Рішення № 39544529, 24.06.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" червня 2014 р. Справа № 906/459/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвудекспорт" (с.Бондарівка, Коростенський район, Житомирська область)

про стягнення 111429,65 грн.

Строк розгляду спору продовжено до 25.06.14р. за клопотанням сторони у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 111429,65 грн. попередньої оплати згідно договору купівлі-продажу №10/06 від 10.06.11р., з яких 103356,20 грн. - сума основного боргу, 1133,01 грн. - інфляційні та 6940,44 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без його участі у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання. Крім того, повідомив, що станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача не змінилась.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, оскільки ухвали суду направлялись відповідачеві на адреси, зазначені у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір купівлі-продажу №10/06 від 10.06.11р., додатки до договору, платіжні доручення, видаткові накладні, претензії, довідки, статут, витяги з ЄДР та інші.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.11р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №10/06 (а.с.9-10), відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язується протягом дії цього договору передати позивачеві (покупцеві) лісоматеріали окремими партіями за цінами та у кількості, що погоджуються сторонами у додатку 1 та накладних, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором. Загальний обсяг товару, що продається за цим договором визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості товару за всіма переданими відповідно до умов цього договору окремими партіями товару (п.1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору, ціна на товар підтверджується протоколом узгодження ціни (додаток №1), накладними та іншими подібними документами.

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок продавця на умовах: 50% попередня оплата, 50% - по факту поставки товару в одноденний термін.

Загальна сума договору визначається виходячи з ціни на товар, встановленої у п. 2.1 договору та кількості товару, визначеної у накладній (п. 2.5 договору).

Як передбачено п. 3.1 даного договору, продавець (відповідач) зобов'язаний передавати покупцю (позивачу) товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), погоджені сторонами у графіку поставки, який попередньо узгоджується сторонами.

Товар вважається переданим покупцю та переходить в його власність після підписання сторонами накладних (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору, строк дії цього договору: з моменту підписання до 31.12.11р. У разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії договору офіційного повідомлення, надісланого від будь-якої із сторін іншій стороні, про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього договору вважається продовженим до 31 грудня наступного року включно.

На виконання п.2.4 даного договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 270000,00 грн. попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями №2891 від 07.07.11р., №3653 від 10.08.11р. та №4302 від 09.09.11р. (а.с.13-15).

Проте, відповідач свої зобов'язання по договору щодо поставки товару виконав частково, поставивши позивачеві продукції на загальну суму 166643,80 грн., про що свідчать видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.16-55).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

21.12.12р. та 18.03.14р. позивач направив відповідачеві письмову претензію та досудове попередження з вимогою повернути попередню оплату за недопоставлений товар (а.с.56-58).

Відповідач відповіді на зазначені претензії не надав, суму попередньої оплати не повернув.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за недопоставлений товар в сумі 103356,20 грн. (270000,00 грн. - 166643,80 грн.), яку останній і просить суд стягнути в позовній заяві.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №10/06 від 10.06.11р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання.

Як передбачено частиною 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не в повному обсязі виконав передбачене договором зобов'язання щодо поставки товару.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 103356,20 грн. попередньої оплати суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1133,01 грн. інфляційних та 6940,44 грн. 3% річних.

Дійсно, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, позивач нарахував вказані суми за порушення відповідачем зобов'язання по договору в частині поставки товару, що не є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Пунктом 5.4 вказаної постанови пленуму ВГСУ визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, з огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, враховуючи, що позивач нарахував відповідачеві 3% річних та інфляційні за порушення останнім зобов'язання, яке не є грошовим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 6940,44 грн. 3% річних та 1133,01 грн. інфляційних.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 103356,20 грн. основного боргу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 6940,44 грн. 3-х% річних та 1133,01 грн. інфляційних суд відмовляє в задоволенні позову, про що зазначав вище.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвудекспорт", 11562, Житомирська область, Коростенський район, с. Бондарівка, вул. Ковалівська, 44, код ЄДРПОУ 36105445

на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ", юридична адреса: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38; фактична адреса: Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 11-б, код ЄДРПОУ 37079170

- 103356,20 грн. - попередньої оплати;

- 2067,12 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 1133,01 грн. інфляційних та 6940,44 грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вручення)