 встановлено вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013 р. і притягнуто винних до відповідальності. Однак на даний час державна реєстрація зазначеного транспортного засобу є чинною, що не звільняє ОСОБА_2 як платника з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в сумі сплати такий, що становить в даному випадку 38 660,00 грн.

Відповідно до вимог п. 3.4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 N 341 (із змінами), працівниками Центру здійснюється контроль за внесенням обов'язкових платежів власниками ТЗ, у тому числі збору за першу реєстрацію ТЗ, збору на обов'язкове пенсійне страхування.

З наведених положень вбачається, що органи Державтоінспекції повинні контролювати внесення коштів при реєстрації автомобіля. Однак, оскільки кошти сплачуються через банківські установи, а не через органи Державтоінспекції, то відповідно визначити факт надходження чи ненадходження коштів до бюджету орган реєстрації позбавлений можливості. Відтак, спосіб його контролю за сплатою податку полягає в прийнятті платіжного документа з усіма необхідними реквізитами.

Однак, даними Львівського ВРЕВ УДАІ та ДПІ у Залізничному районі м. Львова підтверджується, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 38660,00 грн., зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, не надійшов до місцевого бюджету Залізничного району.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, що підтверджується інформацією органу Державного казначейства, суд вважає, що відповідач не виконав обов'язку із сплати податку. При цьому та обставина, що транспортний засіб було зареєстровано, є лише припущенням про сплату такого податку, яке не може бути взяте судом до уваги, якщо є дані, які це спростовують.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення правовідносин), а саме п. 4.2 ст. 4, визначено в яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання, а саме у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Як вбачається, з наведеного, на податковий орган не покладено обов'язку самостійно здійснювати нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті. Таким чином, податкове повідомлення рішення і податкові вимоги, відповідно до ст.6 Закону 2181-ІІІ, з приводу сплати даного виду податку не виносяться.

Разом з тим, як зазначалось вище, податковий орган не позбавлений права щодо стягнення податків, в тому числі податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Враховуючи, що відповідач доказів у спростування позовних вимог не надав, а вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Залізничного району м. Львова (р/р 33211808700003, код платежу 12020200, одержувач - місцевий бюджет Залізничного району м. Львова, МФО 825014, ЗКПО 22389398, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області) податок в власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 38 660 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят) грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 02.06.2014 року