Постанова № 39543930, 24.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19702/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Онлі Правда» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2013 року №0002932207 та №0002942207,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Онлі Правда» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 28 серпня 2013 року №0002932207 та №0002942207.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та ТОВ «ТД «Стироплен» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Онлі Правда» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД «Стироплен» за період з 01 травня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2013 року №322/1-22-30/37118895, в якому встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 69662,00 грн., у тому числі за травень 2012 року - 5915,00 грн., червень 2012 року - 16383,00 грн., липень 2012 року - 9317,00 грн., серпень 2012 року - 6333,00 грн., вересень 2012 року - 31714,00 грн.; порушення п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 70730,00 грн., у тому числі за 2012 рік - 70730,00 грн.

На підставі акту перевірки №322/1-22-30/37118895 від 20 травня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2013 року №0002942207, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 87078,00 грн., у тому числі 69662,00 грн. за основним платежем та 17416,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0002932207, згідно якого за порушення п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 88413,00 грн., у тому числі 70730,00 грн. за основним платежем та 17683,00 грн. за штрафними (фінансовими) сакціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання послуг та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Торговий дім «Стироплен» (виконавець) були укладені договори про надання послуг №030412 від 03 квітня 2012 року, №040512 від 04 травня 2012 року, №300512 від 30 травня 2012 року, №270612 від 27 червня 2012 року, №060812 від 06 серпня 2012 року, відповідно до умов яких замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги по організації досліджень, збору та обробки інформації, за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені в договорі, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги своєчасно і в повному розмірі відповідно до умов договору.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Торговий дім «Стироплен» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №070512 від 07 травня 2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання перед замовником виконати послуги по організації фокус-груп для тестування проекту «Добрий вечір». Виконавець надає наступні послуги: проводить рекрут респондентів, чоловіки/жінки віком від 25 до 40; запис фокус-групових дискусій; координує проект. Виконавець після виконання робіт надає замовнику запис фокус-групових дискусій.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Торговий дім «Стироплен» (виконавець) було укладено договори про надання послуг №180512 від 18 травня 2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання перед замовником виконати маркетингові послуги, що полягають у проведенні дослідження серед лікарів-урологів щодо сприйняття препаратів, які використовуються для лікування ДГПЗ, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги своєчасно і в повному розмірі відповідно до умов даного договору.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Торговий дім «Стироплен» (виконавець) було укладено договори про надання послуг №080612 від 08 червня 2012 року, №290612 від 29 червня 2012 року, №300712 від 30 липня 2012 року, №07/09/12 від 07 вересня 2012 року, відповідно до умов яких замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені в цьому договорі, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги своєчасно і в повному розмірі відповідно до умов даного договору.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Торговий дім «Стироплен» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №120712 від 12 липня 2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання перед замовником виконати маркетингові послуги, що полягають у проведенні дослідження готівкових кредитів банків БРК, Дельта, Альфа, Платинум, ОТП та кредитних карток банків БРК, БРС, Дельта, Альфа, Приват, ОТП м.Києва, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги своєчасно і в повному розмірі відповідно до умов даного договору.

Крім того, згідно п.п.3, 4 додаткового договору №1 до договору №07/09/12 від 07 вересня 2012 року про надання послуг, територія, відносно якої проводяться маркетингові дослідження за цим договором є міста України, узгоджені із замовником. Виконавець за завданням замовника приймає на себе зобов'язання по організації 10 фокус-груп та розробляє концепцію комунікації та слоганів підписки 2012 «Баланс-Клуб».

Відповідно до п.3.1 додаткового договору №2, укладеного до договору №07/09/12 від 07 вересня 2012 року про надання послуг, виконавець за завданням замовника зобов'язується розробити програму семінару, а потім провести семінар з навчання представників Баланс-Клубу щодо комунікації та презентації Баланс-Клубу цільовій аудиторії. Територія проведення семінару - Алушта. Проведення семінару - 23,24 вересня 2012 року.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Стироплен» позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податкові накладні, банківські виписки на підтвердження проведення перерахунку коштів на рахунок контрагента.

На підтвердження використання наданих послуг ТОВ «Торговий дім «Стироплен» у своїй господарській діяльності, позивачем надано наступні договори: №230112 від 23 січня 2012 року, укладеного між ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (замовник) та позивачем (виконавець); №МК-309 на проведення маркетингових досліджень, укладеного між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» (замовник) та позивачем (виконавець); №020412 від 02 квітня 2012 року, укладеного між ТОВ «Фудмаркет» (замовник) та позивачем (виконавець); №27-05/11 від 27 травня 2011 року, укладеного між ТОВ «ДД Ресерч» (замовник) та позивачем (виконавець); №280612 від 28 червня 2012 року, укладеного між ТОВ «СофтСерв» (замовник) та позивачем (виконавець); №070612 від 07 червня 2012 року, укладеного між ТОВ «ЗІП» (замовник) та позивачем (виконавець); №270712 від 27 липня 2012 року, укладеного між Всеукраїнським благодійним фондом «Сім'я» (замовник) та позивачем (виконавець); №1705 від 17 травня 2012 року, укладеного між ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» (замовник) та позивачем (виконавець).

З матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Стироплен» №145/22-50/35872120 від 06 березня 2013 року щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період травень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року, в якому зазначено що операції ТОВ «ТД «Стироплен» не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів; наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ТД «Стироплен».

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначений акт податкового органу, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів дійшла до висновку, що в актах приймання-здачі виконаних робіт, вказаний лише перелік послуг, не розкриваючи їх змісту та обсягу, особи, які надавали послуги по організації та проведенню дослідження, збору та обробки інформації, проведенню семінарів, інтерв'ю, тестування мають володіти спеціальними знаннями, а на підтвердження надання таких послуг повинні надаватися звіти наданих послуг, перелік матеріалів, що використовувався для проведення досліджень, узгодження території проведення досліджень, включення до вартості послуг також витрат на відрядження до інших міст України та до м.Алмати (згідно договору №080612 від 08 червня 2012 року), докази оренди приміщення для проведення семінару, однак, позивачем для підтвердження факту надання послуг таких документів не надано, не надано звітів про виконання досліджень, записів фокус-групових дискусій, результатів наданих послуг (записів інтерв'ю, підготовлених програм семінарів, проведеного аналізу та аудиту), що повинні надаватися відповідно до умов укладених договорів та свідчили б про надання таких послуг саме ТОВ «ТД «Стироплен». Перелік послуг, зазначений в акті прийому-передачі наданих послуг та податковій накладніх не дає можливості визначити, які саме послуги надавалися, не надано пояснень щодо наявності необхідності та економічної доцільності здійснення витрат на замовлення послуг у ТОВ «ТД «Стироплен» та пояснень щодо неможливості самостійно здійснити такі роботи.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагента, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в актах надання послуг, податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 28 серпня 2013 року №0002932207 та №0002942207, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено реального виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «Торговий дім «Стироплен» та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Онлі Правда» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2013 року №0002932207 та №0002942207 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.