Рішення № 39544526, 20.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/38/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2014 Справа № 908/1776/14

за позовом: Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" (49008, м.Дніпропетровськ, вул. Театральна, 6)

до відповідача: Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

про стягнення 1453234,29 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Буденко Ю.Ф., довіреність № Д-Р/317 від 16.06.2014 р.;

від відповідача: Деревянко О.В., довіреність № 75 від 11.12.2013 р.;

Державне підприємство "Дніпровський проектний інститут" звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" заборгованості за договором №1605/1/349 від 20.06.2012 р. в розмірі 1 453 234,29 грн., в т.ч.: 1 129 803,87 грн. основного боргу, 136 728,52 грн. пені та 186 701,90 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи на ст.ст. 229 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що на виконання умов договору позивачем було виконано для відповідача в повному обсязі роботи згідно акту № 08-13 від 10.04.2013 р. на суму 2 667 170,00 грн., оплату яких здійснено частково в сумі 1 537 366,13 грн., залишок боргу станом на 12.05.2014р. складає 1 129 803,87 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій у вигляді пені та штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1776/14, присвоєно справі номер провадження № 30/38/14, розгляд якої призначено на 20.06.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги та підтвердив наведені в позові обставини. Також, представником позивача до матеріалів справи надано витребувані ухвалою суду документи, в тому числі довідку про стан заборгованості відповідача, згідно з якою на момент розгляду справи сума основного боргу за договором складає 1 129 803,87 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмовий відзив на позов, згідно з яким відповідачем підтверджується наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 1129803,87 грн., яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору. Крім того до матеріалів справи представником відповідача надано довідку про стан заборгованості перед позивачем за підписом головного бухгалтера ДП «ЗТМК» та копії витребуваних судом документів. Надані матеріалі долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.06.2014 р. справу розглянуто в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012 р. між Державним підприємством "Дніпровський проектний інститут" (Виконавцем, позивачем у справі) та Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір №1605/1/349 на виконання проектно-вишукувальних робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався на свій ризик та за завданням Замовника виконати проектно-вишукувальні роботи по об'єкту ДП «ЗТМК» «Реконструкція з розширенням титанового виробництва. Реконструкція з розширенням виробництва титанового шлаку потужністю 150 000 т/рік. ТЕО, проект, робоча документація», згідно з завданням на проектування, яке е невід'ємною частиною даного Договору (Додаток № 1), в т.ч.:

- розробка техніко-економічного обґрунтування «Реконструкції з розширенням

виробництва титанового шлаку потужністю 150 тис. т/рік»;

- розробка проекту «Реконструкція з розширенням виробництва титанового шлаку потужністю 150 тис. т/рік»;

- розробка робочої документації «Реконструкції з розширенням виробництва титанового шлаку потужністю 150 тис. т/рік»;

- проведення експертизи проекту, i здобуття позитивного висновку комплексної

експертизи Укрдержбудекспертизи,

а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договору).

Строки виконання проектних робіт визначено календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток № 2 до Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено ціну договору - 38 491 540,00 грн., крім того ПДВ - 7 698 308,00 грн., всього - 46 189 848,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата виконаних робіт здійснюється поетапно відповідно до графіка виконання проектно-вишукувальних робіт, який е невід'ємною частиною Договору. Розрахунки по кожному етапу здійснюються після складання акту здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт згідно етапу з відстрочкою платежу на термін 60 банківських днів.

За умовами п. 4.2 Договору, оплата здійснюється на підставі виставленого Виконавцем Замовникові оригінала рахунку на умовах викладених пунктом 4.1 цього договору.

Пунктом 6.1 Договору Замовник, зокрема, зобов'язався виконувати оплату за виконані проектно-вишукувальні роботи в розмірах, в терміни і в порядку, які встановлені умовами Договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення термінів оплати проектно-вишукувальних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня. За прострочення понад 30 днів Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф у розмірі 7 відсотків, вказаної вартості.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2014 р.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору були виконані для відповідача в роботи в повному обсязі, які було прийнято Замовником згідно Акта № 08-13 від 10.04.2013 р. на суму 2 667 170,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідачем оплату вартості прийнятих за актом робіт здійснено частково в сумі 1 537 366,13 грн., про що свідчать звіти по дебетових та кредитових операціях по рахунку (арк. справи 41, 42)

24.12.2013 р. позивачем надіслано на адресу ДП «ЗТМК» претензію про сплату заборгованості.

ДП «ЗТМК» у відповідь на вказаний вище лист позивача зазначає, що із сумою заборгованості в розмірі 1 129 803,87 грн. погоджується і її буде погашено у разі отримання необхідних для задоволення вимог кредиторів коштів.

Позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" заборгованості за договором № 1605/1/349 від 20.06.2012 р. в розмірі 1 453 234,29 грн., в т.ч.: 1 129 803,87 грн. основного боргу, 136 728,52 грн. пені та 186 701,90 грн. штрафу, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 1605/1/349 від 20.06.2012 р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач здійснив для відповідача обумовлені договором роботи, що підтверджується актом здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт № 08-13 від 10.04.2013 р., копію якого долучено до матеріалів справи (арк. справи 40) .

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати позивачу передбачених договором робіт, всупереч умов договору та вимог закону, в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за договором в сумі 1129803,87грн.

Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Наданою позивачем до матеріалів справи довідкою про стан заборгованості відповідача підтверджується, що на момент розгляду справи сума основного боргу за договором складає 1 129 803,87 грн.

Слід зазначити, що факт заборгованості у визначеній позивачем сумі відповідачем не заперечується, про що вказується у відповіді на претензію відповідача та у наданій самим відповідачем довідці про стан заборгованості за підписом головного бухгалтера ДП «ЗТМК».

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1 129 803,87 грн. основного боргу за договором № 1605/1/349 від 20.06.2012 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 136 728,52 грн. пені за період з 12.07.2013 р. по 12.01.2014 р. та 186 701,90 грн. штрафу за прострочення термінів оплати понад 30 днів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення термінів оплати проектно-вишукувальних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня. За прострочення понад 30 днів Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього сум пені та штрафу заявлені позивачем обґрунтовано.

Враховуючи встановлені Договором строки оплати, 60 банківських днів для оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем згідно вищезгаданого акту робіт, закінчились 11.07.2013 р.

Відповідачем оплата здійснювалася частково:

04.09.2013 р. - в сумі 37 366,13 грн.;

26.09.2013 р. - в сумі 500 000,00 грн.;

30.10.2013 р. - в сумі 300 000,00 грн.;

31.10.2013 р. - в сумі 200 000,00 грн.;

26.11.2013 р. - в сумі 200 000,00 грн.;

12.12.2013р. - в сумі 300 000,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 12.07.2013 р. (наступний день за граничним строком оплати) по 12.01.2014 р. (шестимісячний термін для стягнення пені), включно, на суму заборгованості станом на виникнення грошового зобов'язання, з урахуванням дат часткової оплати, - 136 728,52 грн., суд дійшов до висновку, що він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Сума штрафу вираховується з дати прострочення термінів оплати понад 30 днів на суму заборгованості на час прострочення - 2 667 170,00 грн., що складає 186 701,90 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 136 728,52грн. пені та 186 701,90 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" (м.Дніпропетровськ) до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 6, код ЄДРПОУ 14313369, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) 1 129 803 (один мільйон сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот три) грн. 87 коп. основного боргу, 136 728 (сто тридцять шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 52 коп. пені, 186 701 (сто вісімдесят шість тисяч сімсот одна) грн. 90 коп. штрафу та 29 064 (двадцять дев'ять тисяч шістдесят чотири) грн. 69 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.06.2014 р.